Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичний посібник.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
01.12.2018
Размер:
1.59 Mб
Скачать

Питання для самоконтролю

1. Що собою являє акціонерне товариство? Назвіть його основні риси.

2. Поясніть причини швидкого розповсюдження акціонерних товариств у розвинутих країнах світу.

3. Які є види акціонерних товариств?

4. Чому на сучасному етапі розвитку економіки України формуються переважно закриті акціонерні товариства?

5. Що таке акція і які види акцій ви знаєте?

6. Здійсніть порівняльний аналіз простих та привілейованих акцій.

7. Що таке контрольний пакет акцій?

8. Яким чином розраховується кінцева доходність акцій?

9. Які чинники впливають на курс акцій?

10.Охарактеризуйте процес становлення акціонерних товариств в сучас­ній українській економіці.

2.8 «Держава в ринковій економіці.»

Необхідно знати: чим обумовлена об’єктивна необхідність державного регулювання, сутність, цілі і методи державного регулювання економіки в сучасних умовах, форми державного регулювання.

Необхідно знати: чим обумовлено зростання державного регулюючої ролі держави в умовах сучасної економіки.

План

1. Необхідність державного втручання в економіку.

2. Цілі та методи державного регулювання економіки.

3. Економічні функції держави.

1. Необхідність державного втручання в економіку.

Ринок, який виник декілька тисячоліть тому, розвивався при­родним шляхом, пройшов складний шлях розвитку, змінюючись, пристосовуючись до нових умов і тим самим довів свою життєздатність. В цьому розумінні ринкову економіку можна розглядати як досягнення людської цивілізації, як найбільш ефек­тивну із всіх відомих до цього часу форм організації суспільного виробництва.

Разом з тим було б помилкою розглядати ринок як ідеальний саморегулюючий механізм, який немає недоліків і протиріч.

Перш за все тенденція до встановлення рівноваги, яка закла­дена в ринковому механізмі, прокладає собі шлях через постійне порушення цієї рівноваги. Причому мова іде про порушення не тільки рівноваги на окремих ринках, але й загальної рівноваги між сукупним попитом і сукупним пропонуванням. Іншими сло­вами, ринкова економіка хоч і є динамічною, але недостатньо стабільною системою. Ця макроекономічна нестабільність рин­кової економіки має багато проявів: нестійкі темпи економічно­го зростання і циклічний характер розвитку, недовикористання ресурсів і неповна зайнятість, нестабільність загального рівня цін і інфляція. Треба підкреслити, що хоч ринкові механізми саморе­гулювання в кожному конкретному випадку здатні подолати кризові тенденції в економіці, однак в цілому для ринкової систе­ми характерні періодичні коливання об’єму національного про­дукту, зайнятості та цін. Причому ці коливання є наслідком не тільки зовнішніх факторів, але перш за все недосконалістю само­го ринкового механізму.

Як вже відмічалось, одним із головних елементів ринкового механізму, його рушійною силою є конкуренція. Однак всередині ринкової системи, відбуваються об'єктивні процеси, які можуть суттєво послабити конкурентну боротьбу між товаровиробника­ми. Процес концентрації і централізації капіталу створює сприят­ливі умови для монополізації ринку. Тобто ринок об'єктивно породжує монополію, а монополія, яка панує на ринку, концентрує в своїх руках економічну владу, встановлює монопольні ціни і привласнює монопольний зверх прибуток.

Говорячи про недоліки ринкової системи особливо треба під­креслити соціальні проблеми. Ринок породжує значну диферен­ціацію доходів, він об'єктивно не може вирішити багато соціаль­них проблем в суспільстві, оскільки ринок являє собою соціально нейтральний механізм.

Уперше проявилось "збої" у дії ринкового механізму саморегу­лювання під час першої економічної кризи 1825 року. В подаль­шому економічні кризи повторювались через кожні 10 - 12 років і проводили до безробіття, інфляції, тривалих порушень між сукуп­ним попитом і сукупним пропонуванням. Світова економічна криза 1929 - 1933 рр. остаточно підірвала довіру до саморегулюючих можливостей ринкової економіки. Економіка об'єктивно по­требувала дієвого комплексу державних заходів підтримки, нахо­дження нових способів корекції ринкового механізму.

Таким чином можна виділити соціально-економічні пробле­ми, які не може вирішити ринкова економіка, і що потребують необхідність втручання держави в економіку.

- Розвиток продуктивних сил, їх ускладнення, подальше усус­пільнення виробництва вимагають посилення регулюючої ролі держави.

- Механізм ринку не може забезпечити економіку потрібною кількістю грошей (так звані центральні гроші). Тому одна з найголовніших функцій держави - організація грошового обігу в країні.

- Ринковий механізм не забезпечує потреб суспільства товарами і послугами суспільного споживання. Цю функцію на себе по­винна взяти держава.

- Економіка ринковому типу не в спромозі функціонувати без інфляції. Тому держава повинна проводити ефективну антиінфляційну політику.

- Ринковий механізм не вирішує регіональних проблем в усій їх сукупності (економічні, демографічні, соціальні, екологічні). В таких випадках держава повинна проводити відповідну регіональну політику.

- Ринок не забезпечує сталості макроекономічної рівноваги, звідси необхідність втручання держави, пов'язану з підтрим­кою цієї рівноваги.

- Ринковий механізм не може вирішити багато соціальних про­блем. Тому втручання держави в сферу соціальних відносин, перерозподіл доходів є конче необхідним.

- Якісні зміни робочої сили потребують в загальнодержавному масштабі використовувати кошти на розвиток освіти, охорони здоров'я, підготовку і перекваліфікацію кадрів.

