- •Питання і відповіді до екзамену з історії України Другий курс
- •Найдавніші стоянки людей та території України періоду кам’яного віку.
- •Трипільська культура
- •Кочові народи: кіммерійці, скіфи, сармати.
- •Рабовласницькі античні міста – держави Північного Причономор’я.
- •Походження слов’ян та їх розселення на території України
- •Виникнення Давньоруської держави (передумови та основні теорії про походження Київської Русі).
- •Введення християнства на Русі, його історичне значення
- •Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець 9 – кінець 10 століття)
- •Піднесення та розквіт Київської Русі (кінець 10 – середина 11 століття)
- •Монгольська навала, встановлення золотоординського іга та їх наслідки для українських земель.
- •1) Руські землі не увійшли безпосередньо до складу Золотої Орди;
- •2) На території Русі не було створено постійно діючого адміністративного апарату завойовників. Навіть інститут баскаків на початку XIV ст. Фактично ліквідується;
- •Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.
- •Галицько – Волинська держава – спадкоємниця Київської Русі.
- •II етап (1205—1238) - тимчасовий розпад єдиної держави. Зі смертю Романа розпочинаться, майже 30річний період боротьби галицького нараду. Характерними ознаками державного життя у цей час були:
- •IV етап (1264—1323) — стабільність і піднесення. Після смерті Данила Галицького князівство знову втрачає свою єдність: його землі поділено між трьома нащадками князя Левом.
- •Боротьба Русі проти монголо – татарських орд та її світове значення.
- •Українські землі під владою Великого князівства Литовського.
- •Українські землі під владою Речі Посполитої.
- •Причини виникнення українського козацтва. Запорізька січ.
- •Утворення Української гетьманської держави.
- •Національно – визвольна війна українського народу під керівництвом б.Хмельницького(причини, рушійні сили, основні битви, значення)
- •Б.Хмельницький – державний, політичний, військовий діяч.
- •Гетьманщина після смерті б.Хмельницького. «Руїна».
- •Україна в період гетьманування і.Мазепи.
- •Колоніальна політика царизму щодо України у 18 ст. Ліквідація Гетьманщини.
- •Соціально – економічний розвиток українських земель 1 пол. 19 ст.
- •Національне відродження в Україні в 1 пол. 19 ст. «Руська трійця». Кирило – Мефодіївське товариство та їх історичне значення.
- •Тарас Григорович Шевченко в українському національно – визвольному русі.
- •Козацько – селянські повстання кінця 16 – поч. 17 ст.
- •Реформи 60-х – 70-х рр. 19 ст. Та їх соціально – економічні та політичні наслідки.
- •Суспільно політичне життя в Україні 2 пол. 19 ст. Громади.
- •1895 Р. Спеціальним циркуляром було покладено край друкуванню українських читанок для дітей.
- •Становище православної церкви в 15-16 ст. Берестейська унія.
- •Українська Центральна Рада, її внутрішня і зовнішня політика.
- •Внутрішня і зовнішня політика Української держави. П. Скоропадський.
- •Директорія унр, її зовнішня і внутрішня політика.
- •Зунр, її внутрішня і зовнішня політика.
- •Соціально – економічні та політичні перетворення в Україні під керівництвом більшовиків в 1919 – 1929 р. Політика «воєнного комунізму».
- •Радянсько – польська війна і Україна.
- •Входження України до складу срср.
- •Україна в період неПу.
- •Суспільно – політичний розвиток урср в період загострення кризи радянської системи (1965 – 1985 рр.)
- •Політика індустріалізації: завдання, труднощі та її наслідки для України.
- •Нахватка кваліфікованих кадрів. Дефіцит обладнання. Нестача коштів.
- •Політика колективізації с/г. Голодомор 1932 – 1933 рр.
- •Україна і процес формування тоталітарного режиму в срср.
- •Стан культури в 30-ті рр. «Розстріляне відродження».
