Методичні пояснення студентам для виконання індивідуального домашнього завдання

Індивідуальне домашнє завдання виконується персонально кожним студентом за варіантом номер якого співпадає з порядковим номером у списку в журналі (форма№1).

Індивідуальне завдання слід виконувати на стандартних аркушах паперу формату А-4 за зразком наведеним в даних методичних вказівках. Завдання оформляється чорнилом чорного або фіолетового кольору, або друкується на принтері чи ксероксі чорним кольором.

З метою перевірки правильності роботи з таблицями цивільної оборони , всі дані які беруться з табличок слід затіняти в табличках жовтим або іншим кольором так , щоб зафарбований текс читався.

З метою уникнення накопичення похибки в розрахунках , всі розрахунки виконувати з точністю до тисячних (три знаки після коми ( 0,001)). Після завершення всіх обчислень всі результати можна округлити з точністю до десятих.

В домашньому завданні під час оцінки радіаційної обстановки визначаються дози опромінення які може отримати персонал на зараженій території за різними варіантами дій. У домашньому завданні пропонується обчислити дози опромінення персоналу за варіантами:

- Продовжують працювати на робочих місцях;

- Укриваються в ПРУ;

- Евакуація.

За результатами обчислень, аналізуючи отримані результати (пункт 19), щодо опромінення за різними варіантами дій , слід прийняти рішення( пункт 20) яким чином слід захищати персонал від опромінення.

Оцінка радіаційної обстановки основні поняття й визначення

Радіаційна обстановка — це обстановка, яка склалася на території промислового підприємства (об'єкту), населеного пункту або території адміністративного району внаслідок застосування противником ядерної зброї або аварії на атомній електростанції з викидом радіоактивних речовин. Це може призвести до радіоактивного зараження місцевості і необхідності вживання заходів захисту населення.

Радіаційна обстановка характеризується рівнями радіації і розмірами зон радіоактивного зараження, які є основними показниками небезпеки для життя людей і роботи промислових підприємств (об'єктів).

Оцінка радіаційної обстановки є обов'язковим елементом роботи начальників і штабів цивільної оборони. Проводиться вона для прийняття необхідних заходів по захисту населення, які забезпечують виключення або зменшення радіоактивного опромінювання, а також для визначення найбільш доцільних дій населення і формувань ЦО на зараженій місцевості.

Оцінка радіаційної обстановки передбачає:

— визначення і нанесення на карту (схему) зон радіоактивного зараження або рівнів радіації в окремих точках місцевості;

—вирішення основних типових завдань за різними варіантами дій населення, формувань ЦО, а також виробничої діяльності промислових підприємств (об'єктів) в умовах радіоактивного зараження;

— аналіз отриманих результатів;

— вибір найбільш доцільних варіантів дій, при яких виключаються або зменшуються радіаційні втрати.

Для оцінки радіаційної обстановки, крім рівнів радіації в окремих точках місцевості і зон радіоактивного зараження, необхідно знати:

— умови перебування людей в зонах радіоактивного зараження, їх захищеність;

— значення коефіцієнтів послаблення радіації захисними спорудами, які призначені для укриття робітників, службовців на підприємствах і непрацюючого населення в місцях проживання;

— допустимі дози опромінення населення і формувань ЦО на період перебування на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами;

— поставлені завдання формуванням ЦО і терміни їх виконання.

Радіаційна обстановка може бути визначена двома методами: методом прогнозування і за даними радіаційної розвідки. Метод прогнозування

. Серед потенційно-небезпечних виробництв особливе місце займають радіаційно-небезпечні об'єкти (РНО). До типових РНО відносяться: атомні електростанції (АЕС); підприємства з виготовлення ядерного палива, з переробки відпрацьованого ядерного палива і захоронення радіоактивних відходів; науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту.

Радіаційні аварії - це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об'єктів, в кількостях більше встановлених меж їх безпечної експлуатації.

Радіаційні аварії на РНО можуть бути двох видів: коли викид радіонуклідів у навколишнє середовище відбувається внаслідок аварії або теплового вибуху та зруйнування РНО; коли аварія відбувається внаслідок вибухової ядерної реакції. В цьому випадку зараження навколишнього середовища буде таким, як при наземному ядерному вибуху.

Найнебезпечнішими зі всіх аварій на РНО, є аварії на АЕС. Характер і масш­таби радіоактивного забруднення місцевості при аварії на АЕС залежать від характеру вибуху (тепловий, чи ядерний), типу реактору, ступеня його зруйнування, метеоумов і рельєфу місцевості. В ядерних реакторах на теплових нейтронах як паливо використовується слабо збагачений природний уран-235.

Такі реактори поділяються на: водо-водяні енергетичні реактори (ВВЕР-600, ВВЕР-1000), в яких вода є одночасно і теплоносієм, і сповільнювачем та реактори великої потужності канальні (РБМК-1000, РБМК-1500), в яких графіт вико­ристовується як сповільнювач, а вода - теплоносій, циркулює по каналах, які проходять через активну зону.

Для характеристики радіоактивного забруднення застосовують ступінь (щільність) забруднення, який характеризується поверхневою щільністю

зараження радіонуклідами і вимірюється активністю радіонукліда на одиницю площі (об'єму). Основною дозиметричною величиною, за допомогою якої оцінюється дія радіації є доза випромінювання - кількість енергії, яка поглинута одиницею маси опроміненого середовища.

Експозиційна доза визначається тільки для повітря при гама і рентгенівському випромінюванні. Поглинута доза визначається для речовин.

Еквівалентна доза — це дозиметрична величина для оцінки шкоди, нанесеної здоров'ю людини від дії іонізуючого випромінювання будь-якого складу. Вона дорівнює добутку поглинутої дози на коефіцієнт якості. Для гама і бета-випромінювання цей коефіцієнт становить 1, а для альфа-випромінювання —20 (табл. 1).

Таблиця 1