11. 2. Світові міграційні процеси

Міжнародна міграція робочої сили (ММРС) означає процес стихійного або організованого переміщення працездатного насе­лення в межах національного або міжнародного поділу праці, зу­мовлений характером розвитку виробничих сил і виробничих відносин, дією економічних законів. ММРС описується такими поняттями:

Міграція — це переміщення людей з країни в країну або все­редині країни.

Еміграція — виїзд із країни певного контингенту людей.

Імміграція — це в'їзд у країну певного контингенту людей.

Рееміграція — повернення людей, які раніше виїхали.

До чинників міжнародної міграції робочої сили треба віднести: швидке зростання населення планети, нерівномірність економічного розвитку країн, науково-технічна революція, соціально-політичний розвиток окремих регіонів світу.

Основні економічні чинники , що зумовлюють сучасну мігра­цію робочої сили: незадоволення умовами життя, стабільний, порівняно високий рівень зарплати в основ­них імміграційних центрах, порівняно вищий рівень умов праці в країнах міграції, соціальні умови більш повної реалізації своїх здібностей у країнах імміграції, природні катаклізми та рівень охорони навколишнього се­редовища, політичні, військові, релігійні, національні, культурні.

Основні види міжнародних міграційних процесів:

1. За характером переміщення: • внутрішня — усередині країни; • зовнішня — за межі країни; • інтеграційна — в рамках інтеграційних утворень.

2. За строками: • остаточна — на постійне місце проживання; • тимчасова (поворотна ротація) — буває до 3 років і понад; • сезонна — виїзд на певний строк; • маятникова — яка постійно повторюється.

3. За напрямом: • еміграція; • імміграція; • рееміграція.

4. За способом організації ММРС: • організована — коли спеціальні служби організують пере­міщення на основі законодавства; • добровільна; • самодіяльна — нелегальне переміщення; • примусова.

5. За професійним складом: • міграція робітників; • міграція фахівців; • міграція науковців, представників гуманітарних професій.

6. За характером міграції: • екстенсивна; • інтенсивна. [26]

Міжнародна міграція робочої сили набуває дедалі глобальні­шого характеру. Сьогодні вона охоплює абсолютну більшість країн світу. Інтенсивне переміщення трудових ресурсів відбувається між державами Європи, Північної й Південної Америки, Африкансь­кого материка, Південно-Східної й Західної Азії. Наприкінці 90-х років загальна кількість мігрантів у світі оцінювалася у 125 млн. чол., що становить близько 2 % населення планети. Ця цифра в 90-ті роки зросла насамперед за рахунок інтегрування в загальносвітовий міграційний процес країн Центральної та Східної Європи.

На досить високому рівні зберігається приплив іммігрантів до США та Канади, що історично були й залишаються районами масової імміграції населення та робочої сили. Хоча в повоєнні роки в цих країнах були прийняті законодавчі заходи, що обмежують імміграцію, приплив населення туди з інших країн значно зріс порівняно з останнім передвоєнним десятиріччям.

Постійна, або безповоротна, міграція була абсолютно переваж­ною формою аж до Першої світової війни. Значні маси європейців назавжди покидали свої країни й переселялися на постійне про­живання у США, Канаду, Австралію, поступово інтегрувалися в структуру населення цих країн, стаючи його постійною частиною. Переселення у зворотному напрямку було мізерним.

Теперішня міграція набула тимчасового характеру: мігранти здебільшого мають намір по закінченні певного терміну повер­нутися на батьківщину. Таким чином, відмітною рисою сучасної міжнародної трудової міграції є ротаційний характер. Така форма міграції не є новою, вона виникла ще на початку століття, але масових масштабів набрала в 60-ті роки.

Ротація буває прискореною та уповільненою. У прискорену (до трьох років) потрапляє вся завербована та ретельно відібрана іноземна робоча сила, уповільнена триває довше й охоплює пра­цівників, відібраних уже в процесі виробництва. На їхню частку, як правило, припадає не більш ніж 30 % усієї чисельності пра­цівників-іноземців. Спостерігається тенденція до збільшення часу перебування мігрантів у країнах-реципієнтах. Посилюється їх прагнення до натуралізації. Певній частині іммігрантів справді вдається домогтися натуралізації, і вони стають, таким чином, постійним елементом населення країн-реципієнтів.[18]