Зайняті

Безробітні

Рис. 3.14 Склад економічно активного населення

Відповідно до концепції робочої сили зайнятість і безробіття розглядають як дві взаємодоповнювальні характеристики ринку праці.

Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволення особистих і суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

До зайнятого населення належать усі особи, вік яких перевищує встановлений і які протягом певного часу працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня), виконувати деяку роботу або мали роботу, роботодавці, а також самостійності зайнятості особи, члени виробничих кооперативів, помічники з членів сім’ї, а також військові, зокрема військові строкової служби.

Безробітними визначаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні взяти за підходящу роботу. Отже, це особи, котрі протягом періоду обстеження одночасно відповідають таким критеріям: не мають роботи, готові працювати, активно шукають роботу.

Економічна місія зайнятості – розвиток економіки країни через підвищення рівня зайнятості, яке у свою чергу, веде до зростання обсягу ВВП, зниження безробіття до його природного рівня, підвищення ефективності суспільного виробництва та індексу людського розвитку, забезпечення сталого економічного розвитку країни.

Соціальна місія зайнятості полягає в забезпеченні економічної та соціальної стабільності в суспільстві через наданні населенню країни робочих місць з належним рівнем оплати праці, забезпечення конкуренції на ринку праці і, як результат – підвищення якості робочої сили.

Завданнями розвитку ринку праці є:

1. Удосконалення роботи служб зайнятості.

2. Підвищення рівня зайнятості.

3. Зменшення тривалості безробіття.

4. Соціальний захист праці жінок, молоді, інвалідів.

5. Удосконалення нормативно-правової бази та системи державного регулювання зайнятості.

Сутність управління зайнятістю.

Мета управління зайнятістю та способи досягнення мети

Сутність управління зайнятістю полягає ось у чому: ураховуючи демографічну та соціально-економічну ситуацію в країні, шляхом формування законодавчої та нормативно-правової бази, а також реалізації соціально-економічних реформ і програм механізму запровадження міжнародних стандартів створити необхідні умови для забезпечення повної зайнятості населення, захисту праці громадян, підвищення якості робочої сили.

Мета управління зайнятістю:

1. створення умов для підвищення рівня зайнятості та скорочення безробіття;

2. створення умов для підвищення якості робочої сили, підвищення її кваліфікації;

3. поліпшення можливостей захисту населення від безробіття, покращання роботи служб зайнятості та працевлаштування;

4. підвищення іміджу країни на світовій арені за показниками рівня зайнятості;

5. інтеграція країни за цими показниками до світового співтовариства.

Способи досягнення мети управління зайнятістю – розроблення та реалізація Урядом країни коротко- та довгострокових програм (реформ) економічного зростання та підвищення добробуту нації за допомогою стратегічного планування, управління та підприємництва, механізму взаємодії окремих підсистем загальної системи ринку праці.

Напрямки розвязання проблем зайнятості:

1. Забезпечення збереження ефективного функціонування робочих місць, підвищення ефективності використання робочої сили та скорочення обсягів “прихованого” безробіття.

2. Створення сприятливих умов для самозайнятості та підприємницької діяльності безробітних.

3. Підтримка суб’єктів господарювання, що створюють нові робочі місця.

4. Створення робочих місць для окремих соціально-демографічних груп населення (молоді, жінок, інвалідів, військовослужбовців, звільнених у запас тощо).

5. Сприяння підвищенню якості кадрового потенціалу, відродженню системи професійної підготовки та перепідготовки.

6. Зниження рівня й тривалості безробіття, особливо молодіжного, сімейного та сільського, шляхом розвитку заходів активної політики зайнятості, залучення безробітних до підприємницької діяльності.

7. Надання матеріальної допомоги безробітним та членам їхніх сімей.

8. Розвиток міжнародної співпраці з питань зайнятості.

9. Підвищення ефективності використання трудового потенціалу підприємств.

Результати діяльності:

• підвищення рівня зайнятості населення;

• підвищення витрат бюджету на соціальний захист населення від безробіття;

• прискорення макроекономічних показників економічного зростання;

• удосконалення структури та роботи державних служб зайнятості;

• гарантування виплати допомоги з безробіття;

• зменшення тривалості безробіття населення;

• оптимізація наявних і створення нових робочих місць.

