Народовці

Народовці – національна течія в суспільному русі Західної України, яка активізувалася на початку 60 – х рр. ХІХ ст. представники якої (в основному – молода українська інтелігенція) доводили самостійність української народу та мови. Керівники: Володимир Шашкевич, К. Климович, Є. Згарський, Ф.Заревич. Народовці доводили, що українці окремий народ, який займає територію від Кавказу до Карпат, присвятили себе служінню українському народу, від того і пішла назва «народовці». Виступали за єдність всіх українських земель, необхідність їх об’єднання в єдину національну державу; розвиток єдиної української мови; створення української літератури на народній основі. Отримували значну підтримку від діячів національно – визвольного руху Наддніпрянської України. Діяльність народовців проявлялося у двох формах. Перша – це пропаганда національних і культурних ідей у періодичних виданнях: журнали «Вечорниці», «Русалка», «Мета», «Правда», 1880 – 1939 рр . – у Львові видавали газету «Діло», 1879 р. – газета для селян «Батьківщина». Пропагували твори І. Котляревського, Т.Шевченка, Г. Квітки – Основ’яненка та ін. Друга форма – пропаганда національних ідей через створювані ними різні товариства, установи, гуртки, культурно – освітні заклади тощо. За зразком Київської громади було створено першу громаду у Львові у 1863 р. народовці були ініціаторами створення у Львові першого професійного українського театру. 1868 р.– створено культурно – освітнє товариство «Просвіта», яке організовувало читальні у містах і селах, з різноманітною літературою про методи ведення сільського господарства, тваринництво, домашні промисли тощо (Львівське товариство «Просвіта» - очолював В. Федорович). 1873 р. (з 1892 р. – Наукове товариство ім. Т. Шевченка) – Літературне товариство ім. Т. Шевченка, мета – розвиток української словесності. Видавало журнали «Правда» і «Зоря». Ініціатива перетворення товариства на наукове належала Олександру Кониському. У складі товариства існувало три секції: історико – філософська, філологічна і математично – природничо – медична. В 1897 – 1913 рр. – НТШ очолював Михайло Грушевський. 1885 р. – народовці створили Народну раду, яка мала продовжити справу Головної руської ради 1848 р. (стала прообразом політичної партії).

Діяльність національних і спортивно – фізкультурних організацій «Сокіл», «Січ», «Пласт».

Поряд з культурно – просвітницькими і господарськими організаціями виникли молодіжні спортивно – пожежні товариства «Січ» (1900 р.) та «Сокіл» (кінець 90 - рр. ХХ ст.), «Сокіл – Батько», 1902, «Пласт», 1911 р. Видатними організаторами цих товариств були адвокат Кирило Трильовський та педагог Іван Боберський (його називали батьком українського спорту). Перша «Січ» виникла на Снятинщині у 1900 р., через рік у Коломиї вже відбувся з’їзд січовиків, почала видаватися газета «Нова Січ» (1901). Товариства масово виникали у містах і селах Східної Галичини, стаючи основою майбутнього українського війська. 1911 р. учні львівських середніх шкіл для військово – спортивного навчання створили таємний гурток «Пласт». З нього вийшли юнаки, які 1913 р. виїхали до Києва до Києва пропагувати там ідею військового виховання серед молоді Наддніпрянської України. Військово – фізичне навчання молоді здійснювало також утворене 1912 р. товариство «Січові стрільці». 1914 р. у Львові зібралося понад 12 тис. «пластунів», «січовиків», «соколів» та «усусів», які святкували 100 – річчя з дня народження Т. Шевченка.