Санітарно-гігієнічні вимоги до вентиляції та теплового балансу

Вентиляцією тваринницького приміщення називають повітрообмін між повітрям приміщення та атмосферним повітрям.

Повітрообмін – важливий фактор регулювання мікроклімату тваринницьких приміщень. Його недостатній рівень призводить до накопичення шкідливих газів (сірководень, аміак тощо) та появи конденсату на внутрішній поверхні зовнішніх огороджень приміщення. Крім того, значна частина вологи випаровується з підлоги, кормів, підвищується температура повітря. Надмірний повітрообмін викликає перевитрату тепла тілом тварини і може бути причиною протягів.

Таке повітряне середовище негативно впливає на стан здоров'я тварин, їх продуктивність, довговічність огороджувальних конструкцій, їх теплозахисні властивості, а також на стан здоров'я обслуговуючого персоналу.

Основне завдання вентиляції забезпечити видалення з приміщення відпрацьованого повітря і заміна його свіжим повітрям ззовні.

Тварини виділяють у навколишнє середовище тепло, водяна пара, гази в результаті розпаду органічних речовин, екскрементів, кормів. У довкілля виділяється аміак, сірководень тощо. В приміщенні з недостатком повітрообміну відбувається накопичення шкідливих газів вище ГДК. З метою підтримання необхідного стану мікроклімату важливе значення має організація повітрообміну, тобто створення рівномірного співвідношення між подачею та видаленням повітря з приміщення.

Види вентиляції

Вентиляцію класифікують:

1). За способом збудження на:

- природну (здійснюється за рахунок пор будівельних матеріалів, щілин в стінах, стелі, дверях, тобто без застосування штучних каналів та збудження). При такій вентиляції важко забезпечувати необхідний повітрообмін у різні періоди року, тому що її не можна контролювати.

- з механічним збудженням (штучною тягою) – найбільш досконала в технічному відношенні.

- змішані або комбіновані системи вентиляції (1 – природний приплив і механічна витяжка, 2 – механічне збудження припливу та природна витяжка)

2). По організації подачі і відведення забрудненого повітря з приміщення:

• припливна (подача свіжого повітря у приміщення)

• витяжна (витяжка повітря)

• припливно-витяжна (комбіновані)

Системи вентиляції з природним збудженням повітря

Приплив повітря частково проходить через нещільності приміщення (щілини, вікна) – 20–30%. Для повного забезпечення вентиляції необхідно забезпечувати спеціальними пристроями, які посилюють приплив повітря за рахунок сил збудження. Такі пристрої поділяються на 2 основні групи: Трубна вентиляція:

- на Україні застосовують вертикальну багато- та однотрубну (складається із 1 або 2 труб великого перерізу (до 2 м), які відкриваються у приміщенні на одному рівні з горищним перекриттям)

- горизонтальна (поздовжньо стельова та ежекційна горизонтальна) Безтрубна вентиляція:

• фрамужна (відкривання вікон, фрамуг, кватирок) – можна застосовувати цілорічно)

• горизонтальна (влаштовують у поздовжніх стінах будинку у виді отворів заповнених пористим матеріалом)

• жалюзійно-ліхтарна (використовують у будинках із ліхтарним пристроєм даху).

Системи штучної вентиляції поділяються на:

- з природним збудженням повітря (безтрубне та трубне);

- вентилятори з механічним збудженням повітря (комбіноване, припливно-витяжне, канально-секційне).