Сутність статистичного забезпечення управління зайнятістю

СЗУ економічною активністю населення – це сукупність статистичних методів, моделей і алгоритмів оброблення інформації, які використовуються для створення системи управління ринком праці, зайнятістю, а саме для оцінки рівня зайнятості та безробіття, складу безробітних та причин, що впливають на зростання безробіття, тривалості безробіття та пошуку роботи, чисельності складу осіб, які звернулися до служби зайнятості, а також впливу на зайнятість населення чинників внутрішнього та зовнішнього середовища.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення таких завдань статистичного аналізу:

1. збирання даних про чисельність зайнятих і безробітних як складові робочої сили;

2. вимірювання рівня зайнятості та безробіття з метою вивчення стану, тенденцій на ринку праці;

3. вивчення працевлаштування населення для оцінки ситуації на ринку праці та її прогнозування;

4. вивчення складу зайнятих і безробітних з метою розроблення програми зайнятості;

5. вимірювання взаємозв’язку між зайнятістю, доходом та іншими мотиваціями праці з метою розроблення програм зайнятості;

6. розроблення управлінських рішень за результатами статистичних досліджень.

В процесі виконання цих завдань використовуються класифікації, групування (табл. 3.34 – 3.39).

Класифікації та групування

Класифікації:

• Міжнародна стандартна класифікація статусу зайнятості (наймані працівники; роботодавці; члени колективних підприємств; самозайняті; члени сім’ї, що працюють безкоштовно).

• Міжнародна стандартна класифікація занять (професій) (законодавці, вищі державні службовці, керівники; професіонали; фахівці; технічні службовці; робітники сфери обслуговування та торгівлі; кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства; кваліфіковані робітники з інструментом; оператори та складальники устаткування й машин; найпростіші професії; які раніше не працювали).

• Міжнародна стандартна класифікація освіти (повна вища; базова вища; професійно-технічна; повна загальна; базова загальна; початкова загальна освіта та не мають освіти).

• Міжнародна стандартна класифікація видів економічної діяльності (сільське та рибне господарство, з них особисте підсобне сільське господарство; добувна та обробна промисловість; виробництво електроенергії, газу, води; будівництво; оптова та роздрібна торгівля, готелі та ресторани; транспорт та зв’язок; фінансова діяльність та операції з нерухомістю; державне управління; освіта та охорона здоров’я; колективні послуги; інші види економічної діяльності).

Групування та системи показників наведені в табл.. 3.33 – 3.38

1) структурне

Таблиця 3.33

Групування безробітного населення за регіонами

Області	Чисельність безробітного населення, тис. осіб	У % до підсумку

Таблиця 3.34

Групування кількості зареєстрованих безробітних і потреби підприємств у працівниках за професійними групами

Професійні групи	Кількість зареєстрованих громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, тис. осіб	Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць, тис. осіб
Усього зайнятого населення
у тому числі:
Вищі державні службовці, керівники
Професіонали
Фахівці
Технічні службовці
Робітники сфери обслуговування та торгівлі
Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства
Кваліфіковані робітники з інструментом
Оператори та складальники устаткування і машин
Найпростіші професії
Особи без професії

2) типологічне

Таблиця 3.35

Групування регіонів України за рівнем безробіття

Рівень безробіття	Кількість регіонів	Регіони

3) аналітичне

Таблиця 3.36

Залежність рівня безробіття від рівня освіти населення

Рівень освіти	Чисельність економічно активного населення, тис. осіб	Чисельність безробітних, тис. осіб	Рівень безробіття
Повна вища
Базова вища
Професійно-технічна
Повна загальна
Базова загальна
Початкова загальна або не мають освіти
Усього

4. Комбінаційне

Таблиця 3.37

Залежність тривалості робочого тижня зайнятого населення від статі та статусу економічної зайнятості

	У середньому за рік, тис. осіб	У тому числі за правилами внутрішнього розпорядку або контракту працювали на умовах (у процентах)
		Повного робочого дня (тижня)	Неповного робочого дня (тижня)	Тривалість робочого дня не встановлено
Жінки
Населення у віці 15–70 років, зайняте економічною діяльністю, усього
У тому числі за статусом зайнятості
наймані працівники
роботодавці
самозайняті
члени сім’ї, що працюють безкоштовно
У тому числі за формами власності
державна
колективна
приватна, інші
Чоловіки
Населення у віці 15–70 років, зайняте економічною діяльністю, усього
У тому числі за статусом зайнятості
наймані працівники
роботодавці
самозайняті
члени сім’ї, що працюють безкоштовно
У тому числі за формами власності
державна
колективна
приватна, інші

