6. Регіональні аспекти управління природоохоронною діяльністю (на прикладі Полтавської області)

Управління природоохоронною діяльністю в областях

здійснюється Державними управліннями екології та природних ресурсів Міністерства охорони навколишнього природного сере­довища України (надалі - Держуправління).

Мета діяльності Держуправління полягає в досягненні оп­тимального балансу між шкідливими для довкілля наслідками, що супроводжують розвиток суспільства, і потенційними можли­востями природних ресурсів до самовідтворення.

Розглянемо управління природоохоронною діяльності на обласному рівні на прикладі Полтавської області, яка характери­зується з одного боку розвиненим аграрним сектором, а з другого - наявністю потужних джерел техногенного впливу. Державне управління екології та природних ресурсів у Полтавській області є територіальним органом Міністерства екології та природних ре­сурсів України.

Основними завданнями Держуправління є:

— забезпечення реалізації державної екологічної політики, спрямованої на ефективне використання та відтворення природних ресурсів (земля, надра, поверхневі й підземні води, атмосферне повітря, ліси та інші об'єкти рослинно­го і тваринного світу), охорону навколишнього природно­го середовища та забезпечення екологічної безпеки;

81

Навчальний посібник

• державний контроль за додержанням вимог природоохо­ ронного законодавства підприємствами, установами, ор­ ганізаціями незалежно від форм власності та громадяна­ ми, іноземними юридичними й фізичними особами на те­ риторії Полтавської області;

• інформування населення через засоби масової інформації про стан навколишнього природного середовища, опера­ тивне оповіщення про виникнення надзвичайних еко­ логічних ситуацій та про хід виконання заходів щодо їх ліквідації.

Офіційним документом, що регламентує діяльність Дер­жуправління, є Положення про державне управління екології та природних ресурсів в областях. Структура служби Державного управління екології та природних ресурсів Полтавської об­ласті складається з відділів Держуправління та Державної еко­логічної інспекції. Функціонують наступні відділи Держу­правління [26]:

• Відділ роботи з кадрами, правового забезпечення та кон­ тролю виконання рішень;

• Відділ державної екологічної експертизи;

• Відділ економіки природокористування та природоохо­ ронної діяльності;

• Відділ регулювання використання природних ресурсів та нормування природокористування;

• Відділ бухгалтерського обліку та контролю;

• Сектор державного моніторингу навколишнього природ­ ного середовища.

Державна екологічна інспекція складається з:

• Відділу екологічного контролю природних ресурсів;

• Відділу екологічного контролю використання та охорони водних ресурсів і атмосферного повітря;

• Відділу екологічного контролю природно-техногенної безпеки та відходів;

• Відділу аналітичного контролю;

• Сектору заповідної справи та екомережі;

—Сектору екологічного контролю на державному кордоні; Райекоінспекції та міськрайекоінспекції.

82

Управління природоохоронною діяльністю

Надамо загальну характеристику Полтавської області. Вона розташована в центральній частині України в лісостеповій зоні з помірно-континентальним кліматом. Із загальної площі 28,75 тис. км² (5% площі України) 9,5% вкриті лісами, 5,2% займа­ють поверхневі водойми, 76,0% території - сільгоспугіддя, з них рілля - 61,2% [26]. Територія області належить до недостатньо во­логої, теплої, крайній південний схід - до посушливої, дуже теп­лої агрокліматичної зони. На території області відкрито багато нафтових, нафтогазоконденсатних, газових і газоконденсатних родовищ. У районі Кременчуцької аномалії зосереджені запаси залізних руд. Серед інших корисних копалин - вугілля, торф, будівельні матеріали, мінеральні води. Найбільш поширені в об­ласті ґрунти - чорноземи. Вони займають майже дві третини те­риторії області. Чисельність населення області, за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року становила

1 млн. 630 тис. осіб (3,4% населення держави), із яких 58,7% - міське населення і 41,3% - сільське. Щільність населення - 57 осіб на 1 км² значно менша, ніж у середньому по Україні (80 осіб/км²). Кількість працездатного населення - 55,9% теж менша від середньої (58,7%). Адміністративно-територіальний поділ об­ ласті: 5 міст обласного підпорядкування - Полтава, Кременчук, Лубни, Комсомольськ, Миргород, 25 сільських районів та 5 рай­ онів у містах Полтаві та Кременчуці.

Проаналізуємо вплив техногенних чинників на стан навко­лишнього природного середовища в Полтавській області, за ос­танні роки. Забруднення атмосферного повітря лишається однією з важливіших проблем області з точки зору управління охороною навколишнього природного середовища. Протягом 2003 року в атмосферне повітря викинуто 154,1 тис.т забрудню­ючих речовин, що на 2,1 тис.т менше, ніж у 2001 році. Щільність викидів склала 5,55 т/км² і 94,5 кг на 1 мешканця області за рік.

