Лекція 22

Тема: Спадкове право.

План:

1. Поняття та значення спадкового права, принципи спадкового права, спадкові правовідносини.

2. Склад спадщини, місце її відкриття . Особи, які можуть бути спадкоємцями, усунення від спадкоємства.

3. Особливості спадкування деяких прав та обов’язків.

1. Поняття спадкового права, принципи спадкового права.

Спадкове право - це сукупність встановлених державою правових норм, що регулюють умови і порядок переходу після смерті громадянина прав та обов’язків до інших осіб. Це визначення спадкового права в об’єктивному значенні. У суб’єктивному значенні спадкове право – це право особи, яка закликається до спадкоємства та права особи, яка вже прийняла спадщину.

Спадкове право захищає власність фізичних осіб, права неповнолітніх, непрацездатних осіб.

Принципи спадкового права:

1) принцип універсальності спадкового правонаступництва, який полягає у тому, що акт прийняття спадщини поширюється на всю спадщину, незалежно від того, в кого вона перебуває і що певні ії об’єкти невідомі спадкоємцю в момент прийняття спадщини. Універсальність полягає і у тому, що до спадкоємця переходять не лише права а й обов’язки. Причому недопустимо прийняття спадщини частково, за умовою або з певним застереженням. Перехід прав та обов’язків не повинен мати ніяких проміжних ланок, крім випадків, передбачених законом, він має здійснюватися безпосередньо від спадкодавця до спадкоємця.

2) принцип свободи заповіту, який означає, що спадкодавець вправі розпоряджатися своїм майном на випадок смерті. В заповіті він може визначити як спадкоємців будь – яких суб’єктів цивільного права.

3) принцип забезпечення прав та інтересів необхідних спадкоємців, який полягає у тому, що так звані “обов’язкові спадкоємці” мають пріоритет над правилами , встановленими самим спадкодавцем.

4) принцип врахування не тільки дійсної, а й припустимої волі спадкодавця, який полягає у тому, що якщо спадкодавець не залишить заповіт, то закон встановлює коло спадкоємців і порядок спадкування.

5) принцип сімейно – рідного характеру спадкування, який полягає у тому, що до спадкування закликаються родичі.

6) принцип свободи вибору спадкоємця, який полягає у тому, що спадкоємці можуть прийняти спадщину або відмовитися від неї.

Спадкові правовідносини – це відносини, які виникають з приводу реалізації відповідними суб’єктами їхніх спадкових прав.

Спадкові правовідносини виникають на 2 етапах:

1. відносини, що виникають у зв’язку з відкриттям спадщини;

2. відносини, що виникають у зв’язку з прийняттям спадщини.

Спадкові правовідносини виникають не за волею їх суб’єктів, підставою виникнення є факт, подія. Як і всі правовідносини, спадкові правовідносини складаються з 3 елементів: суб’єкта, об’єкта і змісту.

У спадкових відносинах дві сторони – спадкодавець і спадкоємець. Спадкодавцями можуть бути тільки фізичні особи, ними не можуть бути юридичні особи. Спадкоємцями можуть бути фізичні та юридичні особи, держава. Спадкоємців можна поділити на 2 види:

- спадкоємці, які закликаються до спадщини;

- спадкоємці, які прийняли спадщину.

Спадкоємці першого виду правомочні прийняти спадщину або відмовитися від неї, інших прав у них немає. Спадкоємці другої черги крім правомочностей мають ще і зобов’язання, оскільки вони стають правонаступниками не тільки прав, а й обов’язків.

Об’єктом спадкових правовідносин є спадщина, до складу якої входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Вони можуть бути майнового і немайнового характеру.

Змістом спадкових правовідносин є права та обов’язки , яки виникають з відкриттям спадщини.