Система показників СЗУ зайнятістю

Таблиця 3.38

№		Назва показника	Формула		Одиниця виміру		Економічна інтерпретація, призначення
		Абсолютні
1		Чисельність усього населення	Н		тис. осіб		Характеризує чисельність усього наявного населення країни на певну дату
2		Чисельність населення працездатного віку	НПР		тис. осіб		Характеризує чисельність населення, яке перебуває у працездатному віці: жінки – 15–54 роки, чоловіки – 15–59 років. Його чисельність визначається на основі переписів
3		Чисельність працездатного населення (трудові ресурси)	ТР=НПР-ННПР+НПЕНСПІД		тис. осіб		Характеризує чисельність населення, яке здатне працювати. Сюди входить населення працездатного віку, за винятком непрацездатного населення працездатного віку (інваліди або ін.) та з урахуванням пенсіонерів і підлітків, які працюють (частини населення непрацездатного віку)
4		Чисельність непрацездатного населення	ННПР		тис. осіб		Характеризує чисельність населення, яке у зв’язку з фізичними або моральними чинниками не здатне працювати (інваліди, душевнохворі та ін.)
5		Чисельність пенсіонерів і підлітків, які працюють	НПЕНСПІД		тис. осіб		Характеризує чисельність населення непрацездатного віку, яке зайняте економічною діяльністю, а саме підлітків і пенсіонерів, які працюють
6		Чисельність самодіяльного населення	Нсамод		тис. осіб		Характеризує чисельність населення, яке здійснює трудову діяльність на власний кошт, на самостійній основі (без залучення постійних найманих працівників), володіє засобами виробництва та несе відповідальність за вироблену продукцію
7		Чисельність несамодіяльного населення	Ннесамод		тис. осіб		Характеризує чисельність населення, яке здійснює трудову діяльність на несамостійній основі, тобто того, яке працює за наймом
8		Чисельність економічно активного населення у віці 15–70 років	ЕА=З+Б		тис. осіб		Характеризує чисельність населення обох статей у віці від 15 до 70 років, яке впродовж певного періоду забезпечувало пропозицію робочої сили на ринку праці, тобто було здатне до праці, працювало або шукало роботу. Складається із безробітних і зайнятих
9		Чисельність економічно неактивного населення у віці 15–70 років	ЕНА		тис. осіб		Характеризує чисельність населення, яке не може бути класифіковано як “зайняті” або “безробітні” (учні та студенти, пенсіонери за інвалідністю на пільгових умовах, особи, які “зневірились” знайти роботу, а також ті, хто шукають роботу, але не готові взятися за неї найближчим часом)
10		Чисельність безробітних	Б		тис. осіб		Характеризує чисельність осіб, які на певний період часу не мали роботи (прибуткового заняття), активно шукали роботу та були готові приступити до роботи впродовж найближчих двох тижнів
11		Чисельність зайнятих	З		тис. осіб		Характеризує чисельність населення віком 15–70 років, яке працювало впродовж обстежуваного тижня хоча б 1 годину за наймом за винагороду в грошовому або натуральному вигляді
12		Чисельність прихованих безробітних	Бприх		тис. осіб		Характеризує приховане безробіття
13		Чисельність зареєстрованих безробітних	Бзареєстр		тис. осіб		Характеризує чисельність безробітного населення, яке зареєстроване в державній службі зайнятості як таке, що шукає роботу, здатне та готове взяти за неї
14		Тривалість безробіття	Т		днів		Характеризує тривалість періоду, протягом якого людина, будучи безробітною, шукає роботу. Розрізняють тривалість завершеного (з початку пошуку до працевлаштування) та незавершеного безробіття (з початку пошуку до моменту опитування безробіття)
Відносні
1	Середня тривалість безробіття					днів		Характеризує середній рівень тривалості безробіття населення
2	Рівень економічної активності					осіб		Характеризує ступінь трудової активності населення – яка частина населення працює або активно шукає роботу
3	Рівень зайнятості					осіб		Характеризує ступінь зайнятості економічно активного населення – скільки зайнятих серед економічно активного населення
4	Рівень безробіття					осіб		Характеризує ступінь безробіття економічно активного населення – скільки безробітних серед економічно активних осіб
5	Рівень зареєстрованого безробіття					осіб		Показує рівень зареєстрованого безробіття – кількість працездатних осіб у працездатному віці, які зареєстроване в державній службі зайнятості як ті, хто шукають роботу, здатні та готові взятися до неї
6	Навантаження незайнятого населення на вільні робочі місця					осіб		Характеризує стан ринку праці – показує співвідношення між пропозицією робочої сили та попитом на неї.
7	Загальний коефіцієнт економічного навантаження					осіб		Показує, скільки економічно неактивних осіб припадає на одну економічно активну
8	Загальний коефіцієнт сімейного навантаження					осіб		Показує, скільки несамодіяльних осіб припадає на одну самодіяльну

