Лабораторне дослідження

До лабораторних досліджень відносять: визначення кислотності, натури зернофуражу, плівчастості вівса, засміченості зернових кормів, зараженості зернофуражу комірними шкідниками, прихованої ураженості зерна довгоносиком, мікотоксикологічне дослідження.

При високій вологості і недостатньому повітрообміні у зерносховищі зерно псується, внаслідок чого підвищується його кислотність, утворюються оцтова, масляна, щавлева кислоти, амінокислоти, аміни тощо. Визначається кислотність у градусах Тернера (1° кислотності відповідає 1 мл нормального розчину лугу, витраченого на нейтралізацію вільних кислот у 100 г зерна).

Поживна і дієтична цінність вівса та ячменю значною мірою залежить від її натури і плівчастості.

Характеристика зерна за кислотністю

Градус кислотності зерна, °Т	Характеристика зерна	Висновки
3,5–4,5	Намічається процес псування	Необхідно покращити умови зберігання
4,5–5,5	Зберігати зерно небезпечно	Необхідна реалізація
7,5	Зерно не витримує зберігання	Необхідно якнайшвидше реалізувати
8,5	Зерно зіпсоване	Згодовувати тваринам обережно

Визначення натури зернофуражу. Натурою (натурною масою) зерна називають масу його 1 л, виражену у грамах, або масу 1 гектолітра зерна (100 л), виражену в кілограмах.

Межі натури зерна

Зерно	Категорія
	І	II	III
Овес	480	421–480	До 421
Ячмінь	605	546–605	До 545
Жито	715	671–715	До 670

Визначення засміченості зернових кормів.

Сміттєві домішки – пісок, пил, частини стебел і колосків, остюки, порожні плівки, насіння диких, культурно-ростучих рослин.

Шкідливі домішки – насіння куколю, пажитниці, тисячоголова посівного, гірчака-софори, смілки, гірчака рожевого, в'язелю, мишію сизого, блекоти, молочаю, окопника, зозулиного цвіту та ін.; запліснявілі і прогнилі зерна основної культури (пшениці, ячменю, вівса, жита, віки, сої тощо) зерна, що поїдене шкідниками; сажка і маточні ріжки.

Зернові домішки – биті зерна основних культур, поїдені (якщо залишилося менше половини зерна), недорозвинуті, щуплі, пророслі, пошкоджені самонагріванням або сушкою (зміна кольору) зерна.

Сажка, маточні ріжки.

Визначення зараженості зернофуражу комірними шкідниками.

При зберіганні зернофуражу при підвищеній вологості і температурі 10 °С він часто уражується комірними шкідниками, які добре розвиваються за таких умов. Пошкоджене зерно не може зберігатись довготривалий час. Продукти розпаду органічних речовин, які утворюються в результаті життєдіяльності комірних шкідників, можуть викликати отруєння тварин при використанні такого зерна при їх годівлі.

Всі комірні шкідники діляться на 3 групи:

павукоподібні – кліщі;

лускокрилі – комірна і зернова міль;

жорсткокрилі – горохова зернівка, хрущак, зерновий шашель, довгоносик.

Вони помітні неозброєним оком. Ступінь зараженості можна визначити, просіваючи зерно через спеціальні сита з наступним прогріванням лампою протягом 10–20 хв. (що активізує комах). Якщо в 1 кг зерна виявляють до 5 довгоносиків – це перший ступінь ураження, 6–10 – другий, понад 10 – третій.

Мікотоксикологічне дослідження. Проводять при захворюванні (отруєнні) тварин з нез'ясованих причин, а також при необхідності згодовування кормів сумнівної якості (зимівля під снігом, самозігрівання тощо). Масу середньої проби відправляють у лабораторію ветеринарної медицини, де проводять дослідження: органолептичні, мікроскопічні, посіви на живильні середовища та токсикобіологічний аналіз.