- •1930-Ті рр. В історії культури урср були часом «культурної революції» — складової частини соціалістичних перетворень у радянській державі.
- •Місце України в планах гітлерівців.
- •Напад фашистської Німеччини на срср. Оборонні бої на Україні.
- •Фашистський окупаційний режим в Україні в 1941 – 44 рр. Голокост.
- •Партизанський і підпільний рух в Україні в роки 2 Св.В.
- •1) Комуністична (партизанські загони і радянські підпілля);
- •2) Націоналістична(оун-упа).
- •Збройна боротьба оун-упа в 1941 – 1944 рр.
- •1945-1946 – Відкрите протистояння було здійснено більше 2 тис. Повстань і проведено 10тис каральних операцій.
- •1947-1950 – Підпільна боротьба(невеликими групами, саботаж, терористичні акти).
- •1950—Убито р. Шухевича, закінчується організаційний опір оун—упа.
- •Звільнення України від німецьких загарбників.
- •8 Березня-28 жовтня 1944 р. Радянськими військами було проведено Східно-Карпатську стратегічну наступальну операцію, що забезпечила звільнення Карпатської України.
- •28 Жовтня 1944 р. Вся етнічна українська територія була звільнена.
- •Повоєнна відбудова економіки України ( 1945 – сер. 50-х рр.)
- •Радянізація на західноукраїнських землях в 2 пол. 40-х рр..
- •Масові депортації населення в західній Україні в повоєнний період. «Операція Вісла».
- •Культурно –ідеологічні процеси в Україні (2 пол. 40-х – 1 пол. 50-х рр..)
- •Суспільно – політичне життя України в 1965 – 1964 рр., його суперечливість та непослідовність.
- •Соціально – економічний розвиток України у 50-х – сер. 60-х рр. Реформи м.С. Хрущова.
- •Зовнішня політика незалежної України, її міжнародні зв’язки.
- •Дисидентський рух в Україні та його значення.
- •Соціально – економічний розвиток урср 2 пол. 60 – х – 1 пол. 80 – х рр. В період загострення кризи радянської системи.
- •Україна і процес «перебудови» срср. Спроби оздоровлення суспільно – політичного життя.
- •1985-1991 Рр. — останній період існування срср і перебування в його складі України.
- •Початок формування багатопартійності в Україні.
- •I етап — «зародження багатопартійності» (середина 1988 — березень 1990 p.):
- •II етап — «вихід багатопартійності на державний рівень» (травень 1990 — серпень 1991 p.):
- •III етап — «становлення багатопартійності» (з серпня 1991 p.):
- •Україна в умовах незалежності: труднощі та досягнення у створенні національної економіки.
-
Суспільно – політичне життя України в 1965 – 1964 рр., його суперечливість та непослідовність.
5 березня 1953 р. помер Й. В. Сталін. У керівництві партії розгорнулася боротьба за владу. У 1953 р. першим секретарем ЦК КПРС став Микита Сергійович Хрущов. Прихід до влади Хрущова викликав зміну партійного керівництва на місцях.
В Україні накреслився процес українізації керівництва республіки. Першим секретарем ЦК КПУ став О. Кириченко, другим секретарем - М. Підгорний.
З ім'ям М. Хрущова пов'язаний процес десталінізації радянського суспільства. Цей процес виявився в припиненні масових репресій проти власного народу, у початку реабілітації незаконно репресованих партійних, державних працівників, діячів науки й культури (В. Затонського, Є. Квірінга, С. Косіора, П. Постишева, Ю. Коцюбинського, Г. Косинки, М. Куліша). Були реабілітовані маршали Радянського Союзу В. Блюхер, А. Єгоров, М. Тухачевський, командарми І.Уборевич та Й. Якір.
