1.2 Суб’єкти та об’єкти міграції

Об'єктами міграції можуть виступати наступні регіональні системи: капітал, технології та інновації, товари і послуги, потенціал світової або федеральної глобалізації регіональних компаній, практика і досвід ведення бізнесу, туристи, культурний і історичний потенціал, жителі і працівники по найму.

Спрямованість об'єктів міграції носить двосторонній характер, проте ступінь розвиненості регіональних об'єктів обумовлює переважний напрям міграції. Таким чином, напрям міграції розвинених регіональних об'єктів в більшості випадків буде направлено у бік менш розвиненого регіону. Проте найбільший інтерес представляють виключення, які представлені наступними об'єктами міграції: жителі і працівники по найму, туристи і відвідувачі регіону, які мають зворотну спрямованість міграції.

Відвідування туристами регіонів, що мають розвиненіші туристичні об'єкти, не вимагають доказів, оскільки унікальні туристичні зони і суб'єктивні умови відпочинку створюють умови виняткової переваги регіонів. У зв'язку з цим найбільший інтерес представляє процес зворотної міграції жителів і працівників по найму (трудового капіталу) при прямій міграції капіталу.

На перший погляд дана ситуація здається не логічною, оскільки працівники прагнуть проживати і працювати в тих регіонах, в яких сконцентрований капітал, оскільки від цього залежить рівень доходу в регіоні.

Проте на практиці в Російській Федерації регіони у великій мірі суб'ектівізіровани, що робить вплив на внутрішній і зовнішній капітал і на бажання бути суб'єктом регіону жителів і працівників по найму. Таким чином, з економічно розвинених регіонів походить відплив капіталу, який не може знайти місця для подальшого розвитку (зростання) на регіональному ринку, який виражається в інвестиціях в зовнішні регіональні проекти або розвиток внутрішнього бізнесу на федеральному рівні шляхом розвитку бізнесу в зовнішньому середовищі відносно регіону [6].

Суб'єкти зовнішньої міграції:

а) емігранти (громадяни України, з різних причин постійно або тимчасово проживають за кордоном, особи, які прибули на територію України і отримали статус біженця, що виїжджають на постійне проживання до інших держав;громадяни колишнього СРСР, які постійно проживають на території України, які не отримали її громадянства і виїжджають з її території);

б) емігранти транзитні (громадяни колишнього СРСР, які не є громадянами України, які постійно проживають в республіках колишнього СРСР і прибулі в Україну по транзиту);

в) іммігранти (іноземці і громадяни країни, які постійно проживають за кордоном і переселяються до України на постійне або тимчасове проживання; іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну у пошуках притулку, у тому числі з наміром подати клопотання про надання їм статусу біженця);

г) іммігранти транзитні (іноземці, які прибули до Росії з метою подальшого пересування в треті країни).

Суб'єкти вимушеної міграції, тобто особи, що шукають притулку на території України, в тому числі:

а) громадяни колишнього СРСР, які не набули громадянство іншої держави, що входить до складу колишнього СРСР;

б) громадяни держав - республік колишнього СРСР, у тому числі і громадяни України;

в) громадяни інших держав;

г) особи без громадянства (апатриди);

д) особи, які мають подвійне громадянство (біпатриди).

Суб'єкти внутрішньої міграції, тобто громадяни України, що здійснюють переміщення по її території.

4. Суб'єкти незаконної міграції:

а) емігранти неконтрольовані (громадяни України, які виїжджають з території держав колишнього СРСР в інші іноземні держави);

б) емігранти нелегальні (громадяни України, нелегальним способом виїжджають за кордон);

в) іммігранти незаконні (іноземці, у яких оголошена мета виїзду не відповідає їх намірам; іноземці, які виїжджають за підробленими документами; іноземці, які прибули до України нелегально) [7].

До цього переліку слід додати суб'єктів зовнішньої трудової міграції.

1.3 Структура загальних міграційних потоків

Для дослідження міграційних процесів велике значення має виз­начення соціально-демографічних характеристик мігрантів, оцінка обсягів міграцій, вивчення кількісних і структурних характеристик міграційних процесів, прогнозування напрямків та інтенсивності їх розвитку. Вивчення міграційних процесів ґрунтується на матеріалах переписів населення, даних поточного обліку мігрантів, вибіркових досліджень окремих міграційних потоків. Основним джерелом оперативної інформації про міграцію населення в Україні сьогодні є поточний облік міграційних подій. Він здійснюється шляхом безпосередньої реєстрації осіб, задіяних у міграційних процесах, тих, хто виписується з попереднього або прописується на новому місці проживання. Ця процедура пов’язана із заповненням талонів статистичного обліку до адресних листків прибуття та вибуття .

