Лекція №4 Тема: Договір дарування. Пожертва. План:

1. Договору дарування.

2. Пожертва.

1. Договір дарування.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровува­ному) безоплатно майно (дарунок) у власність (п. 1 ст. 717 ЦК України).

Договір дарування може бути як реальним, так і консенсуальним. За консенсуальним договором дарування дарувальник зобов’язується передати подарунок в майбутньому. Ознакою, що поєднує обидва види договору дарування, вважаєть­ся його безоплатність. За наявності зустрічно­го задоволення договір дарування вважатиметься недійсним. Проте не можна вважати порушенням ознаки безоплатності договору дарування такі випадки:

1) символічне зустрічне задоволення як данини у традиції — на­приклад, платню у вигляді дрібних монет за дарування колючо-ріжучих предметів або домашніх тварин;

2) виконання обов’язку обдаровуваною особою з метою викорис­тання подарунка для певної, обумовленої мети (пожертва — Ст. 729 ЦК України).;

3) покладення на обдаровану особу обов’язку на користь тре­тьої особи (Ст. 725 ЦК України). Такий обов’язок полягає у вчиненні певної дії або утриманні від її вчинення, а саме: передати грошо­ву суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, на­дати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред’являти вимог до третьої особи про виселення тощо. Такий обо­в’язок особа бере на себе добровільно, керуючись власними ін­тересами, а певне майнове задоволення надається третій особі, пра­ва якої обмежують (обтяжують) право власності обдаровуваного.

4) покладення на обдаровану особу обов’язку на користь дару­вальника. Наприклад, дарувальник залишає за собою право сервіту­ту (проходу, проїзду, прогону худоби тощо) у подарованій земельній ділянці або право проживання у подарованому будинку.

Договір дарування за ЦК України — це односторонній договір. З одного боку, потрібна передача дарувальником у дар речі або май­нового права, з іншого, — згода обдаровуваного на прийняття дару. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдарова­ний створює загрозу безповоротної витрати дарунку, що має для дарувальника велику немайнову цінність (Ст. 727 ЦК України). Дарувальник має бути власником майна, що від­чужується. Ніхто не може щось подарувати іншій особі без її згоди. Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої зго­ди, він вважається прийнятим, якщо обдарований негайно не за­явить про відмову від його прийняття (Ст. 722 ЦК України).

Договір дарування є одностороннім, але надто специфічним. Ре­альний договір дарування, як правило, не породжує зобов’язань. Він укладається і виконується у момент передачі речі. Тобто істот­ною умовою договору є передача речі. ЦК України передбачає винятки з цього правила, що стосуються двох аспектів: можливості набуття права власності та обтяження певними обов’язками:

по-перше, це стосується договору дарування з обов’язком переда­ти дарунок у майбутньому. Виникає зобов’язальне відношення — кредитором стає обдаровуваний (Ст. 723 ЦК України), оскільки йому передано певне право вимоги, а боржником — дарувальник. Право вимоги щодо третіх осіб може передаватися лише на підставі цесії;

по-друге, покладення на дарувальника обов’язку , якщо йому відомо, повідомити обдаровуваного про не­доліки речі або її особливі властивості, що можуть бути небезпечни­ми для життя, здоров’я, майна як самого обдаровуваного, так і ін­ших осіб. Через невиконання він зобов’язаний відшкодувати шко­ду, якщо при володінні, користуванні дарунком була заподіяна шкода (Ст. 721 ЦК України).

При консенсуальному договорі обдарований має право вимага­ти передачі дарунка, а дарувальник зобов’язаний його передати (Ст. 723 ЦК України).

Сторонами договору дарування можуть бути фізичні та юридичні особи, держава Україна, Авто­номна Республіка Крим, територіальні громади, що діють як відпо­відна скарбниця.

Дозволяється дарування через представника. При цьому в дору­ченні необхідно вказати ім’я обдаровуваного, у противному разі доручення вважається недійсним. Щодо законного представництва встановлені певні обмеження, зокрема батьки (усиновлювачі) та опікуни не мають права дарувати майно дітей та підопічних.

Законом встановлені обмеження щодо дарування між юридични­ми особами, які займаються підприємницькою діяльністю. Дару­вання можливе за умов, якщо це прямо передбачено в статуті дару­вальника. Така вимога не розповсюджується на дарування у вигля­ді пожертви.

Предметом договору дарування можуть буті нерухо­мі та рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, майнові права, що поділяються на дві категорії:

1) якими вже володіє дарувальник, тобто вони існують на момент укладення договору;

2) які виникнуть у майбутньому (ст. 718 ЦК України).

Форма договору дарування повністю залежить від виду предмета дарування, виду договору дарування та суб’єктного складу. Правочини між юридичними особами, юридичними особами і громадянами укладаються у письмовій формі (Ст. 208 ЦК України). В усній формі укладається договір дарування предметів особис­того користування та побутового призначення. Суб’єктами даного договору можуть бути лише громадяни.

Проста письмова форма договору дарування передбачена для ру­хомих речей особливої цінності. Такий договір, укладений в усній формі, вважається правомірним, якщо судом не буде встановлено, що обдарований заволодів річчю незаконно. У разі недодержання простої письмової форми договір дарування майнового права та до­говір про передачу дарунка в майбутньому є нікчемним (Ст. 719 ЦК України).

