- •Питання і відповіді до екзамену з історії України Другий курс
- •Найдавніші стоянки людей та території України періоду кам’яного віку.
- •Трипільська культура
- •Кочові народи: кіммерійці, скіфи, сармати.
- •Рабовласницькі античні міста – держави Північного Причономор’я.
- •Походження слов’ян та їх розселення на території України
- •Виникнення Давньоруської держави (передумови та основні теорії про походження Київської Русі).
- •Введення християнства на Русі, його історичне значення
- •Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець 9 – кінець 10 століття)
- •Піднесення та розквіт Київської Русі (кінець 10 – середина 11 століття)
- •Монгольська навала, встановлення золотоординського іга та їх наслідки для українських земель.
- •1) Руські землі не увійшли безпосередньо до складу Золотої Орди;
- •2) На території Русі не було створено постійно діючого адміністративного апарату завойовників. Навіть інститут баскаків на початку XIV ст. Фактично ліквідується;
- •Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.
- •Галицько – Волинська держава – спадкоємниця Київської Русі.
- •II етап (1205—1238) - тимчасовий розпад єдиної держави. Зі смертю Романа розпочинаться, майже 30річний період боротьби галицького нараду. Характерними ознаками державного життя у цей час були:
- •IV етап (1264—1323) — стабільність і піднесення. Після смерті Данила Галицького князівство знову втрачає свою єдність: його землі поділено між трьома нащадками князя Левом.
- •Боротьба Русі проти монголо – татарських орд та її світове значення.
- •Українські землі під владою Великого князівства Литовського.
- •Українські землі під владою Речі Посполитої.
- •Причини виникнення українського козацтва. Запорізька січ.
- •Утворення Української гетьманської держави.
- •Національно – визвольна війна українського народу під керівництвом б.Хмельницького(причини, рушійні сили, основні битви, значення)
- •Б.Хмельницький – державний, політичний, військовий діяч.
- •Гетьманщина після смерті б.Хмельницького. «Руїна».
- •Україна в період гетьманування і.Мазепи.
- •Колоніальна політика царизму щодо України у 18 ст. Ліквідація Гетьманщини.
- •Соціально – економічний розвиток українських земель 1 пол. 19 ст.
- •Національне відродження в Україні в 1 пол. 19 ст. «Руська трійця». Кирило – Мефодіївське товариство та їх історичне значення.
- •Тарас Григорович Шевченко в українському національно – визвольному русі.
- •Козацько – селянські повстання кінця 16 – поч. 17 ст.
- •Реформи 60-х – 70-х рр. 19 ст. Та їх соціально – економічні та політичні наслідки.
- •Суспільно політичне життя в Україні 2 пол. 19 ст. Громади.
- •1895 Р. Спеціальним циркуляром було покладено край друкуванню українських читанок для дітей.
- •Становище православної церкви в 15-16 ст. Берестейська унія.
- •Українська Центральна Рада, її внутрішня і зовнішня політика.
- •Внутрішня і зовнішня політика Української держави. П. Скоропадський.
- •Директорія унр, її зовнішня і внутрішня політика.
- •Зунр, її внутрішня і зовнішня політика.
- •Соціально – економічні та політичні перетворення в Україні під керівництвом більшовиків в 1919 – 1929 р. Політика «воєнного комунізму».
- •Радянсько – польська війна і Україна.
- •Входження України до складу срср.
- •Україна в період неПу.
- •Суспільно – політичний розвиток урср в період загострення кризи радянської системи (1965 – 1985 рр.)
- •Політика індустріалізації: завдання, труднощі та її наслідки для України.
- •Нахватка кваліфікованих кадрів. Дефіцит обладнання. Нестача коштів.
- •Політика колективізації с/г. Голодомор 1932 – 1933 рр.
- •Україна і процес формування тоталітарного режиму в срср.
- •Стан культури в 30-ті рр. «Розстріляне відродження».
- •1930-Ті рр. В історії культури урср були часом «культурної революції» — складової частини соціалістичних перетворень у радянській державі.
- •Місце України в планах гітлерівців.
- •Напад фашистської Німеччини на срср. Оборонні бої на Україні.
- •Фашистський окупаційний режим в Україні в 1941 – 44 рр. Голокост.
- •Партизанський і підпільний рух в Україні в роки 2 Св.В.
- •1) Комуністична (партизанські загони і радянські підпілля);
- •2) Націоналістична(оун-упа).
- •Збройна боротьба оун-упа в 1941 – 1944 рр.
- •1945-1946 – Відкрите протистояння було здійснено більше 2 тис. Повстань і проведено 10тис каральних операцій.
- •1947-1950 – Підпільна боротьба(невеликими групами, саботаж, терористичні акти).
- •1950—Убито р. Шухевича, закінчується організаційний опір оун—упа.
- •Звільнення України від німецьких загарбників.
- •8 Березня-28 жовтня 1944 р. Радянськими військами було проведено Східно-Карпатську стратегічну наступальну операцію, що забезпечила звільнення Карпатської України.
- •28 Жовтня 1944 р. Вся етнічна українська територія була звільнена.
- •Повоєнна відбудова економіки України ( 1945 – сер. 50-х рр.)
- •Радянізація на західноукраїнських землях в 2 пол. 40-х рр..
- •Масові депортації населення в західній Україні в повоєнний період. «Операція Вісла».
- •Культурно –ідеологічні процеси в Україні (2 пол. 40-х – 1 пол. 50-х рр..)
- •Суспільно – політичне життя України в 1965 – 1964 рр., його суперечливість та непослідовність.
