39.Повноваження Антимонопольного комітету.

Антимонопольний комітет України в межах наданої йому компетенції має право:

• визначати межі товарного ринку, а також монопольне стано­вище суб'єктів господарювання на ньому;

• видавати суб'єктам господарювання обов'язкові для вико­нання рішення про припинення порушень антимонопольного за­конодавства та про відновлення початкового становища, про примусовий поділ монопольних утворень;

• видавати органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю обов'язкові для виконання рішення про скасування або зміну прийнятих ними неправомірних актів, про припинення порушень і розірвання укладених ними угод, що суперечать антимонополь-ному законодавству, забороняти або дозволяти створення моно­польних утворень органами влади, органами місцевого самовря­дування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, а також суб'єктами господарювання;

• вносити до органів влади обов'язкові для розгляду подання щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоеко­номічної діяльності суб'єктів господарювання у разі порушення ними антимонопольного законодавства;

• накладати штрафи, застосовувати інші санкції у випадках, передбачених законом;

• відповідно до його компетенції приймати нормативно-правові акти, зокрема, з питань антиконкурентних узгоджених дій, зловживань монопольним (домінуючим) становищем на рин­ку, дискримінації органами влади, органами місцевого самовря­дування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, провадження в заявах про надання дозволу на еко­номічну концентрацію суб'єктів господарювання, контролю за економічною концентрацією суб'єктів господарювання, прова­дження у справах про порушення антимонопольного законодав­ства, порядку виконання, перевірки, перегляду та оскарження рі­шень органів Антимонопольного комітету України, а також недобросовісної конкуренції, обов'язкові для виконання органа­ми влади, органами місцевого самоврядування, органами адміні­стративно-господарського управління та контролю, суб'єктами господарювання; контролювати їх виконання, надавати роз'яс­нення щодо їх застосування;

• здійснювати інші дії, передбачені законодавством про Анти-монопольний комітет України.

Здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України у сфері державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства не допускається.

40. Організаційно-правові засади управління агропромисловим комплексом

Сільське господарство (агропромисловий комплекс), яке покликано забезпечувати суспільство продовольством і сировиною для промислового виробництва, охоплює виробництво сільськогосподарської продукції, її заготівлю (закупівлю) та переробку. З урахуванням виключної значущості цієї сфери для народного господарства її віднесено до пріоритетних.

Пріоритетність соціального розвитку агропромислового комплексу забезпечує держава шляхом різних організаційно-економічних і правових заходів.

На це спрямовано концепцію Національної програми відродження села на 1995—2005 роки, схвалену постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р. Реалізація завдань цієї концепції вимагає: проведення аграрної реформи; створення економічного механізму ринкового типу; формування багатогалузевої виробничої сфери села на сучасній технологічній основі; удосконалення структури виробництва в агропромисловому комплексі; відновлення родючості землі; раціонального використання природних ресурсів; розроблення системи законодавчих і нормативних актів; відпрацювання державної структури управління розвитком села, виходячи з міжгалузевого характеру проблем, тощо.

Верховна Рада України визначає державну політику у сфері агропромислового комплексу, встановлює правові засади його функціонування, затверджує національні та інші програми економічного, науково-технічного, соціального й культурного розвитку села, встановлює обсяги бюджетного фінансування, напрями й обсяги інвестиційної політики.

Президент України й Кабінет Міністрів України визначають потребу держави в сільськогосподарській продукції та сировині, здійснюють політику підтримки вітчизняного виробника сільськогосподарської продукції, захисту внутрішнього ринку та ін. Президент України й Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції та бюджетного фінансування створюють, реорганізують і ліквідують центральні та місцеві органи державного управління агропромисловим комплексом.

Органи АРК здійснюють правове регулювання відносин у сфері сільського господарства, затверджують і реалізують програми з питань соціально-економічного та культурного розвитку агропромислового комплексу й села АРК.

Відповідні функції у сфері управління агропромисловим комплексом виконують на підвідомчій їм території обласні, районні місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування. Так, органи місцевого самоврядування вирішують питання передачі земельних ділянок у власність; надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди; реєструють права власності, права користування землею й договори на оренду землі, вилучення (викуп) земель, стягнення плати за землю, ведення земельно-кадастрової документації; погоджують будівництво жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках. Вони також організовують та здійснюють державний контроль за додержанням земельного й природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного й місцевого значення, відтворенням лісів, вирішують земельні спори.