Посилення національного гніту в Наддніпрянській Україні у 1907 – 1914 рр.

Після поразки революції в Російській імперії починається період політичної реакції, яка зводила нанівець всі попередні завоювання. Логічним наслідком наступу реакції було посилення національного гніту в Україні. 1. Уряд заборонив викладання українською мовою в школах, де воно самовільно було запроваджене в роки революції. Було скасовано навіть циркуляр міністра освіти (1906), в якому свого часу вчителям дозволялось «використовувати малоросійську мову для роз’яснення того, що учні не розуміють». Натомість з’явився інший циркуляр, що забороняв учителям розмовляти з учнями українською мовою навіть у позаурочний час за межами школи. У школах заборонялося співати українських пісень, декламувати вірші українською мовою, виконувати національні мелодії. 2. Відбувається насадження ідеології російського великодержавного шовінізму. У 1908 р. виникла шовіністична організація «Клуб русских националистов», відділки якого відкриті в десятках міст України. Учасники клубу прагнули переконати народ, що українці – це лише гілка єдиної російської народності. 3. Були насильницьким шляхом закриті філії «Просвіти» (київська, одеська, чернігівська, полтавська, ніжинська та ін.), українські клуби, наукові товариства, культурно – освітні організації. 4. Заборонено продавати українські книги (у тому числі й Євангеліє українською мовою), проводити концерти, вечори українською мовою, збирати кошти на спорудження пам’ятника на могилі Т.Г. Шевченка в Каневі. 5. 20 січня 1910 р. побачив світ циркуляр прем’єр – міністра П. Столипіна, в якому «інародцям» (українцям та іншим народам Російської імперії) взагалі заборонялося створювати будь – які товариства, клуби, видавати газети рідною мовою. 6. Комітет у справах друку заборонив вживати на сторінках періодичної преси та в будь – яких інших виданнях терміни «Україна», «український народ». 7. Царська влада використовувала «чорні сотні» - збройні загони шовіністичних організацій «Союза русского народа», «Союза Михаила Архангела» для фізичної розправи з прогресивною інтелігенцією, національно свідомими українцями, для знищення демократичних установ, проведення єврейських погромів. Антисемітизм став поширеним явищем. У 1911 р. у Києві був організований судовий процес над М. Бейлісом, євреєм за національністю. Антисемітська преса провела активну кампанію. Бейліса було звинувачено у вбивстві з ритуальною метою російського хлопчика. На захист Бейліса виступила демократична громадськість – письменники В. Короленко, М. Коцюбинський, М. Грушевський, О. Єфремов, А. Шептицький. Суд змушений був виправдати Бейліса. 8. У 1914 р. було заборонено святкування 100 – річчя з дня народження Т. Г. Шевченка. У відповідь відбулися масові демонстрації студентів у Києві.