На міста Кременчук і Полтава припадає відповідно 32,8% та 17,3% всіх викидів області. Суттєвим джерелом забруднення ат­мосферного повітря в області є автотранспорт - за рік викинуто

82,3 тис.т забруднюючих речовин, або 53,4% від усіх зареєстро­ваних викидів. В Полтаві й Миргороді цей відсоток складає 89,0 та 87,7 відповідно. Серед стаціонарних джерел головними за-

83

Навчальний посібник

бруднювачами є підприємства м. Кременчука та Комсомольська. На м. Кременчук припадає 49,9% від усіх викидів забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами. На обліку в Держуправлінні знаходилось близько тисячі виробничих об'єднань, підприємств, організацій та установ, які є забрудню­вачами атмосферного повітря.

Збільшення викидів речовин-забрудників зумовлено зрос­танням обсягів виробництва, хоча темпи зростання викидів (10,6%) набагато менші від темпів зростання виробництва (37,7%), що свідчить про дієвість виконання природоохоронних заходів.

Підвищення ефективності управління у сфері охорони ат­мосферного повітря в регіоні можна здійснити за допомогою та­ких заходів:

• розроблення та впровадження механізму узгодження рівня допустимих викидів з темпами модернізації техно­ логій і структурної перебудови промислових підприємств;

• удосконалення системи нормування викидів забруднюю­ чих речовин, для чого провести інвентаризацію викидів цих речовин на всіх підприємствах міст та ряду провідних промислових районних центрів Полтавської області;

• упровадження екологічно чистих технологій в усіх на­ прямках діяльності промислового підприємства.

За останні роки в основному не спостерігається негативних змін у стані річок області. Вміст хлоридів, сульфатів, нітратів, нітритів і мінеральний склад не перевищили гранично допусти­мих концентрацій (ГДК). Але відмічено незначне перевищення концентрацій заліза, аміаку та органічних забруднюючих речо­вин. Влітку, при досить тривалому високому рівні температур, у деяких річках спостерігалося різке зниження вмісту розчиненого кисню, в липні мали місце факти загибелі риби та деяких мо­люсків у Кременчуцькому водосховищі. Об'єми забору й викори­стання води за останні роки мали тенденцію до зменшення. Про­те у 2003 р. за рахунок збільшення на 17,6 млн м³ водозабору для вирощування риби ВО "Полтаварибгосп" використано води з по­верхневих джерел на 5% більше, ніж у попередньому. Забір води з підземних джерел зменшився на 3,3 млн м³ і становив 95,2 млн м³ проти 98,5 у 2002 р.

84

Управління природоохоронною діяльністю

Протягом 2003 року скид недостатньо очищених стічних вод (разом із неочищеними) у поверхневі водні об'єкти області становив 11,85 млн м³, що на 4,88 млн м³ менше, ніж у попереднь­ому. Категорія нормативно-очищених стоків збільшилась на 0,5 млн м³. Маса забруднюючих речовин, скинутих за 2003 рік у поверхневі водні об'єкти, становила 78,3 тис.т (48 кг на одного мешканця області), або на 6,5 тис.т менше, ніж у попередньому. Важлива проблема перед місцевими органами області стоїть із приводу забруднення поверхневих та підземних водних об'єктів інфільтраційними водами накопичувачів промислових відходів та міських звалищ нафтопродуктами, отрутохімікатами.

Аналіз сучасного екологічного стану, який склався в області свідчить, що негативні процеси тривають і припинити їх поки що не вдається [24]. Річки не мають дренажної спроможності, в результаті чого заплавні землі заболочені, підтоплені й не використовуються у сільськогосподарському виробництві. Навіть при незначних пове­нях населені пункти підтоплюються. Така ситуація на річках: Та-шань, Хорол, Котелівка, Свинківка, Кагамлик, та інші. Вони знахо­дяться у стані екологічного лиха: забруднення, замулювання, відсутність лісових насаджень, зменшення струмків, засмічення. Надзвичайна обстановка на водосховищах, де абразії піддана бере­гова зона довжиною 52 км, у тому числі треба невідкладно провести роботи з берегоукріпління на відстані біля 20 км.

Для поліпшення управління природоохоронною діяльністю у сфері використання та охорони водних ресурсів необхідно при­скорення робіт із проведення паспортизації малих річок області та комплексу природоохоронних робіт у їх басейнах, впорядку­вання русел водотоків за рахунок державних капіталовкладень.

За останні роки відбувається зменшення вмісту гумусу в ґрунтах області. Причиною цієї деградації є значна розораність зе­мель, насиченість технічними культурами, особливо соняшником, застосування важкої техніки, недодержання сівозмін, недостатнє внесення мінеральних та органічних добрив. Ліси та лісовкриті площі Полтавщини займають 9,5% території області, половина лісонасаджень — молодняк.

