- •Управління природоохоронною діяльністю
- •Передмова
- •1. Основні складові національної стратегії переходу до сталого розвитку. Стан навколишнього природного середовища в Україні
- •2. Предмет та методи теорії управління
- •3. Правові аспекти управління природоохоронною діяльністю
- •4.Система управління охороною навколишнього природного середовища. Функції екологічного управління
- •Питання для самоперевірки
- •5. Організаційна структура служб управління охороною навколишнього природного середовища
- •6. Регіональні аспекти управління природоохоронною діяльністю (на прикладі Полтавської області)
- •7. Державне управління у сфері використання та охорони природно- заповідного та лісового фондів України
- •8. Державне управління у сфері охорони повітря
- •9. Державне управління у сфері використання та охорони водних ресурсів
- •10. Державне управління у сфері використання та охорони мінеральних ресурсів
- •11. Державне управління природоохоронною діяльністю у сільському господарстві
- •12. Управління у сфері збереження біологічного різноманіття України
- •13. Державне управління у сфері охорони здоров'я
- •14. Державна політика у сфері поводження з відходами
- •15. Моніторинг навколишнього природного середовища як дієвий засіб організації управління природоохоронною діяльністю
- •Питання для самоперевірки
- •16. Економічний механізм управління природоохоронною діяльністю
- •17. Управління екологічним ризиком
- •18. Роль екологічного страхування в підвищенні ефективності управління природоохоронною діяльністю
- •20.Головні напрями екологічної політики України в сучасних умовах
- •21. Досвід розвинутих країн у сфері управління природоохоронною діяльністю
- •Післямова
13. Державне управління у сфері охорони здоров'я
Складна екоситуація в Україні супроводжується погіршенням якості життєвого середовища, що веде до зниження рівня здоров'я й тривалості життя населення. Це ставить під загрозу не тільки розвиток людської цивілізації, але її існування взагалі. Внаслідок цього аспекти управління взаємодії суспільства і навколишнього природного середовища набувають актуального значення. Здоров'я є вирішальною умовою нормального життя кожного з нас (додаток 3). Від здоров'я залежать фізичні можливості людини, спроможність виконувати суспільні функції, врешті-решт соціальний розвиток кожної держави. Здоров'я населення складається з фізичного стану окремих людей, мешканців певної території і визначає рівень суспільного здоров'я цієї території, який характеризується станом динамічної рівноваги населення з навколишнім природним середовищем у конкретних соціально-економічних умовах.
Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Воно визначається умовами проживання, які постійно змінюються, наявністю екстремальних ситуацій як природно-географічного, так і соціально-економічного походження. Серед останніх велике значення належить якості медичного обслуговування та екологічного стану середовища проживання [7].
Управління природоохоронною діяльністю у сфері охорони здоров'я своєю метою визначає збереження нації, та кожного члена суспільства.
З часу проголошення незалежності в Україні були переглянуті політика й управлінська структура охорони здоров'я. Регламентуючими законами в цій галузі є Закон про охорону навко-
160
Управління природоохоронною діяльністю
лишнього природного середовища (1991р.) [8], Закон про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення (1994р.) [32] і Державні будівельні норми стосовно стандартів міського планування й будівництва та інші.
Закон про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення 1994 р. [32], визначає права і обов'язки промислових підприємств, агенцій, організацій та окремих осіб і встановлює організацію і процедури державних санепідемслужб. Найважливішою відмінністю від колишнього радянського законодавства є те, що промислові підприємства, та організації є відповідальними за інформування держсанепідемстанцій про будь-які небезпечні речовини, або ризик для здоров'я. Другою зміною є те, що за процес сертифікації продуктів несе відповідальність не лише МОЗ, а й Держстандарт України. Сертифікація продуктів є двостадійним процесом. Головний санітарний лікар МОЗу видає дозвіл на застосування або розробку нових продуктів, нових процесів виробництва й матеріалів, які контактують із харчовими речовинами або продуктами під час виробництва, зберігання або транспортування. Дозвіл ґрунтується на результатах державної санітарно-гігієнічної експертизи, яка викопується різними організаціями.
Різні міністерства та науково-дослідні інститути в Україні відповідають за охорону довкілля й здоров'я населення. Наприклад: Міністерство охорони здоров'я (МОЗ), Український НДІ харчування, Український науково-токсикологічний центр, Український інститут токсикології, та інші.