- •Соціально – економічний розвиток України у 50-х – сер. 60-х рр. Реформи м.С. Хрущова.
- •Зовнішня політика незалежної України, її міжнародні зв’язки.
- •Дисидентський рух в Україні та його значення.
- •Соціально – економічний розвиток урср 2 пол. 60 – х – 1 пол. 80 – х рр. В період загострення кризи радянської системи.
- •Україна і процес «перебудови» срср. Спроби оздоровлення суспільно – політичного життя.
- •1985-1991 Рр. — останній період існування срср і перебування в його складі України.
- •Початок формування багатопартійності в Україні.
- •I етап — «зародження багатопартійності» (середина 1988 — березень 1990 p.):
- •II етап — «вихід багатопартійності на державний рівень» (травень 1990 — серпень 1991 p.):
- •III етап — «становлення багатопартійності» (з серпня 1991 p.):
- •Україна в умовах незалежності: труднощі та досягнення у створенні національної економіки.
-
Радянсько – польська війна і Україна.
Вторгненню польських військ передувало підписання представниками УНР і Польщі 24 квітня 1920 р. військову конвенцію, суть якої полягала в об'єднанні сил для боротьби з більшовиками (Польща мусила забезпечити петлюрівців озброєнням та боєприпасами, а УНР польські формування — продовольством, фуражем тощо). У своїй сукупності політична, торговельно-економічна та військова конвенції й утворили Варшавський договір, який фактично став трампліном для початку радянсько-польської війни. Вже 25 квітня 1920 р. об'єднані польсько-українські військові формування (20 тис. польських і 15 тис. українських воїнів) перейшли Збруч і почали активні бойові дії. Раптовість удару, краще озброєння та потрійна перевага в силах принесли успіх. Тільки протягом першого тижня боїв було здобуто Житомир, Бердичів, Козятин. 6 травня польсько-українське військо увійшло до Києва. Проте навіть у ході цієї переможної воєнної кампанії збройним формуванням Пілсудського та Петлюри не вдалося реалізувати своїх планів. На одеському напрямку вони не змогли вийти до Чорного моря. Після форсування Дніпра польські та українські частини були зупинені на лінії Вишгород — Бориспіль. Не виправдалися сподівання на вибух масового антибільшовицького повстання в тилу Червоної армії. Оговтавшись від несподіваного удару, Червона армія перегрупувала сили, сконцентрувала їх на вирішальних напрямках, крім того, оголошена мобілізація дала значну кількість бійців, а передислокація на польський фронт 1-ї Кінної армії та 25-ї Чапаєвської дивізій — ударну силу. Зміцнивши свої позиції, більшовики вже 14 травня розпочали контрнаступ. 26 травня Південно-Західний фронт (40 тис. бійців) розпочав Київську наступальну операцію, внаслідок якої було не тільки визволено Київ, Вінницю та Коростень, а й розпочато наступ на Львів. Зусиллями Західного фронту було відновлено радянську владу в Білорусії, що відкривало дорогу на Варшаву. Поступово польсько-радянська війна для більшовиків з оборонної перетворювалася на наступальну, більше того, взяття Львова та Варшави давало змогу принести на
багнетах червоногвардійців революційну іскру в Європу і розпочати омріяну «світову революцію». Перспективу такого розвитку подій розуміли не лише в Польщі, а й у країнах Антанти. Тому коли польський уряд звернувся по допомогу до міжнародної конференції країн Антанти, що проходила в бельгійському містечку Спа, західні держави негайно відреагували. Компромісний варіант розв'язання польсько-радянського конфлікту базувався на визнанні протидіючими сторонами «лінії Керзона». Визначений ще в грудні 1919 р. Найвищою радою держав Антанти, східний кордон Польської держави залишав під контролем Варшави значну частину українських етнічних територій — Посяння, Підляшшя, Холмщину та Лемківщину. Зрозуміло, що Польська держава, перебуваючи в критичній ситуації, охоче визнала «лінію Керзона», проте пропозиції Антанти не зупинили революційного пориву радянських військ. Наступ на польському фронті продовжувався, але проблеми в радянських військ наростали. Відрив від тилів, швидкі темпи просування та значні втрати
знесилили Червону армію. Перехід польського кордону викликав протидію місцевого населення, розгортання національно-визвольного польського руху в тилу; посилився розрив між Південно-Західним та Західним фронтами, керівництво яких до того ж мало різні погляди на подальшу стратегію війни. Підтримана Францією, Польща швидко провела мобілізацію та знову отримала перевагу воєнних сил. Неузгоджені дії Південно-Західного та Західного фронтів призвели до того, що ні Львова, ні Варшави взяти не вдалося. Створивши шестикратну перевагу на напрямку головного удару, польські війська перейшли в наступ. Лише ціною значних втрат Червона армія стабілізувала фронт на лінії Коростень — Житомир — Бердичів. Ні у польської, ні у радянської сторони не було вже сил для нанесення вирішального удару. За цих обставин у жовтні 1920 р. між Польщею та радянською Росією було укладено перемир'я, яке примусило 35-тисячне військо УНР вести боротьбу самостійно без найменших шансів на успіх. 18 березня 1921 р. між протидіючими сторонами було укладено Ризький мирний договір, суть якого полягала у визнанні Польщею існування УСРР та переході під контроль польської держави Підляшшя, Холмщини, Західної Волині та Західного Полісся.
Після того, як у листопаді 1920 р. ціною величезних втрат радянські війська вибили Врангеля з Криму та роз-
громили основні сили махновських повстанських загонів, громадянська війна в Україні фактично завершилася.