7.Галицько-Волинська держава.

1199р. – Роман Мстиславович обєднав Галицьке і Волинське князівства під своєю владою, утворивши велику Галицько-Волинську державу.

Причини виникнення:

1.Вигідне географічне положення на перехресті важливих торговельних шляхів ,землі були захищеними від нападів кочівників (половців)

2.необхідність спільної боротьби проти польських і угорських феодалів.

3.Великий авторитет Романа Мстиславовича, а пізніше Данила Галицького, які всю свою діяльність спрямували на утвердження могутньої Галицько-Волинської держави.

4.Тісні економічні та культурні зв’язки двох князівств.

Державний розвиток Галицько-Волинського князівства відбувався в декілька етапів:

I етап (1199-1205 рр.) - утворення і становлення Галицько-Волинського князівства.

II етап (1205-1233рр.) - тимчасовий розпад єдиної держави. Після смерті Романа Мстиславича єдність Галицько-Волинського князівства була тимчасово порушена. Розпочався майже сорокарічний період міжусобних воєн та іноземного втручання у справи галицьких і волинських земель. Не допустити відновлення єдності Галицько-Волинського князівства прагнули верхівка галицького боярства, окремі удільні князі та правлячі кола Угорщини і Польщі.

III етап (1238-1264 рр.) - об'єднання та піднесення князівства, активна боротьба із золотоординським ярмом.

IV етап (1264-1323 рр.) - початок поступового занепаду держави. Після смерті Данила Романовича всередині держави відбувалося суперництво між Волинню( Василько Романович,а потім його син Володимир) та Галичиною(Лев Данилович ).

V етап (1323-1349 рр.) - занепад. Після смерті Андрія Юрійовича і Лева Юрійовича (Лева II) останнім галицько-волинським князем був Юрій II. Відразу після смерті Юрія II у внутрішні справи Галицько-Волинської Держави втрутились іноземці. У 1352 р. між Польщею і Литвою укладено мирну угоду, згідно з якою Польща зберігала права на Галичину, а Литва - на Волинь.

Місце та історичне значення в історії українського народу:

1.Була найрозвиненішою державою Європи.

2.З утворення цієї держави значно прискорився розвиток східних словян.

3.Вона була одним із перших етапів державотворення на території нашої країни після Київської Русі.

5.Підтримувала тісні економічні, політичні, торговельні зв’язки з багатьма країнами Європи та Візантією.

6.Її культурні досягнення збагатили світову культуру.

7.Державницькі традиції Галицько-Волинської держави сприяли збереженню й зміцненню історичної самосвідомості українського народу.

8.Вникнення українського козацтва. Перші січи. Д. Вишневецький.

Українське козацтво як суспільний стан в Україні почало формуватися з кінця XV- початку XVI ст..Перша згадка про українських козаків датована 1492р.

Причини виникнення українського козацтва:

1.Економічні – захоплення українських земель польськими та литовськими феодалами, нестача власної землі у селян і як наслідок – переселення селян на Дике поле, у Запоріжжя та нижче Подніпровя

2.Соціальні – посилення феодального гніту, оформлення кріпосницької залежності

3.Політичні – намагання Польщі, встановити контроль над утікачами в Подніпров`я

Основні заняття козаків: землеробство, скотарство, полюваня, рибальство, торгівля.

Популярні галузі ремесла: суднобудування (будували «чайки»), виробництво пороху та боєприпасів, ковальська справа

Січ мала ознаки державності: територію, систему владних органів, військо і правові звичаї.

Запорозька Січ – козацька республіка

На козацькій раді обирали:

1)кошового отамана (гетьмана) – вища адміністративна, військова і судова влада на Січі

2)військового осавула – відповідав за оборону Січі й організовував військову службу

3)військового суддю ,4)військового писаря,

5)військового обозного - займався комплектацією війська

Реєстрове козацтво – це козаки, зараховані на військову службу Речі Посполитої й записані у спеціальні списки-реєстри.

1572р. – перше реєстрове козацтво.

Права та привілеї реєстрового козацтва:

1)право землеволодіння, заняття промислами і торгівлею

2)отримували плату за військові службу

3)звільнялися від сплати податків та виконання повинностей

4)обирали гетьмана і старшину на козацькій Раді

5)мали власну судову й адміністративну юрисдикцію

6)в містечку Трахтемирів на Київщині мали власний монастир – як шпиталь і арсенал

Січі - це козацькі укріплення, які споруджували на дніпровських островах, уздовж приток Дніпра, в місцях промислів, рільництва і скотарства.

Першу Запорозьку Січ збудував 1556р. на о. Мала Хортиця Дмитро Вишневецький

Відомі вісім січей:

- на о. Мала Хортиця (1556-1558рр)

- на о. Томаківка (60-ті роки XVI ст. – 1593р.)

- на о. Базавлук (1593-1638рр.)

- на Микитиному Розі (1638-1652рр.)

- на р. Чортомлик (1652-1709 рр.)

- на р. Кам’янка (1709-1711рр.)

- в Олешках (1711-1734рр.)

- на р. Підпільна – Нова Січ (1734-1775рр.)

Дмитро Вишневецький – був старостою Канівського і Черкаського староств, воював проти татар, потрапив у полон до турків і був страчений ними в Константинополі.

Дмитро Вишневецький відомий як перший організатор козацьких військ. Вишневецький спирався на козацтво як на головну силу. Діяльність Вишневецького дала поштовх у подальшому розвитку українського козацтва . Це просування козацтва на Низ Дніпра і колонізація ним придніпровських степів, утворення козаками організації не лише військової, але й політичної з міжнародними зв'язками, заснування козацької фортеці — справжньої Січі у Запоріжжі, його останній похід, що скінчився катастрофою у Молдавії, став початком низки молдавських походів, здійснених козаками у наступні кілька десятиріч.