- •Самостійна робота
- •Теоретичний матеріал
- •Практичний блок завдань
- •Теоретичний блок
- •Способи творення слів. Визначення творення слів.
- •Неморфологічні способи творення слів
- •Чергування приголосних
- •Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ск(ий), -ств(о)
- •Уподібнення приголосних за місцем творення
- •Спрощення в групах приголосних
- •Тверді і м’які приголосні
- •Подовжені приголосні і позначення їх
- •Подовжені м'які приголосні
- •Подвоєння букв внаслідок збігу
- •Написання нн в прикметниках і похідних словах
- •Подвоєння букв в іншомовних словах
- •Правопис префіксів
- •Правопис суфіксів іменникові суфікси
- •-Альник, -ильник та ін.
- •Прикметникові та дієприкметникові суфікси
- •-Уват(ий) [-юват(ий)], -оват(ий), -овит(ий)
- •-Овува-
- •Практичний блок Вправи та завдання
- •Теоретичний блок
- •Правопис не з дієсловом
- •§ 33. Частки
- •Теоретичний блок
- •Розділові знаки при непрямій мови
- •Пряма мова
- •Непряма мова
- •Розділові знаки у цитатах
- •Пунктуаційний розбір текста
- •Практичний блок
- •Поділ текстів за стилістичнимим ознаками
- •Поділ текстів за мовленням
- •Текст-розповідь
- •Текст-опис
- •Текст- роздум
- •Поділ текстів за зв'язком
- •Текст з ланцюговим зв'язком
- •Текст з паралельним зв'язком
- •Рекомендована література основна:
- •Додаткова:
УКООПСПІЛКА
КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКИ І ПРАВА
ВІНИЦЬКОГО КООПЕРАТИВНОГО ІНСТИТУТУ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ЩОДО ВИКОНАННЯ
САМОСТІЙНИХ РОБІТ
З ДИСЦМПЛІНИ
“Українська мова”
ДЛЯ СТУДЕНТІВ УСІХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
Викладач: О.А.Мельник
Вінниця 2010рік
Укладач: О.А. Мельник – викладач вищої категорії Вінницького кооперативного інституту циклової комісії загальноосвітніх дисциплін.
Методичні рекомендації розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії суспільно – гуманітарних дисциплін
(Протокол №__ від______2010р.)
Голова циклової комісії суспільно – гуманітарних дисциплін
______________ /О.І.Помазанова/
«Узгоджено»
Начальник відділу
Науково-пошукової роботи,
Зовнішніх зв’язків та
інноваційних технологій
«__»_________________2010р. ____________/Л.А.Прицюк/
Самостійна робота
№ з/п |
№ зан |
Тема |
Зміст самостійної роботи |
К-ть годин |
Форма контролю |
1 |
17 |
Слово і його лексичне значення. |
|
2 |
Письмове опитування |
2 |
18 |
Стилістичне забарвлення значущих частин слова. |
|
2 |
Письмове опитування |
3 |
32 |
Правопис часток не і ні з різними частинами мови |
|
2 |
Письмове опитування |
4 |
50 |
Пряма і непряма мова, її призначення і граматично-смислові особливості. Пунктограми при діалозі. |
|
2 |
Письмове опитування |
5 |
54 |
Студентський проект удосконалення власного мовлення |
Студентський проект удосконалення власного мовлення (проведення діагностичної роботи і визначення індивідуальних проектів змісту, форм і методів удосконалення мовної і мовленнєвої компетенції студентів) |
2 |
проект |
Разом: |
10 |
|
Самостійна робота№1
Тема: Слово і його лексичне значення
План
-
Лексико-стилістичні синоніми.
-
Антоніми.
-
Пароніми.
-
Основні групи фразеологізмів
Теоретичний матеріал
Лексика (від гр. - lexikos- той, що відноситься до слова) - це всі слова, що є в тій чи іншій мові.
Наука, що вивчає лексичний склад, називається лексикологією.
Кожна мова складається із слів, і слово є головною одиницею мови. Слово має кілька функцій, основна з яких - номінативна, тобто функція називання.
За своєю головною функцією слова діляться на чотири типи:
-
повнозначні (іменники, прикметники, дієслова, числівники), які називають предмети, ознаки, дію, кількість тощо;
-
вказівні (займенники), що вказують на предмети чи ознаку, але не називають їх;
-
службові (прийменники, сполучники, частки), які служать для побудови словосполучень і речень;
-
вигукові (вигуки), які не називають явищ, а стосуються емоцій.