Український НДІ харчування забезпечує: розробку та виконання Національної програми моніторингу продуктів; політику здорового харчування та безпеки і якості продуктів; розробку технічних стандартів якості та вимог безпеки харчових речовин, харчових добавок, питної води і безалкогольних напоїв та ін.
Український науково-токсикологічний центр виконує: епідеміологічні й токсикологічні дослідження наслідків забруднення довкілля (Центр екологічної медицини) та професійних захворювань (Центр медицини праці); розробку гігієнічних стандартів рекреаційних вод, повітря (в закритих приміщеннях та поза ними), шуму, грунтів та неіонізуючої радіації та ін.
161
Навчальний посібник
Український інститут токсикології визначає наявність пестицидів, солей важких металів, арсенатів, нітратів, харчових добавок, гормонів, гістаміну, нітрозосполук та інших домішок і компонентів.
Український НДІ харчування аналізує поживну цінність харчових продуктів. Поживна цінність деяких видів і груп харчових напівфабрикатів головним чином визначається енергетичною цінністю і харчовими речовинами. М'ясо і м'ясопродукти, домашня птиця, яйця, молоко і молокопродукти, риба, рибопродукти та інші морські продукти, зернові продукти і хліб, цукор і кондитерські вироби, фрукти, свіжі й оброблені овочі, жири й продукти для дітей є головними об'єктами аналізу.
Держстандарт проводить додаткові аналізи й видає сертифікат. Організації, які виконують необхідні для сертифікації аналізи, вибрані МОЗ і Держстандартом.
Санітарно-епідеміологічні станції — структурні підрозділи МОЗ. Такі станції діють у кожній області й кожному районі. Санепідемстанції довільно відбирають проби з 1139 муніципальних, 6899 районних і 8179 сільських водогонів, а також із джерел децентралізованого водопостачання, включаючи 152440 криниць, 996 стаціонарних джерел і 4818 артезіанських свердловин. Санітарні нормативи вирізняються для централізованих і децентралізованих джерел водопостачання [32].
Порогові концентрації забруднювачів у різноманітних середовищах базуються на їхньому впливі на здоров'я людини. Наявна система стандартів успадкована від СРСР й охоплює значну кількість забруднювачів. Слід відзначити, що радянська стандартизація базувалась на нульовому ризику, тобто дозволені рівні потенційно небезпечних речовин не повинні мати ніякого впливу на здоров'я.
Проведені дослідження вказують на те, що Українська і Європейська практики вирізняються головним чином в їх методах відбору проб (час відбору і об'єми проб в Україні дуже малі. Їхній час складає 20 хв, 24 — годинні відбори проб взагалі не застосовуються). Крім того, Україна використовує застарілі аналітичні процедури (наприклад, бульбашкові методи для NO2, SO2, HC1), станції моніторингу повітря не завжди мають належне місцерозташування.
162
Управління природоохоронною діяльністю
Відповідність мікробним стандартам установлюють місцеві санепідемстанції. Вони визначають чотири групи мікроорганізмів: мікроорганізми, що вказують на санітарний статус, потенційно патогенні організми, патогенні організми і мікроорганізми, що є показниками стабільності продукту (вміст дріжджів і мікроскопічних грибів).
В сучасний період поняття "здоров'я" визначається по-різному. Нині найбільш поширене визначення "здоров'я", запропоноване у 1963 році ВОЗ, згідно з яким - це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Існує визначення здоров'я з позиції системного підходу, при якому воно розглядається як цілісний багатомірний стан (охоплює позитивні і негативні сторони), що розвивається в процесі реалізації генетичного потенціалу в умовах конкретного соціального й екологічного середовища, дозволяє людині різною мірою виконувати біологічні та соціальні функції. За сучасним уявленнями, здоров'я - це природний стан організму, що характеризується його повною рівновагою з біосферою і відсутністю будь-яких хворобливих змін [40].
