11) Підтримка інфраструктурних утворень

Перед країною стоїть завдання розвитку ринкової інфраструктури у вигляді нових елементів господарського механізму, яка б забезпечувала кваліфікаційне обслуговування вітчизняних і іноземних інвесторів. В їх перелік входять кредитні інститути, які є суб'єктами інвестиційної діяльності. Створення широкої мережі банківських установ - одна з обов'язкових умов активізації інвестицій.

Банківські установи повинні здійснювати кредитування проектів на основі їх ретельної оцінки та відбору і виконувати функції інформаційного обслуговування і консультації з питань ефективного інвестування, самостійно здійснювати інвестиційну діяльність. Важливим елементом є створення фондових бірж, інвестиційних фондів і інвестиційних компаній, які повинні забезпечити створення і функціонування фондового ринку. Великого значення для ефективного здійснення інвестиційної діяльності набувають страхові компанії, які повинні виконувати систему страхових послуг. Підвищується потреба в послугах консалтингових фірм, які виконують інформаційні та проектні роботи. В Україні значна увага приділяється створенню інвестиційної інфраструктури, але гостро стоїть питання її розвитку і вдосконалення.

12) Розробка та реалізація державних і цільових комплексних програм

Розробка та реалізація цільових комплексних програм, - це також одна з форм державного регулювання, а в країнах з ринковою економікою вона є основною формою програмного управління. В основу розробки цільових комплексних програм закладаються такі принципи: цілеспрямованість, комплексність, системність, забезпеченість, пріоритетність, економічна безпека, погодженість, своєчасність. Цільові комплексні програми можна розділити на державні, регіональні, галузеві, об'єктні. Фінансове забезпечення програм здійснюється на підставі заяви до бюджету, в якій обґрунтовуються необхідні витрати.

Приватизаційні програми (які в Україні практично не виконуються - реальний власник не з'явився і підприємства не одержали необхідних інвестицій) також можна віднести до прямих засобів регулювання інвестиційної діяльності. В сучасних умовах в Україні ефективнішою стала грошова форма приватизації. З точки зору залучення приватних інвесторів засобом прямого державного регулювання можна вважати участь держави у частковому фінансуванні інвестиційних проектів. Як відзначається дослідниками частка державних коштів у вартості інвестиційних проектів достатня на рівні 20 відс, а при реалізації довгострокових проектів -40-50 відс. Важелі державного регулювання інвестиційної діяльності застосовуються не лише для підвищення інвестиційної активності, а і для того, щоб залучати кошти для розвитку пріоритетних галузей економіки за рахунок розвитку паливно-енергетичного комплексу, впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій, соціальної сфери, розширення асортименту та нарощування обсягів виробництва товарів народного споживання, послуг населенню, випуск конкурентноспроможної продукції, розвиток АПК, прискорення розвитку медичної та мікробіологічної промисловості, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Проведення інвестиційної політики необхідно координувати і контролювати державними органами. В Україні не існує такого державного органу, разом з тим, було утворено консультативну Раду з питань іноземних інвестицій, основним завданням якої є підготовка пропозицій по забезпеченню сприятливих умов для розвитку національної економіки, прискорення процесів інтеграції до європейської спільноти та залучення іноземних інвестицій та Національне агентство України з реконструкції та розвитку, яке повинно було займатися удосконаленням порядку залучення і використання фінансових ресурсів з-за кордону (інвестиції, кредити, гранти, міжнародна технічна допомога); при Міністерстві економіки утворено Державний інвестиційно-кліринговий комітет. Зараз всі ці установи ліквідовано.

Процеси приватизації в Україні не принесли очікуваних результатів, бо форма проведення їх, а саме "паперова", - унеможливили накопичення необхідних коштів для структурної перебудови та модернізації виробничих процесів. Більшість підприємств опинилася в умовах відтоку інвестицій. Враховуючи довготривалість процесу формування ринкової інфраструктури, необхідність проведення структурної перебудови, відсутність необхідного обсягу фінансових ресурсів, бюджетна політика держави набуває важливого значення для накопичення та розподілу інвестиційно-фінансових ресурсів.