Однозначні і багатозначні слова Пряме і переносне значення слова
У мові є слова з одним значенням (однозначні), але частіше слова мають два і більше значень (багатозначні).
До однозначних слів належить більшість термінів різних галузей науки (префікс, синтаксис, грип, пневмонія, радіус, гіпербола, метонімія); назви деяких рослин (суниця, сосна, ожина, верба); назви речовин і матеріалів (ситець, батист, штапель, гас, бензин), власні назви (Київ, Дніпро, Василівка) тощо.
В українській мові переважають слова багатозначні, хоч спочатку виникає слово з одним значенням, яке називається первинним. Первинне значення є прямим. Інші значення розвиваються на основі перенесення назви з одного предмета на інший. Нове значення завжди є переносним. Усі значення багатозначних слів мають щось спільне. Наприклад, золотий, у прямому значенні -зроблений з цінного матеріалу - золота: золоті руки - умілі, золота голова - розумна, золоте волосся - золотистого кольору тощо.
Слова можуть мати 10 і більше значень. Наприклад, слово грати:
-
на музичному інструменті (грати на гітарі);
-
бавитися (грати в ляльки);
-
спортивна гра (грати у футбол);
-
вигравати, шумувати (грає вино);
-
переливатися різними кольорами (грає хвиля);
-
про почуття, думки (грає кров);
-
у фразеологізмах (грати на руку).
Слово поле має 10 значень, іти - 30, брати - 22 тощо.
Синоніми, омоніми, антоніми, пароніми
Синоніми (від грецького synonymos - однойменний) - слова, що мають значення, які частково або повністю збігаються.
Наприклад: іти, пересуватися; фонтан, водограй; угору, вверх; веселий, радісний; гарно, красиво; наче, ніби.
Синоніми поділяються на абсолютні та часткові.
Абсолютні синоніми повністю збігаються за значенням. Наприклад: процент і відсоток; космос і всесвіт; орфографія і правопис; абетка, азбука і алфавіт; літера і буква; мислити і думати; двадцятиріччя і двадцятиліття.
Абсолютні синоніми найчастіше вживаються в термінології або це слова, різні за походженням.
Часткові синоніми не повністю збігаються за значенням. Вони можуть різнитися відтінками значень, емоційним забарвленням, стилістичними функціями (сферою застосування).
Наприклад: іти і плентатись; сміятися і реготати; працювати й ішачити; розмовляти і базікати; губи й уста; лоб і чоло;
їсти і жерти.
Сукупність усіх синонімів певного змісту називають синонімічним рядом. У кожному синонімічному ряду є слово головне, тобто найбільш просте, стилістично нейтральне.
Наприклад: іти, крокувати, ступати, прямувати, простувати, чимчикувати, чесати, тюпати, дрібцювати, дріботіти, дріботати, шкандибати, кульгати, шкутильгати, кривуляти, дибати, плентатись, плестися, волоктися, тягтися, пхатися, тарага-нитися, теліпатися, чвалати, чалапати.
Антоніми (від грецького anti "проти" та оnуmа "ім'я") різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення.
Наприклад: багатий - бідний, веселий - сумний, високий -низький, вгору - вниз, тихо - голосно, засвітити - загасити, дешевий - дорогий.
Багатозначні слова можуть належати до різних антонімічних пар і рядів:
Свіжий (хліб) - черствий, свіжа (газета) - учорашня, свіже (повітря) - сперте, свіжа (інформація) - застаріла, свіжий (огірок) - солоний, маринований; свіжа (капуста) - квашена, свіжі (фрукти) - заморожені, сухі.
Крім міжслівної, існує ще внутрішньослівна антонімія, тобто в одному слові поєднані протилежні значення.
Наприклад: позичати - давати в борг і брати в борг; безцінний - дуже цінний і нічого не вартий.
Омоніми (від гр. homos "однаковий" і onyma "ім'я") - слова, однакові за звучанням, але різні за значенням.
Наприклад: ясно — зрозуміло, ясно — видно; топити — палити, топити - занурювати у воду.
Омоніми слід відрізняти від багатозначних слів. Багатозначні слова мають кілька пов'язаних між собою значень (первинне значення і переносні значення), а омоніми мають різні значення, вони не мають спільних смислових елементів.
Наприклад: корінь - багатозначне слово, означає "основне" -корінь рослини, корінь слова, корінь зуба. Слова в'язка і в в’язка, плачу і плачу нічого спільного в значеннях не мають.