Сучасна медицина, як правило, орієнтується на негативні показники здоров'я окремих людей і всього населення, що вступає в очевидне протиріччя із стратегічною лінією охорони здоров'я - профілактикою захворювань. Профілактична спрямованість передбачає попередження захворювань, зміцнення здоров'я здорових людей. Це вимагає поступового відходу від негативних показників і переходу до оцінювання суспільного здоров'я через систему позитивних показників, а саме: суспільне здоров'я - це така інтегральна характеристика всієї сукупності індивідуальних рівнів здоров'я членів суспільства, яка характеризує імовірність досягнення ними максимального рівня здоров'я і творчої активності протягом максимально можливої тривалості життя, а також життєздатність усього суспільства за умов соціально-економічного і екологічного його розвитку [33].
Захворюваність населення можна вважати найчутливішим показником, який характеризує вплив навколишнього природного середовища на людину.
163
Навчальний посібник
Ступінь здоров'я можна оцінити, по-перше, кількісною мірою ризику основних патологічних порушень, по-друге, за кількісним показником фізіологічних і біологічних резервів організму. З іншого боку, суспільне здоров'я визначаться станом динамічної рівноваги населення з навколишнім середовищем у конкретних соціально-економічних умовах [33]. При цьому здоров'я людей і середовище їхнього існування має певні пропорції:
-
при оптимальних співвідношеннях людини і навколишнь ого середовища її здоров'я зберігається в нормі, а середови ще оцінюється й сприймається як здорове та комфортне, за таких умов людина повноцінно виконує свої функції;
-
якщо співвідношення людини з навколишнім середови щем відбувається з відхиленням здоров'я від норми і ви ражається у формі захворювань, середовище сприй мається як нездорове або дискомфортне;
-
якщо ці співвідношення складаються таким чином, що відбувається суттєве порушення стану здоров'я, яке має незворотній характер, то середовище оцінюється як екст ремальне. Абсолютно екстремальним є середовище, в яко му життя людей стає неможливим без спеціальних систем життєзабезпечення.
Суспільне здоров'я визначається станом динамічної рівноваги населення з навколишнім середовищем в конкретних соціально-економічних умовах. При цьому здоров'я людей і середовища їх існування має певні пропорції [7]:
-
при оптимальних співвідношеннях людини і навколиш нього середовища її здоров'я зберігається в нормі, а сере довище оцінюється й сприймається як здорове та ком фортне. В таких умовах людина повноцінно виконує свої функції;
-
якщо співвідношення людини з навколишнім середови щем відбувається з відхиленням здоров'я від норми і ви ражається у формі захворювань, середовище сприй мається як нездорове або дискомфортне;
-
якщо ці співвідношення складаються таким чином, що відбувається суттєве порушення стану здоров'я, яке має незворотній характер, то середовище оцінюється як екст-
164
Управління природоохоронною діяльністю
ремальне. Абсолютно екстремальним є середовище, в якому життя людини стає неможливим без спеціальних систем життєзабезпечення.
Останнім часом усе більше на зміну природної рівноваги довкілля та здоров'я людей впливають різні форми антропогенної діяльності. Тому розроблення дійових заходів, спрямованих на поліпшення загальної екологічної ситуації і тим самим підвищення господарської діяльності, неможливе без наявних даних, що об'єктивно відображають стан здоров'я людей як показник якості навколишнього природного середовища.
Згідно із цими уявленнями, навколишнє природне середовище може відігравати різне значення у виникненні та розвиткові захворювань: вони можуть бути випадковими й невипадковими. Останні виникають у процесі тривалої негативної дії навколишнього середовища на здоров'я населення. Таким чином, управляя станом навколишнього природного середовища ми управляємо якістю здоров'я нашого суспільства.
Нині в структурі захворюваності населення України станом на 2003 рік переважають хвороби органів дихання, системи кровообігу, нервової системи, органів чуття й травлення [4]. В основному це хронічні хвороби, довготривалі, які переходять в інші або супроводжують людину протягом життя. У структурі смертності населення — це співвідношення інше. На першому місці - смертність від захворювань органів системи кровообігу, далі - злоякісні новоутворення, нещасні випадки та інші (додаток 3) [2].
Територіальний розподіл захворюваності населення тісно корелює з екологічною ситуацією в Україні. Аналіз (додаток 3) свідчить, що у територіальному аспекті найбільші індекси здоров'я (56%) мають жителі західних і південних областей України, найменший (40%) - промислового Придніпров'я та Донбасу, тобто там, де складна екоситуація.
