Бересклет європейський

Бересклет европейский

Е. europaea L.

Систематичне положення. Бересклет європейський (рос. Бересклет европейский) - Е. europaea L. Родина Бересклетові – Celastraceae.

Ареал і поширення. Зустрічається в Туреччині, на Кавказі, в Європі, на території колишнього СРСР, Україні. Зростає на узбіччях доріг, лісових узліссях і сонячних схилах. Часто вирощують як декоративний чагарник у садах і парках.

Морфологічні особливості. Чагарник середніх розмірів, з дрібними зеленуватими квітками, з яких пізніше розвиваються чотирьохстулкові жовтувато-червоні плоди-коробочки з отруйним насінням. Стебла чотиригранні, листя еліптичне.

Токсини. Діючі речовини: алкалоїди, дигіталоїди, гіркота, глікозид евонімін.

Дія на організм людини. У токсичних дозах глікозиди викликають нудоту, блювоту, різку брадикардію, трепетання шлуночків і зупинку серця.

Перша допомога. Промивання шлунку водною суспензією активованого вугілля або 0,5% розчином таніну; очисні клізми.

2.2. Поширені отруйні рослини

Багато близьких до лілій цибулинних видів містять в своїх цибулинах небезпечні концентрації алкалоїдів або інших біологічно активних речовин. Приклади – рястка (птицемлечник) зонтична (Ornithogalum umbellatum), проліска снігова (Galantus nivalis) і гіацинт східний (Hyacinthus orientalis). Пізноцвіт (безвременник) осінній (Colchicum autumnale) і глоріоза розкішна (Gloriosa superba) містять колхіцин – цінну лікарську речовину, що використовується для лікування подагри; у великих дозах він викликає нудоту, блювоту, важкий пронос, випадання волосся, порушення здатності згущуватися крові і ураження нирок. Представники сімейства амарилісових (Amaryllidaceae), до якого відносяться, зокрема, нарциси (Narcissus spp.) і амариліси (Amaryllis spp.), багаті алкалоїдом лікорином, стимулюючим блювотний центр в мозку. Отруєння виникає, коли цибулини всіх перерахованих вище рослин беруться за цибулю. Ще один близький родич лілій – конвалія (ландыш) травнева (Convallaria majalis) містить у досить високій концентрації сердечний глікозид, який може викликати ефект, схожий з передозуванням препаратів наперстянки. Останні отримують з наперстянки пурпурової, або червоної (Digitalis purpurea). У малих дозах глікозиди стимулюють роботу ослабленого сердечного м'яза, але при передозуванні ведуть до аритмій і блокади електричної провідності серця, необхідної для його нормальних скорочень.

Небезпечні для здоров'я алкалоїди містять багато рослин сімейства макових. Найяскравіший приклад – мак снодійний (Papaver somniferum), з якого отримують морфін. Мак східний (P. orientale) містить хімічно близькі алкалоїди, але вони надають іншу дію. Багаті на сильно дратівливі речовини для слизистої оболонку аронникові, наприклад дифенбахії (Dieffenbachia spp.), філодендрони (Philodendron spp.), симплокарпус смердючий, або скунсова капуста (Symplocarpus foetidus), і ариземи (Arisaema spp.), а також більшість молочаїв (Euphorbia spp.). Небезпечні деякі види форадендрона (Phoradendron). Якщо пожувати дифенбахію, тканини ротової порожнини можуть так сильно опухнути, що це приведе до тимчасової втрати мови. Молочний сік молочаїв здатний викликати паління і пухирі на шкірі, а при попаданні в очі – тимчасову сліпоту.

Деякі чагарники, що високо цінуються як декоративні види і тому що розводяться в садах і біля будинків, відносяться до небезпечних отруйних рослин. Приклад – олеандр звичайний (Nerium oleander), вирощуваний у відкритому ґрунті, а інколи і в будинках. Красиве вічнозелене листя і деревина цього виду містять сердечний глікозид, схожий за дією із згадуваними вище препаратами наперстянки. Експерименти показують – якщо прожувати одного лист і проковтнути, то доза отрути, що виділилася з нього у травному тракті, буде майже смертельною для дорослої людини.