- Ринок не в спромозі без втручання держави забезпечити повну зайнятість. Тому політика в сфері зайнятості - важлива функ­ція держави.

- Ринковий механізм породжує зовнішні ефекти. Для компен­сації негативних наслідків що породжуються зовнішніми ефек­тами потрібне втручання держави.

- Ринковій системі, оскільки вона орієнтована на прибуток внутрішнє притаманна тенденція до монополізації. Для під­тримання ринкової конкуренції, держава повинна проводити антимонопольну політику.

- Проблеми забруднення навколишнього середовища, наростан­ня екологічної кризи потребують втручання Держави у відно­сини між людиною і природою.

Суб’єкти і об’єкти державного регулювання економіки

Державне регулювання економіки представляє собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого ха­рактеру, які здійснюють правомочні державні установи і суспіль­ні організації з метою стабілізації і пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінюються.

При здійсненні державного регулювання економіки необхідно знайти розумне співвідношення між державним регулюванням і ринковим механізмом. Напрямки і обсяги регулюючих заходів які виконують держава і ринок, постійно змінюються. Це зале­жить від рівня розвитку продуктивних сил, господарської ситуа­ції, політичної розстановки сил, стану соціальної структури, на­ціональних особливостей, інституційного порядку загальнодер­жавного і місцевого управління.

До суб'єктів державного регулювання економіки відноситься держава (включаючи регіональні і місцеві інституційні утворен­ня), яка наділена економічною і політичною владою, а також не­державні суб'єкти (недержавні спілки, союзи, об'єднання), еко­номічний потенціал.

Держава як суб'єкт державного регулювання економіки. Влада держави повинна використовуватися для узгодження економіч­них інтересів різних груп виробників і населення країни; спряму­вання їх трудової активності на досягнення відповідних єдиних цілей. Державне регулювання економіки утворює відповідну ієрархічну систему. На найвищому державному рівні відбу­вається розмежування функцій між законодавчою і виконавчою гілками влади. Характер розподілу цих функцій залежить від ор­ганізаційно-політичного типу держави.

В сучасних правових державах існують деякі близькі до держа­ви структури, які також виступають суб'єктами економічної політики. До них належать інститути, які мають суспільно-право­вий статус. Самостійними суб'єктами вони не являються, але і не є складовою частиною державного апарату управління. їм пере­даються відповідні функції управління, які вилучаються із сфери діяльності державних управлінських структур. (Наприклад, регіональні управління по страхуванню в ФРН).

Серед суб'єктів державного регулювання економіки існують також інститути, які мають наддержавний характер. їх функціо­нування пов'язане з системою міждержавних угод. Національні органи влади передають їм частину своїх управлінських функцій. (Наприклад, діяльність Європейського союзу).

До недержавних суб'єктів державного регулювання економіки належать різні об'єднання, які виражають інтереси відповідних прошарків і груп населення (профспілки, союзи підприємців, релігійні і культурні організації).

Роль цих суб'єктів визначається можливістю потужного впли­ву, групового тиску на п владні структури, які визначають еко­номічну політику і проводять її в життя. Інтереси недержавних суб'єктів державного регулювання економіки можуть не співпа­дати з цільовою орієнтацією держави, яка ставить головною ме­тою своєї діяльності - добробут всього суспільства. Тому між недержавними суб'єктами і державою нерідко виникає відкрита боротьба за практичну реалізацію їх економічних інтересів. Ви­ходячи з цього, держава повинна постійно враховувати всю су­купність групових інтересів, яка існує в суспільстві.

Для узгодження інтересів держави і економічних союзів вико­ристовуються різноманітні форми і методи. Наприклад, держава може делегувати їм права вирішення відповідного кола функціо­нальних задач. Так, в Швейцарії виробничим об'єднанням на­дається право на проведення високоякісної професійної атес­тації, сільськогосподарським союзам доручається практична ре­алізація аграрної політики.

Однією із форм узгодження суспільних інтересів з інтересами підприємців і найманих робітників може бути система тарифних угод, в якій приймають участь (і при необхідності приходять до компромісних рішень) держава, профспілки і союзи підприємців.

Об'єкти державного регулювання економіки - це умови, проце­си, відносини, елементи і сектори народного господарства, функціонування яких ринковий механізм забезпечує неза­довільно або не забезпечує взагалі.

Тобто, об'єкти державного регулювання економіки це „боль­ові точки" ринкової економіки, де виникли або можуть виникати проблеми, які не вирішуються автоматично або невідкладно.

Класифікація об'єктів державного регулювання економіки за рівнем задач, які вони вирішують:

- підприємства (фірми);

- галузі;

- регіони;

- сектори економіки (промисловість, сільське господарство);

- загальногосподарські процеси і відносини (економічні цикли, грошовий обіг, зайнятість, інфляція, ціни);

- глобальні процеси (соціальні відносини, екологія);

- зовнішньоекономічні зв'язки;

- наднаціональні і світогосподарські відносини (інтеграційні процеси, участь в міжнародних економічних організаціях).

Об'єкти державного регулювання частково переплітаються між собою. Так, економічний цикл як об'єкт регулювання немож­ливо відокремити від зайнятості та інфляції, а регіони від галузей і секторів економіки.

Різноманітні об'єкти в різних країнах на певних етапах їх роз­витку відіграють відповідну роль в залежності від того, де існу­ють найбільші проблеми, які проблеми необхідно вирішувати в першу чергу. Так, в країні де відбувається економічна криза го­ловною проблемою може бути економічне зростання, а в країнах з високими темпами зростання цін - інфляція.