Розглянемо рівень здоров'я населення на регіональному рівні, на прикладі Полтавської області. Індекс здоров'я знаходиться на рівні 48-50%. Продовжує зменшуватися чисельність населення і переважно за рахунок природного скорочення [24].
Головною причиною скорочення населення залишається падіння народжуваності та збільшення смертності. Структура
165
Навчальний посібник
причин смертності в Полтавській області залишається такою ж, як і в попередні роки. Перше місце займають хвороби системи кровообігу та злоякісні новоутворення. Зазначені захворювання, а також випадки отруєння й травми, становлять до 90% усіх причин смертності.
Зростають показники захворюваності та інвалідизації дитячого населення. Відмічається зниження колективного імунітету у дітей, порушення гармонійності фізичного розвитку, загальне погіршення функціонального стану організму. Основна питома вага в сумарній кількості захворювань дітей приходиться на хвороби органів дихання, органів травлення, нервової системи та органів чуття. Щорічно стають інвалідами близько 500 дітей віком до 14 років.
Значну тривогу за санітарно-епідеміологічний стан в області викликає стабільне зростання інфекційних захворювань, особливо таких тяжких хвороб, як туберкульоз, лептоспіроз, СНІД.
Середня загальна кількість випадків вроджених аномалій у Полтавській області знаходиться на одному з нижчих рівнів порівняно з іншими регіонами України (менше 420 випадків на 100 тис. осіб), із яких переважають вроджені аномалії серця та системи кровообігу.
Останнім часом особливої актуальності набувають дослідження впливу на організм людини негативних чинників малої інтенсивності й особливо їх, комбінована дія на центральну нервову, вегетативну та імунну системи. Причиною цієї уваги служить захворюваність токсико-алергійними бронхо-альвеолітами з енфіземою легень та дихальною недостатністю серед чоловічого населення м. Комсомольськ, де протягом 1995 - 2003 років діє екзогенний фактор малої інтенсивності.
Протягом останніх років (1996 - 2003 pp.) відбувалось зростання загальної захворюваності населення переважно за рахунок хвороб систем кровообігу та органів дихання. Значною мірою це зумовлено віковою структурою населення, в якій особи похилого віку переважають над представниками інших вікових категорій. Рівень захворювань населення області на злоякісні новоутворення є одним із найбільших в Україні (0,3 тис. випадків і більше на 100 тис. осіб). Із загальної кількості захворювань переважають онкологічні патології органів дихання та молочної залози. Негатив-
166
Управління природоохоронною діяльністю
на ситуація в області складається з поширенням хвороб органів дихання, яке знаходиться на високому рівні (від 11,5 до 13,0 тис. випадків на 100 тис. осіб) відносно інших регіонів України.
Стан здоров'я населення в області зумовлений різними причинами як екологічного, так і соціально-економічного характеру.
Аналіз стану здоров'я населення доводить - медико-екологічна ситуація в області постійно ускладнюється, що потребує ретельного вивчення причин і чинників погіршення показників здоров'я, постійного спостереження за впливом навколишнього середовища на стан здоров'я людей, розробки й широкого застосування дійових профілактичних та реабілітаційних заходів.
В складних екологічних умовах відбуваються значні порушення стану здоров'я людей, їх, фізичного розвитку, зміна характеру патології населення - поступове зростання в структурі захворюваності та смертності хронічних хвороб. Серед багатьох причин цих явищ домінують високі темпи життя, прискорення виробничих процесів, забруднення природного середовища. Це викликає необхідність розширеного та поглибленого вивчення позитивних і негативних факторів навколишнього природного середовища й визначення на цій основі позитивних показників здоров'я, а також планування заходів щодо державного управління у сфері охорони здоров'я.
Питання для самоперевірки
-
Політика й управлінська структура охорони здоров'я України.
-
Регламентуючі закони в галузі охорони здоров'я.
-
Міністерства, які відповідають за питання охорони довкілля й здоров'я.
-
Міра оцінки стану здоров'я.
-
Напрями політики оздоровлення населення України.
-
Пропорції існування здоров'я людей і середовища.
-
Структура захворюваності населення України.
-
Процеси тривалої негативної дії навколишнього середовища на здоров'я населення.
167
Навчальний посібник
Задовольняти потреби сьогодення, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти своїх потреби...
Визначення сталого розвитку
Всесвітньої Комісії ООН
з навколишнього середовища і розвитку