На 1 січня 2004 року природно-заповідний фонд області налічував 339 територій та об'єктів загальною площею 115344

85

Навчальний посібник

га, що складає 4 % від загальної площі області. Усього об'єктів загальнодержавного значення — 25, із них 19 заказників (8 ланд­шафтних, 1 ботанічний, 1 загальнозоологічний, 2 орніто­логічних, 7 гідрологічних), 1 дендрологічний парк ("Ус­тимівський"), 1 ботанічна пам'ятка природи ("Парасоцький ліс"), 4 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Об'єкти місцевого значення мають таку структуру: 3 регіональних ланд­шафтних парки (далі РЛП) ("Нижньоворсклянський", "Де­канський" та "Кременчуцькі плавні"), 135 заказників (41 ланд­шафтний, 2 лісових, 36 ботанічних, 4 загальнозоологічних, 1 ен­томологічний, 1 орнітологічний, 50 гідрологічних), 115 пам'яток природи (8 комплексних, 95 ботанічних, 3 гідрологічних, 9 гео­логічних), 47 заповідних урочищ, 14 парків — пам'яток садово-паркового мистецтва.

На виконання Закону України "Про Загальнодержавну про­граму формування національної екологічної мережі на 2000 — 2015 роки" Держуправлінням екології та природних ресурсів у Полтавській області заплановано конкретні заходи щодо розвит­ку заповідної справи в області.

З метою збереження існуючого біорізноманіття в 2006 — 2008 pp. вищезазначеним Законом передбачено створити національний природний парк "Деканський" на площі 15 тис. га та національний природний парк "Нижньосульський" на площі 17 тис. га. До 2015 року в Полтавській області передбачено збільшення площі заповідних територій до 6—7 %, тобто до 200 тис.га. Для виконання цієї програми необхідно щорічно ство­рювати заповідні об'єкти на площі не менше 7 тис. га. Питання до­сить складне, бо не всі керівники держлісгоспів, сільських рад та сільськогосподарських підприємств розуміють важливість роз­витку заповідної справи в Україні згідно з вимогами ЄС.

З обласного фонду охорони навколишнього природного середо­вища на збереження природно-заповідного фонду в 2003 році виділе­но 59,2 тис. грн, у попередньому — 41 тис. грн. Фінансування спрямо­ване на збереження популяцій рідкісних видів рослин і тварин, пропа­ганду екологічних знань, приведення в належний стан існуючих об'єктів природно-заповідного фонду, уточнення меж розповсюджен­ня цінних рослинних угруповань, створення нових об'єктів природно-

86

Управління природоохоронною діяльністю

заповідного фонду області. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1603 "Про утворення Координаційної ради з питань формування національної екологічної мережі" в області утворена територіальна координаційна рада з питань формування національної екологічної мережі.

Основними проблемами, вирішення яких у значній мірі зможуть забезпечити поліпшення управління природоохоронною діяльністю в Полтавській області є реалізація програми охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та за­безпечення екологічної безпеки з урахуванням екологічних пріоритетів регіону на період до 2010 року, яка розроблена відповідно до Розпорядження голови обласної державної адміністрації від 1 квітня 1999 року за №169. Відкоригована з ура­хуванням даних за 2000 рік (згідно з наказом №4 Державного уп­равління екоресурсів у Полтавській області від 24.01.2001 р.) [24]. Основна мета регіональної Програми є:

• поліпшення екологічного стану Полтавської області;

• удосконалення існуючої регіональної системи моніторин­гу навколишнього природного середовища;

• екологізація продуктивних сил регіону, яка передбачає впровадження екологічно чистих технологій на техно­логічно-небезпечних підприємствах;

• поліпшення якісних показників демографічного стану в регіоні;

• досягнення природно-господарської збалансованості в соціально-економічному розвитку регіону;

• удосконалення структури господарства за рахунок соціально-екологічної та еколого-економічної ефектив­ності його функціонування.

На І етапі потрібно стабілізувати масштаби забруднення й процеси деградації навколишнього природного середовища, зни­зити негативні наслідки господарської діяльності в області.

На II етапі треба домогтися поліпшення стану навколишнь­ого середовища та його нормалізації у найбільш важливих і соціально-значимих районах області (м.м. Кременчук, Комсо­мольськ, Полтава).

На III етапі - створити передумови оптимізації екологічної

87

Навчальний посібник

ситуації розвитку продуктивних сил регіону з урахуванням еко­логічних пріоритетів.

Питання для самоперевірки

1. Управління природоохоронною діяльністю на обласному рівні.

2. Основні завдання Держуправління екології та природних ресурсів.

3. Структура Держуправління екології та природних ресурсів.

4. Загальна характеристика Полтавської області.

5. Управління якістю атмосферного повітря у Полтавській області.

6. Управління водними ресурсами в Полтавській області.

7. Управління у сфері охорони та використання земельних ресурсів.

8. Розвиток мережі об'єктів природно-заповідного фонду у Полтавській області.

Управління природоохоронною діяльністю

Потрібно менше мисливців - більше сторожів у заповідниках, менше мисливських товариств захисту тварин, менше мисливської літератури - більше літератури біологічної. І тоді останні акти трагедії диких тварин, які людство впише в історію життя на планеті Земля, матимуть гарний фінал!

І.І. Акимушкін,

російський біолог, публіцист