12.2. Вплив інтеграційних процесів на формування ринків товарів, послуг і капіталу

У поняття загальних ринків входять ринки факторів виробництва, споживчих товарів і позичкового капіталу, що є в обігу в торгівлі, фінансово-кредитній системі, на ринках цінних паперів і капіталу.

Передумовами існування сучасного світового ринку завжди є міжнародний поділ праці і взаємовигідність обміну. Для того, щоби країна могла торгувати на світовому ринку, вона мусить мати експортні ресурси, тобто запаси конкурентоспроможних товарів і послуг, що мають попит на світовому ринку, валютні чи інші засоби оплати імпорту, а також розвинуту зовнішньоторговельну інфраструктуру: транспортні засоби, складські приміщення, засоби зв'язку та інші компоненти, необхідні для забезпечення процесу товарообороту.

Два зустрічні потоки товарів і послуг утворюють експорт і імпорт кожної країни. Експорт — це продаж і вивезення товарів за кордон, імпорт — купівля і ввезення товарів із-за кордону. Різниця вартісних оцінок експорту й імпорту утворює торговельне сальдо, а сума цих оцінок — зовнішньоторговельний оборот. На світовому ринку, як і на будь-якому іншому, формуються попит і пропозиція, підтримується намір до ринкової рівноваги.

Рівень участі тієї чи іншої країни у формуванні світових ринків товарів і послуг, праці і капіталу визначається деякими показниками, зокрема:

1. коефіцієнтом відносної експортної спеціалізації Еcn :

де Ек— частка товару в експорті країни; Е_с — частка аналогічних товарів у світовому експорті.

Коефіцієнт Есп дає можливість визначити коло галузей, що визначають рівень спеціалізації даної країни. Якщо Есп > 1, то галузь-виробник можна віднести міжнародно спеціалізованої;

2. експортною квотою Екв, що показує рівень відкритості економіки країни для зовнішньоекономічних відносин і розраховується так:

Е_кв= Е / ВВП

де Е —- вартість експорту; ВВП— валовий внутрішній продукт (або ВНП— валовий національний продукт). Аналітичні розрахунки показують, що піднесення рівня експортної квоти свідчить про розширення участі даної країни в міжнародному поділі праці.

Рівень розвитку країни відображає також показник результатів виробництва валового внутрішнього продукту (ВВП). Він розраховується за доходами, витратами і виробництвом продукції в єдиній валюті за поточними або незмінними курсами.

На сучасному етапі світовий ринок формується як сфера діяльності трьох основних груп країн: розвинутих, тих, що розвиваються і країн із перехідною економікою. Стан економічних зв'язків і рівень розвитку ринків товарів між країнами традиційно оцінюється показником їх взаємного товарообміну.

Ринок успішно функціонує там, де пропорційно розвиваються усі його інститути та інструменти, тобто банківсько-кредитна сфера, фінансовий сектор, грошовий і фондовий ринки. їхній рівень повинен відповідати потребам розвитку ринкових відносин, пропорціям попиту і пропозиції на ринках товарів, праці і капіталу.

Розвиток інтеграційних процесів завжди випливає на підтримку таких форм інвестиційної діяльності, які забезпечують:

• по-перше, зростання експорту товарів і послуг в інші країни;

• по-друге, стабільний імпорт дефіцитних товарів і послуг переважно тих видів, що їх не виробляють на вітчизняних підприємствах;

• по-третє, підвищення конкурентоспроможності виробничого, технологічного і наукового потенціалу, у тому числі за рахунок кооперації із зарубіжними партнерами, створення спільних підприємств і транснаціональних компаній.

Такі інвестиційні заходи, якщо їх здійснювати на взаємовигідній основі, дають змогу збільшувати міждержавний товарообіг і стабілізувати зростання ВВП. Сьогодні економічна інтеграція не може здійснюватися директивними методами, її прискорення повинно орієнтуватися на реальні економічні інтереси, отримання взаємної вигоди за дотримання рівноправних відносин сторін, що не допускають обмеження національних суверенітетів.