Структуру загальних міграційних потоків, їх питому вагу, з якої наочно можна уявити її кількісний і якісний характер (орієнтовно, тому що ці пропорції змінюються, хоча й у відносно невеликих розмірах), дано на рис. 1.2, яку розроблено кандидатом економічних наук Т. П. Петровою.

Рис. 1.2 Структура територіального руху населення в Україні

На даний час є ряд теорій, які пояснюють причинно-наслідко­вий зв’язок міграції робочої сили. За їх допомогою на макрорівні поєднуються масштаби, напрями, інтенсивність різних міграційних потоків між регіонами за параметрами соціально-економіч­ного розвитку території (заробітною платою, рівнем зайнятості, розмірами капіталовкладень, житловими умовами, кількістю робочих місць та ін.). На мікрорівні вивчається міграційна реакція окремих індивідів, сімей або домогосподарств на зміну тих чи інших показників умов життя, важливих з погляду прийняття рішень на міграцію [4, с. 147].

Для характеристики механічного руху населення використовуються такі показники:

• дані про прибуття і вибуття населення конкретного регіону і країни за певний проміжок часу;

• сума прибулого і вибулого населення (міграційний обмін);

• різниця між величиною прибулого і вибулого населення (сальдо механічного руху);

• інтенсивність механічного руху, що визначається як відношення кількості мігрантів до загальної чисельності населення або кількість мігрантів на 1000 осіб населення.

Сальдо міграції - різниця числа осіб, прибулих на яку-небудь територію, і числа осіб, вибулих звідти за один і той же проміжок часу. Сальдо міграції може бути позитивним і негативним. Інколи розглядають сальдо міграції між двома територіями, при якому враховуються переїзди людей лише між цими територіями [5].

Сальдо міграцій населення визначається за формулою:

,          (1.1)

де  — сальдо міграцій населення за міжпереписний період, осіб;

 — чисельність населення на дату наступного перепису, осіб;

 — чисельність населення на момент попереднього перепису, осіб;

 — природний приріст населення за міжпереписний період, осіб.

Загальний обсяг прибуття населення з-за меж України протягом року визначається за формулою:

,          (1.2)

де  — кількість осіб, прибулих з-за меж колишнього СРСР, за даними статистики реєстрації за місцем проживання;

 — кількість, осіб прибулих з-за меж колишнього СРСР, за даними реєстрації іноземців (термін перебування яких в Україні перевищив 3 місяці);

 — кількість осіб, прибулих з-за меж колишнього СРСР, за даними обліку біженців;

 — кількість затриманих нелегальних мігрантів, прибулих з-за меж колишнього СРСР;

 — кількість осіб, прибулих з держав колишнього СРСР, за даними вибіркових обстежень на кордоні;

 — кількість осіб, вибулих протягом року з числа прибулих з держав колишнього СРСР у році Х, термін перебування яких в Україні не перевищує 3-х років, за даними вибіркових обстежень на кордоні [4, с. 147].

Обсяг вибуття населення за межі України протягом Х року визначається за формулою:

,         (1.3)

де  — кількість осіб, вибулих за межі України, за даними статистики реєстрації за місцем проживання;

 — кількість осіб, вибулих за межі колишнього СРСР, за даними обліку карток подорожуючих;

 — кількість осіб, прибулих з-за меж колишнього СРСР, протягом року Х на І квартал року Х + 1 з числа вибулих за межі колишнього СРСР у році Х, термін відсутності яких в Україні не перевищує 3 місяці, за даними обліку карток подорожуючих;

 — кількість осіб, вибулих до держав колишнього СРСР, за даними вибіркових обстежень на кордоні;

 — кількість осіб, прибулих протягом року Х та І кварталу року Х + 1 з числа вибулих до держав колишнього СРСР у році Х, термін відсутності яких в Україні не перевищує 3 місяці, за даними вибіркових обстежень на кордоні.