V. Домашнє завдання

1. Вивчити теоретичний матеріал.

2. Знайти і записати прислів’я або приказки про птахів; знайти і записати інформацію про інші природні символи. Додатковий матеріал щодо символів:

1. Символ (грецьк. symbolon – умовний знак, натяк) – предметний або словесний знак, який опосередковано виражає сутність певного явища, має філософську смислову наповненість, тому не тотожний знакові. Символ тісно пов’язаний з наукою, міфом, вірою, поезією, але не зводиться до них, тяжіє до певного узагальнення, на відміну від алегорії, що проявляється в конкретному образі. (Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. – К.: ВЦ “Академія”, 1997. – 752 с.)

Символ –

1. Умовне позначення будь-якого предмета, поняття чи явища.

2. Художній образ, що умовно передає яку-небудь думку, ідею, переживання.

3. Умовне позначення якої-небудь величини, поняття прийняте тою чи іншою наукою. (Івченко А.О. Тлумачний словник української мови / Худож. – оформлювач С.А. Пятковка. – Харків: Фоліо, 2004. – 540 с.)

Символ – форма виразу і передачі духовного змісту культури через певні матеріальні предмети чи спеціально створювані образи та дії, що виступають як знаки цього змісту. (Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука. – 2 вид., перероб. і доп. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. – 800 с.)

«Символ есть образ, взятый из природы и преобразованный творчеством; символ есть образ, соединяющий в себе переживание художника и черты, взятые из природы. В этом смысле всякое произведение искусства символично по существу.» (Белый А. Символизм как миропонимание / Сост., вступ. ст. и прим. Л.А. Сугай. – М.: Республика, 1994. – 528 с.)

2. Бджола. (Словник символів культури України / За загальною редакцією В.П. Коцура, О.І. Потапенка, М.К. Дмитренка. – К.: Міленіум, 2002. – 260 с.)

Бджола – символ Великої Богині, першопочатку світу, безсмертя, чистоти душі, творчої діяльності, верховної влади, працьовитості, невтомності; у слов’ян-язичників – символ кохання; у християнській традиції – символ старанності, красномовства, святості.

Священне значення бджоли ґрунтується на легенді, що вона жила колись у раю, просила дозволу в Бога брати з квіток поживу.

В українських колядках бджоли – важливий елемент Світового дерева. Тобто вони вважались одними із зачинателів Всесвіту:

Серед подвір’я зелений явір,

Під тим явором чорнії бобри,

На восиридку – ярії пчоли,

А на вершечку сиві соколи.

В українській літературі бджола – символ працьовитості, достатку (Сковорода Г.С. “Бджола і шершень”), самопожертви, вічного неспокою заради інших. Наприклад:

Хміліє мед у вуликах сухих,

Бджола бринить, як промінь віковічно…

Або:

Лиш трутень звик солодкі жерти соти,

Бджола ж для меду й серце віддала. (А.Малишко).

3. Дерева-символи (Словник символів культури України / За загальною редакцією В.П. Коцура, О.І. Потапенка, М.К. Дмитренка. – К.: Міленіум, 2002. – 260 с.)

Липа.

В Україні вважали, що Господь надав липові силу відвертати прокляття, які вона приймає “на себе”. Тому нібито на ній так багато наростів.

Ясєн.

Ясен в Україні був символом війни: якщо ворогові присилали гілку ясена – чекай нападу. У фольклорі ясен символізував також скромність.

Сосна.

Слов’яни вважали сосну оберегом від нечисті, символом безсмертя.

Бузина.

Бузина в Україні усимволізовувала оселю чорта, нечистий кущ. Вірили. Що бузину проклято Богом тому, що на ній начебто повісився Іуда-зрадник.

Верба і калина.

Без верби і калини нема України, - говорить народна мудрість.

Чому ж саме верба – одне з найшановніших дерев на Україні? Вважаємо, особливостями трудової діяльності, національною психологією пращурів.

Діти Матері-природи, тонкі поетичні натури, вони обожнювали кожну травинку, птахів, тварин. Особливо радісним (після важкої суворої зими) було пробудження природи, приліт вісників весни: журавлів, ластівок – священних птахів. А яке дерево розквітало першим? Саме верба. Пухнасті, як молоді курчата, блискучо-білі котики випромінювали тепло, ласку, запах весни. “Зацвіла верба – прийшла весна”, - казали в народі. Подекуди ще лежав сніг, було холодно – а верба цвіла. Отже, думали люди, вона сильніша за грізне божество Зими.

У християнстві верба – прокляте дерево, бо, за міфами, з неї були зроблені цвяхи, якими збивали хрест для розп’яття Ісуса Христа. Існувало народне свято – Вербна неділя (за тиждень перед Великоднем). Свячені вербові віти зберігали як магічні предмети, здатні відвертати недугу, викликати дощ. Існував звичай жартівливо бити посвяченою вербою зустрічних, дітей, що мало принести їм здоров’я, силу, багатство.

Для українського народу верба – це його своєрідний символ.

Образ верби дуже поширений у фольклорі. Він символізує невибагливість, скромність, глибоку тугу і печаль матері-вдови, безталанної дівчини, асоціюється з одруженням:

Летіла зозуля, кувала,

Щось вона вербиці казала,

Пора тобі, вербице, розвиться;

Пора тобі, хлопчино, жениться.

Тополя. (Неживий О.І., Ужченко В.Д. Дидактичний матеріал з народознавства на уроках української мови. – 2-ге вид. – К.: Освіта, 1995. – 287 с.)

Тополя – міфічний образ – тотем давніх слов’ян, згодом українців. Свято Тополя відзначалося наприкінці весни. Обирали найстрункішу дівчину, якій зав’язували над головою руки. На підняті руки навішували стрічки, хустки, намисто та ін. Дівчину водили селом, полем. Лугом, співаючи:

Стояла тополя край чистого поля,

Стій, тополенько, стій, не розвивайся,

Буйному вітроньку не піддавайся…

Свято Тополя було розповсюджене на околицях стародавнього Києва. Тополя вважалася священним деревом, її рубали для жертовних вогнищ. Свято тополя рівнозначне російській Гостейці та білоруському Кусту. (За М.Слободянюком.)