12. Управління у сфері збереження біологічного різноманіття України

Займаючи менше 6% площі Європи, Україна володіє при­близно 35% її біорізноманіття. Цьому сприяє географічне поло­ження України — її розташування на перехресті багатьох природ­них зон, шляхів міграції представників рослинного й тваринного світу. На порівняно невеликій території утворились чотири при­родні зони: широколистяно-лісова, лісостепова, степова і присе­редземноморська. Особливістю України є також наявність потуж­ної водної екосистеми Дніпра та значної кількості різних ланд­шафтів. Багатство біорізноманіття в останніх збільшується за та­кою послідовністю: луки, болота, плавні, степи та ліси. Зважаючи на значну загальну площу земель сільськогосподарського призна­чення (до 70%), значна частина біорізноманіття залишається асоційованою з антропогенно-зміненими екосистемами. Вона де­що змінюється на краще завдяки постійному збільшенню природ­но-заповідного фонду України.

Біота - це складний комплекс живої природи в межах пев­ного ландшафту, що складається з рослинності, тваринного світу та мікроорганізмів [29]. Біота активно бере участь в процесах са­морегуляції ландшафтів, забезпечує в багатьох випадках стабільність їх, функціонування. Саме тому вона є одним із важ­ливих об'єктів у будь-яких заходах управління природоохорон­ною діяльністю.

152

Управління природоохоронною діяльністю

Рослинні ресурси України представлені вищими судинними рослинами, грибами, мохами, лишайниками та водоростями. В Україні налічується понад 25 тис. видів рослин, із яких вищих су­динних рослин - 4,5 тис. видів, мохоподібних - майже 800, ли­шайників - понад 1 тис, грибів - понад 15 тис, водоростів - май­же 4 тис. видів.

В Україні живуть представники більш ніж 70 тис. так­сонів. До української Червоної книги занесено 511 видів рос­лин і 382 види тварин. На території України поширено понад 3500 асоціацій рослинних угруповань [4]. За даними Червоної книги України, до складу рідкісних і таких, яким загрожує не­безпека зникнення, віднесено 126 рослинних угруповань. Європейські експерти (Atlas Flora Europaeae, 1999) вважають, що Україна розташована в тій частині Європи, де щільність ге­нетичного різноманіття коливається в інтервалі 23 — 430 умов­них одиниць (вищий рівень інтервалу властивий гірським рай­онам Карпат і Криму). Порівняно з деякими країнами - сусіда­ми основне таксономічне ядро біорізноманіття України має ряд переваг, що накладає на нас певну відповідальність у питанні забезпечення, збереження біорізноманіття у пан'європейсько­му контексті.

Загальне збільшення кількості видів наприкінці останнь­ого десятиріччя пояснюється як уточненнями, новими знахідками й поліпшенням відомостей про біорізноманіття, так і змінами, що відбуваються в природі у зв'язку зі зменшенням техногенних навантажень. Водночас має місце зникнення окре­мих видів, або проникнення нових на територію України. З 1992 — го до 2002 року українськими вченими зафіксовано більше 15 прикладів зникнення або появи нових видів чи видів — поселенців. Найбільше знахідок 1992 - 2002 років стосува­лось Чорного та Азовського морів (маються на увазі водорості, молюски).

Аналіз стану різноманіття гідробіонтів, у тому числі видів риб, вказує на негативні тенденції, що справді має свої підстави. Кількість степових видів у флорі лучних степів Се­реднього Придніпров'я за останнє сторіччя зменшилась при­близно на 4% (19 видів), що було зумовлено негативним ант-

153

Навчальний посібник

ропогенним впливом та, напевно, кліматичними змінами. Значних змін, зокрема, зазнала флора південного узбережжя Криму, де зафіксовано поповнення списку ендемічних видів і зазначено проникнення сюди 6-7 адвентивних видів, занесе­них з інших регіонів світу. Це відбувається, в основному, внаслідок руйнування природних екологічних ніш і форму­вання якісно нових, які виникають під тиском рекреації, ур­банізації, пожеж тощо. За 16 років, які минули після Чорно­бильської катастрофи, в зоні відчуження на відкритих угіддях відбувається природне поновлення листяних і хвой­них деревних порід. Сучасні максимальні показники біорізноманіття визначені в табл. 12.1.

