- •Труднощі першого періоду навчання у внз. Тест “Якою є Ваша адаптивність”
- •1. Труднощі першого періоду навчання у внз.
- •Тест “якою є ваша адаптивність”
- •2. Суть та мотиви самоосвіти
- •3. Самовиховання в процесі навчання та самоосвіти
- •3.1.Самопізнання
- •3.2. Визначення мети самовиховання
- •3.3. Методи самовиховання.
- •3.4. Насильницьке та ненасильницьке керування собою
3.2. Визначення мети самовиховання
Кожен, хто займається певною справою, має ясно визначити мету своєї діяльності. Це допомагає організувати всі дії, необхідні для її досягнення, сприяє залученню інших для цього, дозволяє контролювати роботу щодо отримання кінцевих результатів. Це має рацію для будь-якої діяльності, це вірно і для самовиховання. В роботі з самовиховання важливо знати, які наслідки потрібно отримати в кінці. Яким я є зараз, яким я повинен стати в результаті роботи самовиховання — ось питання, на які людина повинна дати відповідь. А для цього необхідно точно визначити мету самовиховання.
Психологічні дослідження показують, що у випадку чіткого усвідомлення мети досягнення її людиною відбувається активніше, швидше, результати виявляються вагомішими та якіснішими. Крім того, якщо мета цілком визначена і зрозуміла, дії цілеспрямовані, то людина досягає кращих успіхів при менших затратах зусиль та часу. Якщо ж мета усвідомлюється недостатньо, то відбувається зовсім протилежне — гальмується активність людини, сковуються її дії, вона значно більше стомлюється навіть при невеликих зусиллях. Спостерігається парадокс: людина стомлюється від бездіяльності. Тому для ефективності самовиховання необхідно чітко визначити свою мету, оскільки без цього наша праця, наші зусилля будуть марними.
Проте кожен, хто ставить перед собою завдання самовдосконалення, повинен визначити свої цілі так, щоб вони в будь-якому випадку, незважаючи на будь-який збіг обставин, забезпечили йому успіх в їх досягненні. Такими цілями повинні бути не окремі поодинокі (швидше всіх пробігти стометрівку чи отримати вищу за сусіда оцінку на контрольній), а загальні цілі, які сприятимуть розвиткові власної індивідуальності. І якщо вони будуть досягнуті, то ми зможемо досягти і будь-яких окремих і одночасно життєво важливих цілей.
Серед загальних цілей самовиховання насамперед важливо виокремити:
-
Досягнення згоди з самим собою. Для цього просто треба навчитися приймати себе таким, яким я є насправді, зізнатися собі у власних недоліках. І це зробити виявляється дуже не просто. Адже як часто ми боїмося признатись собі у власній заздрісності, боягузтві, лінощах, нерозважливості тощо, а коли ці якості випливають назовні — починаємо займатись самовиправданням, доводимо самі собі, що ці якості нам не властиві, це просто вплив зовнішніх обставин.
-
Досягнення гармонії з нашим оточенням. А наше оточення — це і люди, і природа, і речі. Для досягнення цієї гармонії, здавалося б, треба просто-напросто змінити наше оточення відповідно до наших уподобань. Але, на жаль, далеко не все залежить від нас. Тому для отримання свободи і злагоди з природним і речовим оточенням треба навчитися змінювати своє ставлення до цього оточення, шукати у всьому позитивні аспекти і не бути рабом речей. Показником нашої залежності від речей є не стільки їх кількість, скільки сила і кількість думок, які «прив'язуються» до цих речей. Тому досягнення свободи і злагоди з речовим оточенням немислиме без зміни нашого ставлення до цього оточення. Адже всі речі, хоч би якими цінними і дорогими вони були, з часом псуються і стають непридатними до використання, кожен з нас може загубити або зіпсувати якусь річ — прикро, звичайно, але чи варто витрачати стільки сил та енергії на переживання втрати цієї речі? А як бути з людьми? Що заважає досягненню гармонії з ними? Як не дивно — це наші неконтрольовані емоції. Тому самовдосконалення полягатиме в тому, щоб навчитись контролювати власні емоції, тобто усвідомити ті розумові операції, в результаті яких вони виникають.
