Стічні води за походженням бувають:

1. Промислові (хімічні сполуки);

2. Господарсько-побутові (органічні сполуки, мікроорганізми, яйця і зародки гельмінтів);

3. Атмосферні (змивні дощі, паводки).

Методи очищення стічних вод:

1. Механічне очищення (решітки, сита, піско- і жировловлювачі, відстійники);

2. Хімічне очищення (коагуляція, абсорбція розчинних у воді хімічних сполук, хлорування, озонування);

3. Фізичний (термічна обробка, ультразвуком, іонізуючим випромінюванням);

4. Біологічне очищення:

- природні – поля зрошення, фільтрації, біологічні стави;

- штучні – біологічні фільтри, аерокоагулятори, аерофільтри.

Рідкий гній (або його окремі фракції) очищують та знезаражують біологічним, фізичним та хімічним методами.

Біологічні методи: природні – основані на біологічних процесах, які протікають в природних умовах (відстійники-накопичувачі, на полях фільтрації та зрошування, в біологічних ставка, ґрунті та компості). В біологічних ставках очищення відбувається за рахунок зелених водоростей. В ґрунті рідка фракція гною підлягає біологічному та фізико-хімічному впливу різної мікрофлори;

штучні – основані на біологічних процесах, що протікають в аеротенках, окисних траншеях та установках. Аеротенк – бетонна споруда, в яку потрапляє рідка фракція гною для біологічної очистки під впливом аеробних м/о та безперервної подачі повітря з дна резервуару. Після закінчення процесу стічні води потрапляють у відстійник.

Фізичні методи – знезараження термічною обробкою, ультразвуком, іонізуючим опроміненням.

Хімічні методи – для знезараження від інфекційних та інвазійних хвороб тварин. Хлорування, озонування, обробка формальдегідом, аміаком, хлорним вапном. Однак застосування більшості дезінфектантів для знезараження гною економічно невигідно.

Біотермічне знезаражування гною (туберкульоз, чума, ящур, бешиха, інвазійні хвороби)

Від тварин хворих на інфекційні чи інвазійні хвороби гній треба знезаражувати. Для цього поряд із гноєсховищем риють котлован шириною 3 м, глибиною 25 см, дно утрамбовують шаром глини, зверху соломою, після цього накладають гній конусом 1,5–2 м, зверху накривають шаром соломи, торфу або гною від здорових тварин, зверху земля або пісок 10 см. У гною температура підвищується до 60–70°С

Гній від тварин хворих на сибірку, емфізематозний карбункул потрібно спалювати або закопувати на скотомогильнику.

Біотермічне знезараження трупів

Для знезаражування трупів:

• утилізаційні заводи;

• біотермічні ями;

• спалювання.

Біотермічна яма – розмір 200 м огороджений 2-х метровим забором, з внутрішньої сторони забору роблять канаву глибиною 1 м. Всередині ділянки копають яму глибиною 9–10 м, радіусом 3 м, стіни укріплюють водонепроникним матеріалом. Зверху закривають кришкою з замком. В ямі є витяжна труба і навіс. Поруч бетонують площадку та невелике приміщення для пат розтину. Відстань від жилих приміщень, приміщень для тварин, пасік, річок, колодязів не ближче 2–3 км.

Скотомогильник – спеціально відведена ділянка землі для закопування трупів тварин. Час їх розкладу залежить від типу ґрунту, вологості, глибини закопування.

14