Таблиця 12.1 Сучасні максимальні показники біорізноманіття (кількість видів)

Країна	Ссавці	Птахи, які гні­здять­ся	Реп­тилії	Ам­фібії	Пріс­ново­дні риби	Без­хре­бетні	Судин­ні рос­лини
Україна Білорусь Болгарія Угорщина Польща Румунія Туреччина	117 70 94 72 85 84 116	270 208 383 203 224 249 284	21 7 36 15 9 25 102	17 - 16 17 18 19 18	184 58 207 81 56 - 175	44371 10000 25761 41460 28384 - -	5101 1720 3583 2214 2300 3350 8579

Припинення господарської діяльності та полювання в зоні відчуження Чорнобильської АЕС сприяли відновленню чисель­ності ссавців, наприклад, рисі, а можливо навіть хохулі звичайної. Як окремий приклад локальних позитивних змін всеєвропейсько­го значення можна навести дані щодо стану "червонокнижних" видів у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, де фіксується, що близько 23-х видів рослин і щонайменше 38 — ми видів тварин цієї категорії наявні й знаходяться в задовільному стані (рис. 12.1). Зафіксовано збільшення кількості водних "червонокниж­них" рослин - водяного горіха, альдрованди, сальвінії, а також хи­жих птахів і ссавців.

154

Управління природоохоронною діяльністю

Рис. 12.1. Вивільга, чапля руда

Демонструють покращення стану види, на яких впливала низка негативних факторів, зокрема, викошування й випалюван­ня трав, розорювання грунтів, застосування пестицидів тощо. Прогноз стосовно розвитку фауністичних комплексів зони зага­лом оптимістичний. Зона відчуження все далі набуває рис унікального об'єкта Європи, оскільки демонструє, як відбу­вається самовідновлення екосистем за умов раптової та довготри­валої відсутності впливу людини. Дослідження українських фахівців та результати міжнародних проектів свідчать про те, що головними факторами сучасного зниження сталості біорізно­маніття в межах України є фрагментація ландшафтів, їх, суцільна розораність та хімічне забруднення (до 75 — 85% в окремих обла­стях), практично повна зміна режимів стоку та хімічного складу поверхневих водойм.

Характерні приклади мають місце й у всеєвропейському масштабі. Так, за даними 1996 — 2000 років, на заході й сході Євро­пи зростає кількість видів ссавців, яким загрожує небезпека.

155

Навчальний посібник

Більшість європейських експертів вважають, що це пов'язано з більш чутливою, болючішою реакцією ссавців на зміни у практиці землекористування. Частка ссавців серед інших видів тварин сьо­годні найвища - майже 40%. (Аналогічний тренд було зафіксова­но українськими вченими ще у 1997 році - до 39,7%). На прикладі рідкісних видів тварин України також помічено, що є тенденція до суттєвого і вже майже сталого скорочення чисельності та видово­го багатства хижих тварин - консументів вищих порядків, серед яких багато ссавців. Пізніше, на робочих нарадах у Києві, експер­ти Європейської економічної комісії підсумували, що орієнтовно 9% судинних рослин, 38,0% ссавців, 38,1% плазунів, 29,4% амфібій в Україні перебувають у складному стані. Прогнозувалось, що з урахуванням історичних тенденцій частка "червонокнижних" ссавців в Україні надалі становитиме трохи більше 50%.

Розглянемо управління у сфері збереження біологічного різноманіття України на регіональному рівні (на прикладі Полтавсь­кої області). Флора квіткових Полтавської області нараховує майже 1500 видів рослин [24]. Культурних квіткових рослин в області 69 видів, папоротевидних - 16 видів, хвощів - 9 видів, мохів - 120 видів і 160 видів лишайників (рис. 12.2). Відносне флористичне багатст­во різних фітоценозів визначають в основному квіткові рослини. Найбільш типовими й поширеними на території області є степові, лужні, лісові, болотні, прибрежно-водні та водні фітоценози.

