2.2.1 Нідерланди

В Голландії вперше питання про легалізацію умертвіння безнадійно хворих із милосердя почали розглядати в 1970-ті роки. З роками більш оголювалось протиріччя між суровими законами в цій області (була думка, що вони навіть занадто сурові, щоб їх можна було виконувати) та реальною негласною практикою. За підрахунками, що були проведені ще 17 років назад, в країні за рік відбувалося приблизно дві тисячі випадків, коли лікарі за проханням невиносно страждавших і не мавши шансів на виживання хворих переривали їх страждання. Крім того, в тій же важкій ситуації здійснювалось близько 400 самогубств за допомогою медиків.

В 1993 році тут був виданий спеціальний список з 12 обов’язкових пунктів, котрий і був покладений в основу закону про евтаназію. Правова ситуація залишалась хиткою. І медикам, котрі з міркувань гуманності доказувати свою невинність. Евтаназія залишалась карних злочином, який карається позбавленням свободи строком до 12 років. 29 листопада 2001 року друга палата голландського парламенту прийняла законопроект, що звільняє від судової відповідальності лікарів, що допомагають безнадійним, важко страждаючим хворим уходити з життя. 1 квітня 2002 року закон офіційно вступив в силу.

Таким чином, Голландія становиться першою в світі країною, що легалізувала евтаназію. Прийнятий законопроект, котрий називається «Критерії застосування евтаназії та надання допомоги при добровільному уході з життя», як роз’яснюється в поширеному міністерством юстиції прес-релізі, передбачає введення в карно-процесуальний кодекс Нідерландів двох положень, згідно яких лікарі звільнюються від карної відповідальності. Вони зобов’язані до останнього моменту виконати умови належного медичного уходу (їх перечень вельми деталізований) та повідомити про свої дії муніципальному слідчому, що веде діла про насильницьку або раптову смерть. Всі інші форми припинення життя, будь то прохання про це або надання допомоги в самогубстві, полежать судовому переслідуванню.

Важливе значення набуває письмову заяву хворого з його волевиявленням про припинення життя, складене в момент, коли він знаходився в повному розумі. В новому законопроекті признається законність таких документів і дій лікарів на їх основі (звісно, якщо у медиків не буде відомих причин відмовитись від евтаназії). Останнє рішення виносять медичний консиліум та адвокати. Обов’язкова умова – висновок незалежного лікаря-експерта. К пацієнту молодше 12 років застосувати евтаназію не можна (роздаються вимоги підняти цю планку до 16-18 років). Лікарі також підпадають під контроль спеціальних комісій із експертів по медицині, праву та етиці. Провести евтаназію в Голландії може лише домашній або лікуючий лікар, і це правило робить неможливим «туризм самогубств», котрий також приписують цій державі. В Голландії застосування евтаназії добровільно як для пацієнта, так і для лікаря – ніхто не може примусити останнього провести евтаназію, якщо це для нього неможливо за релігійними або якимись іншими переконаннями.

В Голландії, як вже відмічалось, довільно толерантно відносяться до евтаназії. Лише в 2008 році, згідно оцінкам, лікарі допомогли піти з життя більш ніж двом тисячам пацієнтам. В більшості випадків конфліктів це не викликає. Важливо підкреслити, що думки про дострокове припинення життя у людей прихильного віку в цій країні не можуть виникнути від відчаю та недоступність лікування. В Голландії, яка славиться вельми високим рівнем медицини, бережливо відносяться до людей прихильного віку та інвалідам. Нерідко в вуличному потоку можна побачити цілі процесії інвалідних колясок. Це добровольці з різних благодійних організацій вивозять на прогулянку немічних стариків. Надають вони їм – абсолютно безплатно – і інші види сприяння. В Нідерландах велика кількість різних домів, хосписів та пансіонатів для престарілих.

Не дивлячись на підкреслену коректність формулювань та багато чисельні оговори, що містяться в прийнятому парламентом документі, міністерство юстиції визнало необхідним особливо підкреслити, що воно не веде к легалізації евтаназії, хоча багато хто за кордоном вважають саме так.

Голландці передбачили, що немала кількість країн засудить зроблений крок. Та очікування виправдались. Рада Європи, засудивши дозвіл евтаназії, закликала першу палату Генеральних штатів Нідерландів відкинути законопроект в ході майбутнього обговорення.

Є, звичайно, відклики і принципово іншого характеру. Добровільне суспільство по евтаназії, що базується в Лондоні, охарактеризувало законопроект як «мужній крок», зазначивши, що за останні 20 років Нідерланди грають провідну роль в просуненні вперед в цьому чуттєвому питанні. Діюча в США спілка «Хемлок» вважає, що рішення голландських парламентаріїв дає імпульс прагненням провести подібний же законопроект в Америці.

Дослідження в «Журналі клінічної онкології» показали, що, по меншій мірі 50% пацієнтів, вбитих в рамках програми евтаназії, страждали депресією. Більш того, 44% пацієнтів, що страждали від раку, також демонстрували ознаки депресії, коли просили лікарів допомогти їм померти. Огляд п’ятирічного досвіду Голландії по застосуванню евтаназії видав наступні результати: 27% лікарів проводять евтаназію за вимогою, 72% лікарів звичайно фальсифікують свідоцтво про смерть, вказуючи природну причину смерті. Інтервал між звертанням та проведенням евтаназії в 13% випадків склав менше одного дня, в 35% випадків – тиждень (за законом – два місяці). В 22% випадків це була однократне прохання (за законом їх повинно бути чотири, з них два письмові). В 12% випадків лікар ні з ким не обговорював звертання хворого (за законом з трьома лікарями).

Згідно опитування, яке проводила Associated Press в березні 2010 року, більше ста тисяч жителів Нідерландів висловились в підтримку надання літнім громадянам права на евтаназію. Представники суспільної організації “Uit Vrije Wil” («За власним бажанням») зібрали достатню кількість підписів, щоб винести питання на обговорення парламенту.

Організація пропонує проводити навчання осіб без медичної освіти, котрі будуть проводити смертельні ін’єкції голландцям старше 70 років, що прийняли рішення добровільно піти з життя. При цьому сертифіковані спеціалісти перед проведенням евтаназії повинні будуть переконатись, що рішення розлучитися з життям не пов’язане з депресією, є щирим, обміркованим та прийняте літніми людьми не спонтанно. Однак, співробітники Королівської медичної асоціації Нідерландів висловились проти цієї ініціативи. За їх думкою, впровадження подібної практики підриває принципи проведення евтаназії за медичними показаннями.

В 2009 році близько 2500 голландців добровільно розсталися з життям. Експертна група з розгляду випадків евтаназії прийшла до висновку, що зафіксований в останні роки ріст числа цих випадків пов’язаний з позицією лікарів, котрі частіше пропонують невиліковно хворим можливість добровільно розстатися з життям.