Чинники, що визначають економічну активність населення

1.1. За економічним значенням:

• Основоположні чинники: обсяги виробництва, сукупний попит на робочу силу, тип відтворення;

• похідні: темпи інфляції, стан ринку робочої сили, працевлаштування населення, рівень доходів населення, частка тіньової зайнятості, продуктивність праці, мотивація праці, соціальні гарантії.

1.2. За походженням:

• у результаті дії економічних законів: закон попиту і пропозиції, закон вартості, закон народонаселення;

• у зв’язку з державним регулюванням зайнятості: політика держави у сфері зайнятості, політика соціального захисту населення, політика регулювання ринку робочої сили, податкова політика держави, бюджетна політика, політика держави у сфері підготовки кадрів.

Користувачі вихідної інформації

Оскільки економічна активність населення є однією з найважливіших соціально-економічних характеристик умов життя населення і необхідною умовою розвитку суспільства, інформація про стан ринку праці потрібна таким суб’єктам господарювання:

1. Підприємства, установи, організації, приватні підприємці. Потребують інформації про стан ринку праці для ефективнішого формування штату працівників та задоволення потреби у кваліфікованих кадрах, установлення відповідного рівня заробітної плати.

2. Населення, яке не працює або працює та шукає роботу (економічно активне населення) – потребує інформації про кількість наявних вакансій, їхню структуру за професіями.

3. Державна служба зайнятості – вивчає інформацію про чисельність безробітних за їхньою кваліфікацією, віком, статтю та показники працевлаштування для оцінки ефективності своєї роботи.

4. Уряд країни – потребує інформації про рівень зайнятості, безробіття, рівень прихованої зайнятості для планування, фінансування державної політики та програм зайнятості на державному рівні.

5. Потенційні іноземні інвестори – використовують інформацію про стан ринку праці для визначення рівня економічного розвитку країни та оцінки ефективності вкладання коштів.

6. Освітні заклади – вивчають дані про чисельність зайнятих за їхньою професійною підготовкою з метою коригування чисельності випускників певних професій.

7. Профспілки та інші суб’єкти господарювання.

Напрями і методи статистичного аналізу

Напрями аналізу

1. Рівень безробіття.

1. Аналіз обсягу та структури безробітних.

2. Аналіз динаміки та тенденцій рівня безробіття.

3. Аналіз показників працевлаштування через державну службу зайнятості.

2. Якість кадрового потенціалу.

2.1. Вивчення професійної підготовки кадрів.

2.2. Визначення питомої ваги кадрів з відповідною посаді освітою.

3. Ефективність функціонування робочих місць.

3.1. Аналіз відповідності структури наявних робочих місць потребі в них.

3.2 Аналіз пропорційності розподілу робочих місць.

4. Створення нових робочих місць.

4.1. Аналіз чисельності підприємств, що запроваджують нові робочі місця.

4.2. Аналіз складу галузей, де створюються нові робочі місця.

5. Система соціального захисту населення.

5.1. Аналіз чинної системи соціальних пільг, їхніх обсяг і структура в розподілі за соціальними групами.

5.2. Аналіз ефективності соціального захисту населення, його відповідності потребам.

6. Розвиток міжнародного співробітництва.

6.1. Аналіз міграції робочої сили, вивчення її напрямку.

6.2. Аналіз чисельності підприємств, що мають філії в інших країнах, та аналіз їхнього персоналу.

