А. Література за темою

1. Красько И. Задаток и особенности его применения // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – №4.

2. Новак Д. Соотношение самозащиты гражданских прав и права удержания // Хозяйство и право. – 2002. - №6. – С.102.

3. Радзівілл А. Притримання майна як новий вид забезпечення прав сторін у договорі // Юридичний журнал. – 2005. – № 5. (доступно на сайті: www.justinian.com.ua/article.php?id=1774).

4. Рогач О. Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов’язань // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 12. – С. 31-

5. Сарбаш С. Право удержания как способ обеспечения исполнения обязательств. – М.: Статут, 1998. – С.20-100. **

6. Сарбаш С.В. Право удержания в Великобритании // Государство и право. – 1998. – №10. – С.102-105. *

7. Сарбаш С.В. Право удержания как способ обеспечения обязательств // Актуальные проблемы гражданского права / Под ред. М.И. Брагинского. - М.: Статут, 1998. – С.13-76. **

8. Сарбаш С.В. Удержание как способ обеспечения исполнения обязательств // Юрист. – 1995. – №5/6. - С.42.

9. Труба А. Пределы осуществления права удержания при несостоятельности должника // Хозяйство и право. – 2006. – №3. – С. 79.

10. Циганков С. Задаток при купле-продаже жилья // Хозяйство и право. – 1999. – № 11. – С. 88.

Б. Контрольні питання

1) Розкрийте особливості завдатку як виду забезпечення виконання зобов’язань.

2) Які функції виконує завдаток? Чим він відрізняється від авансу?

3) Які види завдатку існують за законодавством?

4) Чим відрізняється завдаток від суміжних правових інститутів?

5) У чому полягає забезпечувальна функція притримання?

6) Чим відрізняється притримання від суміжних правових інститутів?

7) У чому полягають особливості застосування притримання?

В. Питання для обговорення на семінарі

1. Чи доцільно було встановлювати для завдатку вимогу щодо обов’язковості письмової форми? До яких практичних наслідків це може призвести?

2. Яким чином можна юридично коректно оформити передачу завдатку у зв’язку із вчиненням договору купівлі-продажу квартири (житлового будинку)? Свою думку обґрунтуйте.

3. Чи не доцільніше було б визнати притримання не видом забезпечення зобов’язання, а заходом оперативного впливу на правопорушника? У чому полягатиме відмінність у практичному застосуванні?

Г. Задачі

1. Пан Власенко домовився попередньо з подружжям Ткачуків про продаж квартири. Ціна, на якій зійшлися сторони, становила еквівалент 75 000 доларів США у гривнях. На підтвердження укладення договору («для закріплення») Ткачуки передали Власенку суму в розмірі 5000 доларів, з умовою, що решту грошей буде сплачено після нотаріального оформлення угоди. Взамін Власенко передав Ткачукам розписку наступного змісту: «Я, В.Я. Власенко (паспортні дані, індивідуальний номер платника податків), цим підтверджую, що прийняв від подружжя Ткачуків К.В. та М.С. суму в гривнях, еквівалентну 5000 (п’ять тисяч) доларів США, сплачену у зв’язку з домовленістю про продаж квартири, яка належить мені та розташована за адресою: … (дата, підпис)».

Але коли через 5 днів Ткачуки зателефонували Власенку з пропозицією наступного дня з ранку піти до нотаріуса, Власенко повідомив, що помилився із ціною та зараз вимагає за квартиру суму, еквіваленту 82 000 доларів США. Ткачуки не погодилися на підвищення ціни та зажадали повернути завдаток у подвійному розмірі. Але Власенко погодився повернути лише отриману суму. Ткачуки звернулися по юридичну консультацію.

Питання:

1) Яким чином має оформлюватися договір про завдаток?

2) На що можуть претендувати подружжя Ткачуків у даній справі?

3) Якщо б Ткачуки радилися в Вами до укладення договору, що б Ви їм порадили? Свою відповідь обґрунтуйте.

2. ТОВ «Антарес» передало за договором зберігання до АТЗТ «Сторно» 35 тонн паливно-мастильних матеріалів (мазут та дизельне паливо) строком на 3 місяці. За умовами договору ТОВ зобов’язалося сплатити 50% вартості зберігання в момент передання ПММ, а решту 50% – в момент отримання матеріалів зі зберігання. Проте на дату отримання ТОВ заявило, що не має достатньо вільних коштів і запропонувало сплатити залишок суми після реалізації ПМ-матеріалів. АТЗТ віддавати матеріали відмовилося. Тоді ТОВ вчинило до АТЗТ віндикаційний позов, у якому, не заперечуючи того факту, що повністю не розрахувалося з відповідачем за зберігання, зокрема, зазначило, що після спливу 3-місячного строку зберігання у АТЗТ зникли правові підстави на володіння майном, а притримання майна, яке фактично здійснює АТЗТ, також є неправомірним, оскільки такий спосіб забезпечення не передбачений ані в нормах ЦК про зберігання, ані в договорі зберігання. У своїй відповіді на позов АТЗТ заявило, що, відмовляючись повернути ПММ, воно здійснює своє право на односторонню відмову від виконання свого обов’язку через порушення зобов’язання іншою стороною, тобто, в порядку застосування оперативно-господарської санкції на підставі ч. 3 ст. 538 ЦК.

Питання:

1) Чим притримання відрізняється від оперативно-господарських санкцій?

2) Якими є умови застосування притримання? Чи було їх дотримано в даній ситуації?

3) Яким чином суд повинен вирішити даний спір? Свою відповідь обґрунтуйте.

4) Яких би заходів ви порадили вжити для запобігання подібним суперечкам у майбутньому?