Рис. 12.2. Калістегія паркана, півники болотняні

Полтавська область - один з основних в Україні постачаль­ників шипшини, звіробою, ромашки лікарської, чистотілу та

156

Управління природоохоронною діяльністю

інших лікарських рослин. Щоб не завдати шкоди, з метою раціонального використання, відтворення й збільшення їх, за­пасів, розпорядженням голови держадміністрації № 37 від 6.02.1997 року в області впроваджене більш широке лімітування дикорослих лікарських рослин, яке було проведене на основі нор­мативів використання недеревних рослинних ресурсів.

Полтавщина є одним із регіонів України з великим різно­маніттям тваринного світу, який заслуговує на серйозне ставлення до нього. На території Полтавської області нараховується [24]: 64 види ссавців, 300 видів птахів, 11 видів земноводних, 11 видів рептилій, 38 видів риб, широко представлені комахи. Усе це різноманіття потре­бує уваги та охорони. Зараз близько 90 видів тварин, які мешкають у Полтавському регіоні, занесені до Червоної книги України та більше 22 видів підлягають особливій охороні (рис. 12.3).

Рис. 123. Jlucиця звичайна, рибалочка

Основною причиною збільшення кількості тварин, які підлягають охороні, є господарська діяльність людини. Через зменшення територій, необхідних для проживання тварин, значно збільшити їхню кількість важко. Можливо збільшити їх різно­маніття, розселити й акліматизувати ті види тварин, які раніше проживали на певних територіях області - байбаки, олені пля­мисті та благородні, муфлони та інші. Незважаючи на складний матеріальний стан держави, в області в 2000 році завезено та роз­селено 10 оленів плямистих, 20 диких кабанів, переселено ЗО он­датр і 20 байбаків.

Стан рослинного й тваринного світу Полтавської області потребує невідкладних заходів для створення нових насаджень, захисту та збереження земельних об'єктів, раціонального викори-

157

Навчальний посібник

стання рослинних ресурсів, забезпечення видового різноманіття історично сформованої флори й фауни, створення умов їх, відтво­рення та збереження властивостей, які забезпечують природну рівновагу.

Пріоритетними напрямами управління у сфері збереження біологічного різноманіття є: удосконалення законодавчої норма­тивної бази для охорони, використання та відтворення рослинно­го світу; організацію комплексного моніторингу стану популяцій тваринного й рослинного світу, створення й ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду; роз­роблення й упровадження сучасних наукових методів оцінки оп­тимальних рівнів використання біологічних ресурсів.

Українські вчені прогнозують, що за умов збереження темпів зростання "червоних списків" в арифметичній прогресії, у третьому виданні Червоної книги України опиниться до 5% фау­ни та дві третини хребетних тварин. Як рекомендацію щодо прак­тичних дій висловлено виважений антропоцентризм при ство­ренні "червоних списків", термінове проектування квазіприрод­них екосистем, захисту не видів як таких, а функціонально стійких угруповань. Наприкінці останнього десятиріччя експерти Євросоюзу зробили висновок: незважаючи на вже 25 — річне існу­вання програми Community Environmental Policy, досягти сталих позитивних змін загальної якості довкілля в країнах ЄС не вдало­ся [4]. Такого висновку ніхто не очікував. Стан біорізноманіття як складової довкілля у згаданому звіті зазначено малоуспішним розвитком, але з ознаками позитивного. У зв'язку з цим май­бутній стан біорізноманіття не є надійно передбачуваним. Зава­дою стають: ситуаційні зміни у землекористуванні, подальше за­бруднення навколишнього середовища, чужорідні види тощо, а також статистичні та інші негаразди, які не втратять актуальності принаймні до 2010 року. Попри все констатується, що з огляду на кліматичні зміни зростає небезпека для біорізноманіття гірських районів, у тому числі України.

158

Управління природоохоронною діяльністю

Питання для самоперевірки

1. Характеристика біорізноманіття в Україні.

2. Природні зони України.

3. Характеристика представників таксонів Україні.

4. Сучасні максимальні показники біорізноманіття.

5. Аналіз стану різноманіття гідробіонтів.

6. Негативний антропогенний вплив на біорізноманіття в Україні.

7. Головні фактори сучасного зниження сталості біорізно­ маніття в межах України.

8. Прогноз, зростання "червоних списків" в Україні.

9. Рекомендації щодо практичних дій до збільшення біорізноманіття України.

159

Навчальний посібник

Здорова людина буває не­щасливою, але хвора не може бути щасливою.

М.М. Амосов