Методи статистичного аналізу (методичні вказівки подано в розд. 2)

1. Аналіз динаміки чисельності безробітних.

2. Аналіз варіації рівня безробіття проводиться за допомогою таких показників варіації:

• квадратичний коефіцієнт варіації;

• розмах варіації;

• коефіцієнт структурних зрушень.

3. Аналіз характеристик розподілу рівня безробітних:

• мода (М­о);

• медіана (Ме);

• асиметрія (A_s);

• ексцес (E_k).

4. Індексний аналіз динаміки рівня безробіття або рівня зайнятості:

• індекс змінного складу ;

• індекс фіксованого складу ;

• індекс структурних зрушень 1-го порядку ;

• індекс структурних зрушень 2-го порядку ,

де n – рівень безробіття за галузями (видами діяльності);

d^v – характеристика розподілу (питома вага) економічно активного населення за галузями (видами діяльності) у складі регіонів;

d^s – характеристика розподілу (питома вага) економічно активного населення за регіонами.

5. Аналіз пропорційності розподілу чисельності зайнятих та чисельності економічно активного населення здійснюється за допомогою:

• коефіцієнт локалізації ;

• коефіцієнт концентрації ;

• графіка кривої Лоренца.

6. Аналіз внутрішньорічних коливань рівня зайнятості або рівня безробіття за допомогою:

• індексів сезонності;

• графіку індексів сезонності.

7. Побудова трендових рівнянь зайнятості або безробіття, прогнозування цих показників.

Аналогічне методичне забезпечення використовується в процесі статистичного аналізу інших показників зайнятості відповідно до наведеної в цій програмі системи показників і теоретичних та методологічних положень розд. 2.

Результати статистичних досліджень як база розроблення

управлінських рішень

Деякі напрямки розроблення рішень, спрямованих на вдосконалення управління зайнятістю, які випливають з результатів статистичного аналізу, наведено в табл. 3.39.

Таблиця 3.39

Результати статистичних досліджень	Напрямки розроблення управлінських рішень відповідно до результатів статистичного дослідження
1. Аналіз варіації рівня зайнятості, безробіття та економічної активності	Об’єктивна оцінка диференціації рівня зайнятості, безробіття, економічної зайнятості в розподілі за освітою, професійною належністю, тривалістю пошуку роботи за регіонами, галузями, видами діяльності є інформаційною базою розроблення ефективних програм і виваження системи заходів щодо підвищення ефективності зайнятості населення, допомоги незахищеним верствам населення, упровадження заходів щодо підвищення кваліфікації та перекваліфікації тощо
2. Аналіз динаміки та прогноз рівня зайнятості та безробіття, потреби в робочій силі	Розроблення заходів щодо державного регулювання ринку праці та довгострокових програм сприяння зайнятості у взаємозв’язку з переліченими вище чинниками, які визначають стан ринку праці, зокрема попит на робочу силу
3. Індексний аналіз рівня зайнятості та безробіття населення	Інформація про вплив окремих чинників на динаміку рівня зайнятості та безробіття населення, зміни його в окремих групах дає змогу, наприклад, у регіональному розподілу розробити більш ефективнішу державну програму сприяння зайнятості та спрямування державних коштів на розв’язання проблем безробіття; за статевим і віковим розподілом, розробити заходи щодо надання пільг менш соціально захищеним групам населення (молодь, жінки, пенсіонери)
4. Факторний аналіз динаміки рівня зайнятості та безробіття	Результати факторного аналізу дають змогу оцінити вплив на рівень зайнятості та безробіття окремих чинників, виявити міру цього впливу, виділити чинники-стимулятори та дестимулятори, оцінити рівень інтенсифікації розвитку і на цій основі розробити заходи щодо підвищення рівня зайнятості населення, збільшення чисельності зайнятих, скорочення безробіття, створення оптимальних умов розвитку ринку праці та поліпшення механізмів його функціонування
5.Аналіз пропорційності розподілу категорій населення, які становлять ринок праці у взаємозв’язку між ними, а також чинниками, які формують цей ринок	Інформація про пропорційність перелічених розподілів, наприклад за регіонами, є базою визначення регіонів, де стан ринку праці найбільш незадовільний, з метою розроблення програм щодо поліпшення соціального стану таких територіальних одиниць, відповідні приоритетні напрями фінансування, залучення інвестицій