2. Необхідність введення Європротоколу та умові, при яких він складається

Верховна Рада затвердила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплат страхового відшкодування», який вступає в силу з 18 вересня 2011 року. Цим документом у вітчизняну практику вводиться поняття європротоколу.

За своїми формою і суттю європротокол - це лише офіційне повідомлення страхових компаній про ДТП, складене і підписане особисто його учасниками, які застрахували свою відповідальність на умовах обов’язкового страхування гражданської відповідальності власників транспортних засобів. Його поява в Україні пов’язана з наближенням Євро-2012. Він дасть змогу водіям оформляти ДТП, не передбачаючи обов’язкової участі ДАІ.

Однак складання європротоколу можливо тільки при певних умовах, до яких слід віднести:

- за участю лише забезпечених транспортних засобів, тобто при наявності страхового полісу обов’язкового страхування гражданської відповідальності власників транспортах засобів у всіх учасників ДТП,

- за умови відсутності травмованих (загиблих) людей,

- за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння,

- за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Бланк європротоколу буде надаватися страхувальнику одночасно зі страховим полісом.

Що нам дає впровадження европротоколу? З одного боку це плюс: водії транспортних засобів після складення европротоколу мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди – це значне економія часу. Однак слід пометати особливості нашого менталітету… Можливі домовленості між страхувальниками, які інколи попитаються видавати окремі випадки за страхові. Тому щоб звести до мінімуму дані хитрості громадян встановлен ліміт виплати. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати 10000 грн.

3. Добровільне страхування автотранспорту

Страхувальником автотранспортного засобу може бути фізична чи юридична особа, яка є власником транспортного засобу, використовує транспортний засіб на правах оренди, прокату тощо, особа, яка має нотаріально оформлене доручення власника на право користування (управління) транспортним засобом.

Об’єктом страхування є: транспортні засоби (ТЗ), які підлягають реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ Україні, або в інших відповідних органах і мають індивідуальні заводські номери двигуна, кузова, або інших агрегатів: автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли, мотоколяски, причепи, напівпричепи; трактори, сільськогосподарські й дорожні машини тощо.

Разом зі транспортним засобом за бажанням страхувальника і якщо це передбачено умовами страхування, може бути застраховане додаткове обладнання та обладнання до ТЗ, які не входять у його комплект згідно з інструкцією виробника.

На страхування, як правило, не приймаються ТЗ, які перебувають в експлуатації понад 10 років, а також такі, що мають значну корозію або інші серйозні пошкодження. Виняток ста­новлять ТЗ, що пройшли капітальний ремонт або на них здійс­нено заміну кузова.

Обсяг страхової відповідальності дуже широкий - страхування проводиться на випадок пошкодження або загибелі ТЗ внаслідок будь-яких подій, крім природного зносу та поломки в результаті неправильної експлуатації.

Обсяг страхової відповідальності частіш за все установлюється за варіантами страхової відповідальності, які включають у себе ті чи інші страхові випадки.

Страхова сума визначається окремо для кожного об'єкта, який передбачений правилами страхування. Транспортний засіб та додаткове обладнання до нього може бути застрахований на страхову суму, яка становить повну або частку дійсної його вартості. Дійсна вартість визначається на основі довідки-рахунку автомагазину, спеціальних каталогів або письмової експертної оцінки страховика.

Термін страхування може бути визначений на декілька місяців, рік або декілька років. У разі страхування транспортного засобу на термін менший одного року, розмір страхового платежу визначається у відсотках від річного платежу або з застосуванням коригуючих коефіцієнтів.

Договір страхування укладається, як правило, за умови власної участі страхувальника у відшкодуванні збитків з установленим розміром безумовної франшизи. За бажанням страхувальника при укладанні договору страхування може бути заявлена також умовна франшиза. Страхувальникам згідно з правилами страхування можуть надаватися різноманітні пільги (за безаварійність, постійним страхувальникам тощо) та надбавки.

Страховий тариф визначається страховиком диференційовано залежності від виду ТЗ, об’єму двигуна, варіанта страхування та включення в умови додаткових об'єктів, наявності франшизи, терміну експлуатації ТЗ, професіоналізму водія та інших факторів, що визначають ступінь ризику.

Права та обов'язки сторін, які визначаються договором, мають загальноприйнятий характер зі поправкою на специфіку об'єкта страхування та перелік страхових ризиків.

Розмір збитків, заподіяних застрахованому транспортному засобу, визначається:

► При повному або конструктивному знищенні автотранспортного засобу

- в розмірі його дійсної вартості (з урахуванням зносу) за договором страхування за вирахуванням вартості вузлів, деталей та обладнання, що придатні для подальшого використання або реалізації.

► При пошкодженні автотранспортного засобу чи додатково­го обладнання

- в розмірі витрат на його відновлення згідно з кошторисом-розрахунком, який складено експертом страховика і погоджено зі страхувальником.

У більшості українських компаній правила страхування передбачають у разі пошкодження ТЗ здійснення відшкодування збитків на заміну запасних частин, деталей і приладів з ураху­ванням їх знозу. Це має сенс, оскільки під час розрахунку страхових премій страховик виходить зі страхової суми, визначе­ної за вирахуванням відсотка знозу. Проте такі коригування сум виплат негативно позначаються на престижі автострахування. Тому в останні роки набула поширення практика надання мож­ливості страхувальникам укладати договори страхування ТЗ на умовах відшкодування в разі заміни запасних частин і деталей, зумовленого страховим випадком, виходячи з реальних цін на ці матеріальні цінності зі сплатою додаткової премії до тарифу каско.

При визначенні суми страхового відшкодування враховуються страхова сума, вартість автотранспортного засобу та франшиза.

Якщо майно було прийняте на страхування в зазначеній част­ці (відсотку) від повної його вартості, то страховик здійснює виплату страхового відшкодування за системою пропорційної відповіда­льності, але не виключається можливість виплати страхового відшкодування за системою забезпечення першого ризику.