-
Усунення поганих звичок. Ми повинні добре знати наші погані звички і намагатися позбутись їх, адже деякі з них можуть просто блокувати досягнення певної життєвої мети. Так, надмірна комунікативність ускладнює діяльність керівника, сором'язливість заважає нормальному спілкуванню з людьми, а велика балакучість і невміння зберігати таємницю виключає можливість успішної роботи в правоохоронних органах. Але і в повсякденному житті марнославство або образливість поступово роблять нас самотніми людьми, ревнощі не дають можливості побудувати щасливу сім'ю тощо.
-
Контроль власних потреб та керування ними. Будь-яка надмірна потреба людини перетворює її на свій придаток і тим самим гальмує її інші прояви. За відсутності контролю за потребами поведінка людини стає схожою на поведінку алкоголіка — концентрація думок на певній потребі, стан внутрішньої дисгармонії та постійного незадоволення, порушення людських взаємин. Але крім надмірно розвинених потреб у людини можуть бути і недостатньо розвинені потреби. Так, якщо у окремої людини занадто розвинена потреба в спілкуванні, але недорозвинена потреба в усамітненні, то така людина з часом стає просто нестерпною, інші уникатимуть її і вона буде приречена на самотність (парадокс — прагнемо спілкування, а отримуємо самотність).
-
Розвиток здібностей. Наше завдання полягає в тому, щоб розвивати у себе не тільки загальні здібності, які потрібні скрізь і кожному, а й спеціальні здібності, які необхідні для успішного оволодіння певною професією, для досягнення в ній високих результатів.
Проте варто зазначити, що досягти загальних цілей одразу неможливо. Так само, наприклад, як неможливо одразу вивчити іноземну мову (особливо, коли таке вивчення відбувається самостійно, без так званого «занурення в мовне середовище»). Спочатку треба вивчити літери і звуки, слова, навчитися складати речення, вивчити правила граматики, навчитись читати і перекладати іноземні тексти, оволодіти усним мовленням іноземною мовою та сприймати її на слух і, нарешті, почати думати цією мовою. Лише після цього ми зможемо сказати, що вільно володіємо нею. Тобто для того, щоб досягти великої мети, ми повинні весь період, виділений нами для її досягнення, розбити на невеликі етапи і на кожному з них ставити свої цілі — менш значні, але і більш конкретні, більш деталізовані. Такі цілі буде легше досягти, і одночасно вони слугуватимуть своєрідними «контрольними пунктами», за якими ми звірятимемо свої успіхи та невдачі.
Цілком логічно тут може виникнути заперечення: для чого ж тоді визначати загальні цілі? Може, простіше обходитися без них, просто ставлячи перед собою на кожному конкретному етапі цілком конкретну мету? Можливо, так буде і простіше, але... Але поставивши перед собою мету вивчити іноземні слова, не маючи на меті вивчення іноземної мови, ми просто перетворимося на «ходячий словник», від якого не буде ніякої практичної користі. Лише прагнення оволодіти мовою надаватиме сенсу простому запам'ятовуванню окремих слів.
Таким чином, досягнення у власному самовихованні загальних цілей сприятиме і полегшуватиме досягнення будь-якої окремої мети. Проте, визначаючи мету самовдосконалення, важливо відповісти собі не тільки на питання «Яким я хочу бути?», а й на питання «Для чого я хочу таким бути? Які свої потреби я хочу при цьому задовольнити?». Так, ставлячи перед собою мету краще навчатися, треба визначитись і в тому, для чого мені це потрібно: щоб стати кращим у своїй групі, щоб отримати диплом з відзнакою, щоб заробити похвалу батьків, викладачів або навіть ректора, щоб краще оволодіти професією, чи щоб довести собі та іншим, що я не такий нерозумний, як вони гадають, і здатен на більше, ніж вони очікують?