На сході США часто зустрічаються дуже отруйні тис ягідний (Taxus baccata) і тис загострений, або далекосхідний (T. cuspidata). Їх особливо люблять висаджувати біля будинків. До інших чагарників із слабо і помірно отруйним листям відносяться бирючина звичайна (Ligustrum vulgare) і самшит вічнозелений (Buxus sempervirens). Серед рослин сімейства вересових кальмія (Kalmia spp.), рододендрони (Rhododendron spp.), що викликають сильну нудоту, блювоту, депресію, уповільнення сердечного ритму, падіння кров'яного тиску і при високій дозі смерть. До схожої по картині інтоксикації наводить і нектар з квіток вересових. Отруєння листям кальмій і інших декоративних чагарників відносно часто спостерігаються у худоби і тварин у зоопарках. Проте дикі олені здатні з'їдати великі кількості такого корму без жодної шкоди. Пояснюється це тим, що вони споживають його малими дозами: шлунковий дискомфорт заставляє тимчасово припинити поїдання цих рослин, тому до летальних рівнів токсину у організмі справа не доходить.

Зелені, чорні, білі або червоні - залежно від вигляду - плоди вовчих ягід (Daphne spp.), приваблюють дітей і мають яскраво виражену дратівливу дію. Декілька узятих до рота ягід викликають сильне паління, а якщо їх проковтнути, схоже відчуття виникає в стравоході і шлунку. Можливий летальний результат. Небезпечним є насіння і боби гліциній (Wisteria spp.) і золотого дощу (Laburnum anagyroides) з сімейства бобів. Плоди гліциній викликають важкий розлад шлунку, а в плодах золотого дощу міститься схожий з нікотином нейротоксин, що викликає блювоту, почастішання пульсу і розслаблення м'язів, яке може привести до задухи.

Апетитне на вигляд (особливо для дітей) насіння кінського каштана звичайного (Aesculus hippocastanum) містять слабку отруту. Інші представники цього роду набагато небезпечніше і неодноразово приводили до загибелі домашніх тварин.

Можна отруїтися і деякими частинами звичайних городних рослин, в першу чергу картоплі, томату і ревеню. Отруйні речовини, що містяться в картоплі (Solanum tuberosum) це соланинові глікоалкалоїди, властиві також дикорослим пасльонам (Solanum spp.) і зеленим паросткам. Таким чином, картоплиння не можна згодовувати худобі, а з бульб, призначених в їжу, необхідно видаляти пророслі очки і зелені плями. Симптоми інтоксикації такі ж, як при «шлунковому грипі»: нудота, головний біль, свербіння у горлі і пронос, інколи кривавий.

Помідор (Lycopersicon esculentum) також відноситься до сімейства пасльонових, і, за деякими спостереженнями, його зелень буває отруйною для тварин.

У ревеня в їжу вживаються зазвичай лише черешки листя. Листова пластинка, яку, як правило, у продажу не зустрінеш, містить багато щавлевої кислоти. Високі її концентрації наводять до роздратування, закупорки і навіть розривів ниркових канальців, де випадають в осад кристали її солей – оксалатів.

Отруйні частини деяких плодових дерев. Наприклад – тунг Форда, або китайський (Aleurites fordii), розводиться заради олійного насіння, яке туристи інколи плутають з їстівними «горіхами» пекан. Результат – блювота, сильні шлункові спазми і пронос. Сирі кісточки слив, персиків і абрикос (Prunus spp.), а також насіння яблунь і груш (Pyrus spp.) містить ціанід, проте їх якщо і їдять, то не в таких кількостях, аби побоюватися серйозного отруєння. Звичайні у лісопосадках отруйні види - дикі сливи (Prunus spp.), листя яких є джерелом ціаніду, біла акація (Robinia pseudoacacia) і бузина (Sambucus spp.).

