Творчі завдання.

1. Прокоментуйте висловлювання:

"Роман ідей. Характер кожного персонажа повинен проступати, наскільки це можливо, з висловлюваних ним ідей. У тій мірі, у якій теорії є розумним обґрунтуванням почуттів, інстинктів і настроїв людини, цього можна досягти. Головний недолік ідейного роману: у ньому доводиться писати про людей з ідеями, тобто про одну соту відсотка всього людства. Тому справжні, природжені романісти таких книг не пишуть... Великий недолік роману ідей – у його штучності. Це неминуче: люди, які висловлюють точно сформульовані судження, не зовсім реальні, вони трохи дивовижні. А тривале життя з чудовиськами втомлює" (Олдос Хакслі).

2. Яке значення, на Вашу думку, має мотив "крижаного сміху" в романі. Чи можна говорити про вплив на Г. Гессе концепції сміху Ф. Ніцше?

3. Що Ви знаєте про вплив східної філософії на літературу ХХ століття. Чи можна визначити характер впливу культури Сходу на роман Г. Гессе «Степовий вовк».

4. У яких творах ХХ століття наскрізним є мотив гри? Що Ви знаєте про концепцію гри Йохана Хейзинги („Homo ludens”)?

5. Що Ви знаєте про вплив творчості Гессе на російську / українську літературу 20 століття?

6. Які письменники І пол. ХХ століття стали лауреатами Нобелівської премії? За які твори?

«» Цитати

• В.Д. Седельник, літературознавець: «З майже фанатичним завзяттям Гессе всіма своїми книжками намагається відповісти на одне-єдине питання: як стати самим собою?»

• Томас Манн: «Це видатний твір, що має своїм джерелом вітчизняний німецький романтизм, при всій властивій йому подекуди дивакуватій цілісності, при його глузливій незадоволеності і тяжіння до містики, якими він раз у раз відсторонюється від часу і світу, на мій погляд, належить до найяскравіших та бездоганних за результатами досліджень у сфері духу в наш час».

• Мартін Бубер: «Герман Гессе служить Духу завдяки тому, що він як Повістяр оповідає про протиріччя між Духом і Життям і про спори Духу з самим собою. І завдяки цьому він також дає можливість повніше відчути тяготи того тернистого шляху, який може привести до якоїсь нової Цілісності і єдності. Проте як людина, як homo humanus, якою він є, він віддається цій службі та постійно, там, де це має сенс, виступає в захист цілісності й єдності людської істоти».

• Герман Гессе: «Щодо мене, то вже минуло кілька років, як я відмовився від естетичного шанолюбства і не пишу поетичних творів, я пишу сповіді подібно до того як людина, яка отруїлася чи потопає, не цікавиться своєю зачіскою або модуляціями власного голосу, вона просто волає і кличе на допомогу».

• В.Д. Седельник: «…дія творів Гессе відбувається не в соціально-емпіричному просторі, який письменник називає «так званою дійсністю», а в «магічній дійсності» (пор. у Юнга: «магічне – просто інша назва психічного»).

• Р. Каралашвілі, автор монографії про Г. Гессе: «Персонажі в його романах перестають бути незалежними діючими особами, якими вони, власне кажучи, ніколи і не були. Їхня функція – полягає у наглядно-образному втіленні певних позаособистісних інстанцій психеї самого автора».