Протягом 1953-1955 рр. було переглянуто основні політичні справи повоєнного часу, викликані сталінськими репресіями. Характерною рисою десталінізації стало послаблення тюремно-табірного режиму, амністія німецьких військовополонених, частини українських колабораціоністів (тих, хто співпрацював з окупантами в роки війни), членів ОУН-УПА.
У 1954 р. НКВС був реформований у Комітет державної безпеки (КДБ). В Україні його очолював В. Никитченко. КДБ переглядав заведені раніше політичні справи.Почалося розширення прав союзних республік у різних сферах суспільного життя.
У лютому 1956 р. в Москві відбувся XX з'їзд КПРС. На закритому засіданні М. С. Хрущов виступив із доповіддю «Про культ особи та його наслідки» (пізніше вийшла Постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його наслідків», опублікована в газетах). У доповіді М. Хрущова було наведено кричущі факти беззаконня і сваволі сталінського режиму в 30-х - на початку 50-х рр., йшлося про трагедію початкового періоду Великої Вітчизняної війни, масові репресії 30-х рр., депортацію малих народів (у тому числі кримських татар, караїмів); Й. Сталін був представлений жорстоким тираном і диктатором. Ця доповідь повністю була опублікована в засобах масової інформації лише в роки перебудови.
З вулиць і майданів прибирали портрети й погруддя Й. Сталіна. У листопаді 1961 р. Сталінську область перейменували на Донецьку, а обласний центр Сталіне - на Донецьк.
Проте десталінізація мала незавершений характер. Партійне керівництво не зважилося глибоко проаналізувати сутність тоталітарного ладу, виявити причини формування режиму особистої влади Й. Сталіна. Політика комуністичної партії вважалася правильною, а соціально-політичні деформації пов'язувалися лише зі зловживаннями владою з боку особисто Й. Сталіна і його найближчого оточення.
В Україні йшов процес лібералізації суспільно-політичного життя. УРСР стала одержувати певні політичні дивіденди як одна з найрозвиненіших республік СРСР. За часів М. С. Хрущова половина вищого партійного керівництва складалася з вихідців з України. У 1954 р. пройшли урочистості, присвячені 300-річчю приєднання України до складу Росії. Почалося переписування історії України, яка стала вважатися складовою частиною історії Росії; з'явилося поняття «возз'єднання України з Росією».
У лютому 1954 р. за рішенням Президії Верховної Ради СРСР зі складу РРФСР до складу УРСР було передано Крим.
Лібералізація суспільно-політичного життя в Україні дозволила самовиразитися творчій інтелігенції. Сформувалося нове покоління – „шістдесятники”, широко представлене діячами науки, літератури, мистецтва, музики, кінематографії. Серед нових імен - В. Симоненко, В. Стус, М. Вінграновський, Є. Сверстюк, А. Горська, І. Драч, І. Дзюба, І. Світличний, С. Параджанов, Л. Танюк і багато інших. Вони виступали за оновлення радянського суспільства, відродження української мови й культури, зростання національної самосвідомості, розвиток ідей гуманізму.
Наприкінці 50-х рр. новим явищем у суспільно-політичному житті став дисидентський рух.
Українські політичні в'язні написали «Відкритий лист до Організації Об'єднаних Націй». У ньому було викладено ідеї українського дисидентства: протест проти дискримінації українців і безправного становища України в складі СРСР.
В Україні дисиденти організували свої групи: Об'єднану партію визволення України (м. Станіслав), Український національний комітет (м. Львів). Найвідоміша група - «Український робітничо-селянський союз» (Львівщина), заснований Л. Лук'яненком та І. Кандибою.
Висновок. «Відлигою» назвав Ілля Еренбург період у суспільно-політичному житті країни кінця 50-х - середини 60-х рр. Зміни, що відбулися, сприяли прогресивному розвиткові України. Але непослідовність, суперечливість цих змін призвели до того, що сутність політичного режиму майже не змінилася. Довести реформи до кінця й докорінно оздоровити суспільство не вдалося.