До особливо небезпечних видів, що виростають на болотах і берегами прісних водоймищ, відносяться віх плямистий (Cicuta maculata) і лобелії (Lobelia spp.). У віха, який часто плутають з пастернаком, м'ясистий розгалужений корінь містить сильну отруту, що викликає судоми і смерть. Дикорослі лобелії багаті пиридиновими алкалоїдами, схожими за дією з нікотином.

Багато отруйних видів зустрічається на покладах, вигонах і зарослих рідким чагарником схилах. Папороть орляк (Pteridium aquilinum) містить фермент, який руйнує тіамін (вітамін В1) в рослинному кормі, що через декілька тижнів приводить до відповідного авітамінозу у коней. Великій рогатій худобі недолік тіаміну не загрожує, проте інша, ще не цілком ідентифікована, речовина орляка викликає у цих тварин симптоми, що нагадують картину променевої хвороби. Ефект залежить від дози і виражається у тому, що руйнується кістковий мозок і в різних органах виникають ракові пухлини. Високоактивні алкалоїди містить чемериця зелена (Veratrum viride). Близький до неї вид чемериця каліфорнійська (V. californicum), зростаюча на гірських пасовищах, викликає пороки розвитку ембріона у овець, що їли цю траву на 14-й день вагітності. Період чутливості ембріона до отрути цієї рослини складає всього біля 6 годин. Дурман смердючий (Datura stramonium) містить тропінові алкалоїди, зокрема гіосцин (скополамін) і атропін, що надають сильну дію на центральну нервову систему, незрідка з летальним результатом.

Болиголов плямистий, або крапчастий (Conium maculatum) зовні дуже схожий на дику моркву (Daucus carota): обоє рослини належать до сімейства зонтичних і мають м'ясистий стержневий корінь. Всі частини болиголову містять алкалоїд, паралізуючий дихальні м'язи. Саме соком цієї рослини, а не цикута (тобто віха), як завжди вважається, був отруєний Сократ. Звіробій пронизаний (Hypericum perforatum) – малоприкметна лугова трава, листя якої вкрите крихітними прозорими крапками. Це залози, в яких знаходиться речовина, що викликає фотосенсибілізацію шкіри: якщо воно проникне в її капіляри, то під дією сонячного світла у цьому місці виникає опік. Такий ефект багатий тяжкими наслідками для пасовищних тварин зі світлою шкірою: можливі глибокі опіки на губах, вухах.

Інколи як покривну або грунтопокращувальну культуру розводить буркун (донник) білий (Melilotus alba) і жовтий, або лікарський (M. officinalis). Під дією вологи і гриба, що розвивається в умовах вогкості, нешкідлива ароматична речовина рослини – кумарин перетворюється на антикоагулянт, тобто агент, що перешкоджає згортанню крові. Регулярний вжиток скотом буркунового сіна багато безперервною кровотечею з будь-якої, самої незначної зовнішньої або внутрішньої ранки. У медицині антикоагулянти використовуються для боротьби з тромбами.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть десять видів отруйних рослин?

2. На який їстівний вид схожа отруйна рослина Болиголов плямистий або крапчастий?

3. Які зовнішні прикмети мають отруйні гриби?

4. Які отруйні речовини містить Цикута (Віх отруйний)?

5. Які отруйні речовини містить Рицина звичайна?

6. Яку рідину НЕ можна вживати при отруєнні грибами?

7. Як називається отрута, що не руйнується при термічній обробці?

8. Наведіть приклади негативних умов за яких можна отримати отруєння їстівними видами грибів?

9. Отруєння якими видами грибів найчастіше приводить до летальних випадків?

10. Які морфологічні особливості стали підставою для назви отруйної рослини Тис ягідний?