Нотаріальна форма договору встановлена для дарування нерухо­мого майна. У нотаріальній формі укладається договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п’ят десятикратний розмір неопо­датковуваного мінімуму доходів громадян.

Зміст правовідношення, що виникає з договору дарування, скла­дають права та обов’язки сторін дарувальника і обдаровуваного. У договорі дарування зміст має певну специфіку і залежить від то­го, є договір дарування реальним або консенсуальним.

У реальному договорі дарування не виникає зобов’язального пра­вовідношення, оскільки він виконується одночасно з укладенням. Але новим цивільним законодавством встановлені нові, додаткові права та обов’язки сторін. Вказане дає підстави вважати, що в сторін у договорі дару­вання може виникнути в майбутньому, після передачі дарунка, пев­не правовідношення у передбачених законом випадках.

Якщо дарувальникові відомо про недоліки речі або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна обдаровуваного або інших осіб, він зобов’язаний повідомити про них обдаровуваного (зокрема при даруванні не зовсім справного транспортного засобу, електроприладів тощо). Невиконання даного обов’язку може призвести до нанесення шкоди при володінні та ко­ристуванні дарунком. У такому разі виникає охоронне правовідно­шення — дарувальник зобов’язаний відшкодувати шкоду (Ст.. 721 ЦК України).

Обдарований зобов’язаний:

1) належним чином дбати про річ, яка становить історичну, нау­кову, культурну цінність;

2) виконати обов’язок на користь третьої особи, якщо це передба­чено у договорі (статті 725, 726 ЦК України).

Обдарований має право:

1) вимагати відшкодування шкоди у разі, якщо дарувальник не сповістив про недоліки та особливості речі, що призвело до запо­діяння шкоди при володінні та користуванні дарунком;

2) у будь-який час до прийняття дарунка на підставі договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому відмови­тися від нього (Ст. 724 ЦК України);

3) у разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, обдарований має право вимагати від дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості.

У консенсуальному договорі дарування дарувальник має право відмовитися від передання дарунка, якщо після укладення догово­ру його майновий стан істотно погіршився (Ст. 724 ЦК України).

Припинення договору дарування відбувається до його виконання внаслідок смерті дарувальника або обдаровуваного у консенсуаль­ному договорі дарування. Договір дарування припиняється також виконанням — передачею дарунка обдаровуваному.

На вимогу про розірвання договору розповсюджується позовна давність в один рік. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред’явлення вимоги дарунок є збереженим (Ст. 727 ЦК України).

2. Пожер­тва .

Пожертва — це дарування рухомих та нерухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам для досягнення ними певної, наперед обу­мовленої мети (ст. 729 ЦК України).

Предметом договору пожертви є речі, у тому числі гроші та цін­ні папери. На відміну від звичайного договору дарування, предме­том договору пожертви не можуть бути майнові права. У до­говорі пожертви має бути чітко вказана конкретна мета викорис­тання дарунка. Якщо такої мети у договорі немає, це буде звичайний договір дарування. Саме загальнокорисна мета відріз­няє пожертву і надає підстави стверджувати, що це різновид благо­дійницької діяльності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про благодійництво та благодій­ницьку діяльність» благодійництво — це добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам мате­ріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги. Отже, благодійництво та пожертва — тотожні поняття.

Договір про пожертву є реальним договором і вважається укладе­ним з моменту прийняття пожертви. Форма договору пожертви рег­ламентується ст. 730 ЦК України так само, як форма звичайного договору дарування.

Договір про пожертву характеризується тим, що на обдаровувано­го завжди покладається певний обов'язок використовувати майно для загальнокорисної мети. Наприклад, у разі, коли предметом дару­вання є бібліотека рідкісних та цінних книг, то на обдаровуваного покладено обов'язок надати її у суспільне користування, тобто дозво­лити доступ усім бажаючим. Можуть бути й інші випадки укладення даного договору, проте обдаровуваний не завжди здатний організувати використання дарунка-пожертви у суспільних інтересах, за призна­ченням, передбаченим договором. Закон передбачає у цьому разі можливість зміни мети використання, але використання пожертви за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи — за рішенням суду (ст. 730 ЦК України).

Пожертвувач має право контролювати використання пожертви і в певних випадках, передбачених законом, скасувати договір. Пра­во скасування мають і його правонаступники. Отже, пожертвувач або його правонаступники мають право вима­гати розірвання договору, якщо пожертва використовується не за призначенням.

Контрольні запитання:

1. Поняття договору дарування, сторони договору.

2. Предмет договору, форма договору.

3. Особливості реального та консенсуального договорів дарування.

4. Права та обов’язки сторін, припинення договору.

5. Пожертвування.

Література:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003. //Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №40-44

2. Я. Шевченко. Цивільне право України: Особлива частина. Академічний курс. Підручник. - Київ: Видавничий дім., 2003.

4. Є.О Харионов. Цивільне право України. Підручник. / Харитонов Є.О. О.І. Харитонов О.І., Старцев О.В. – Київ: видавництво Істина, 2009.