Розрізняють повні і неповні омоніми.
Повні омоніми при їх змінюванні мають повний збіг граматичних форм {точити - обробляти на верстаті і точити - цідити, наливати).
Неповні омоніми збігаються не у всіх граматичних формах. Наприклад, омоніми акт - документ, акт - дія, пліт - паркан, пліт - засіб пересування на воді мають розбіжність у формі родового відмінка однини {акта і акту; плоту і плота).
Крім власне омонімів, існують омонімічні явища, до яких відносяться омоформи, омофони й омографи.
Омоформи (від гр.homos "однаковий" і forma "форма") -слова, в яких збігаються тільки окремі форми.
Наприклад: пила - іменник, пила - дієслово минулого часу однини жіночого роду (гостра пила і пила воду); при - прийменник і при - дієслово наказового способу другої особи однини (при собі і при воза).
Омофони (від гр. homos "однаковий" і phone "звук") - слова, однакові за вимовою, але різні за написанням.
Наприклад: мороз і Мороз, мріяти і мрія ти, плету і плиту.
Омографи (від гр. homos "однаковий" і grapho "пишу") -слова, які пишуться однаково, а вимовляються по-різному.
Наприклад: мука і мука, замок і замок, плачу і плачу.
Пароніми (від гр. para "поблизу" і onyma "ім'я") - слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки -ся.
Наприклад: ділянка - частина поверхні, площі (садова ділянка, дослідна ділянка); дільниця - адміністративно самостійний об'єкт або виробничий вузол на будівництві, шахті, а також виборча дільниця. Дипломантом називають особу, відзначену дипломом за видатні успіхи в певній галузі, переможця конкурсу, а також людину, яка працює над дипломним проектом, дипломною роботою
Дипломат - службова особа, що має урядові повноваження для зносин з іноземними державами. Дипломатом називають також людину, яка вміло діє у стосунках з іншими. Із сучасного мовного побуту відоме також слово дипломат як назва портфеля, невеликої валізи.
Фразеологія
Фразеологія (від гр. phrasis "вираз" і logos "наука") - розділ мовознавства, що вивчає фразеологічний склад мови. Предметом фразеології є фразеологізми - стійкі нерозкладні словосполучення.
Фразеологізми слід відрізняти від вільних словосполучень. У фразеологізмах кожне слово не має власного значення, у них не можна переставляти слова, бо від цього руйнується фразеологізм (не можна сказати "у нього грошей не клюють кури". Фразеологізм "кури не клюють" означає "багато"). У середину фразеологізмів не можна вставити якесь слово (фразеологізм "пекти раків" - "червоніти" втратить своє значення при появі, наприклад, слова "великих" чи "вдало').
Слова, що входять до складу фразеологізмів, не можна замінювати спільнокореневими чи іншими формами слова. У фразеологізмі "нуль без палочки" - "ніщо" не можна слово "палочки" замінити словом "палиці".
На відміну від вільного словосполучення, де кожне слово є членом речення, фразеологізм виступає єдиним членом речення.
Фразеологізми поділяються на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення_- неподільні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх складових частин (пекти раків, собаку з'їсти). Компоненти таких фразеологізмів самостійно не вживаються, бо вони втратили власне лексичне значення: дати маху, піймати облизня, точити ляси.
Фразеологічні єдності - семантично неподільні фразеологізми, значення яких умотивоване значенням їх компонентів.
Складові елементи таких сполук вживаються в переносному значенні.
Наприклад: гнути спину - важко працювати, покласти зуби на полицю - голодувати, зробити з мухи слона - перебільшити.
Фразеологічні сполучення - звороти, в яких самостійне значення кожного слова є чітким, але один із компонентів має зв'язане значення.
Наприклад, у звороті "розквасити ніс" кожне слово має своє значення, але слово "розквасити" (розбити до крові) вживається тільки зі словом "ніс".
До фразеологізмів відносять ще фразеологічні вирази, тобто будь-які крилаті вислови. До них належать прислів'я, приказки, афоризми відомих політиків, діячів науки і культури, письменників тощо:
Не спитавши броду, не лізь у воду; яке коріння, таке й насіння; ситий голодному не товариш (Народна творчість). І чужому научайтесь і свого не цурайтесь; караюсь, мучусь, але не каюсь (Т.Шевченко). Книги - морська глибина (І. Франко). Троянди й виноград - красиве і корисне (М.Рильський). Перейти Рубікон (Ю.Цезар). Добрими намірами вимощена дорога в пекло (С.Джонсон).