7

Облік в банках. Тема 2.

Тема 2. Характеристика Плану рахунків бухгалтерського обліку банків

2.1. Особливості побудови Плану рахунків

План рахунків фінансових банківських установ являє собою систематизований перелік рахунків фінансового обліку, використовуваний для реєстрації господарських операцій. План рахунків розроблений відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і є обов’язковим для використання всіма банківськими установами України.

У результаті постановою Правління Національного банку України від 21.11.97 за № 388 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України та окремий План рахунків бухгалтерського обліку в Національному банку України. Істотні зміни до Плану рахунків внесено Постановою Правління НБУ від 16.12.98 за № 520.

План рахунків поділяється на чотири категорії та дев’ять класів.

Перша категорія — балансові рахунки, які об’єднані в п’ять класів:

Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.

Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов’язання.

Клас 4. Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи.

Клас 5. Капітал банку.

Друга категорія — рахунки доходів та витрат.

Клас 6. Доходи.

Клас 7. Витрати.

Третя категорія — рахунки управлінського обліку.

Клас 8. Управлінський облік.

Четверта категорія — позабалансові рахунки.

Клас 9. Позабалансові рахунки.

Особливості цього Плану рахунків такі:

• мультивалютність;

• наявність управлінського обліку;

• подвійний запис за позабалансовими рахунками.

Рахунки класів 6 і 7 при формуванні доходів і витрат кореспондують із рахунками класів1—4. Залишки за рахунками класів 6 та 7 безпосередньо до валюти балансу не включаються, а в кінці звітного періоду взаємоперекриваються (доходи за вирахуванням витрат) і обліковуються як результат поточного року у класі 5 — капітал банку.

План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій: операції в іноземній валюті відображаються за тими самими рахунками, що й операції в гривнях, згідно з їх економічним змістом.

Зв’язок між операціями в іноземній валюті та гривнях забезпечують технічні рахунки: рахунок валютних позицій та рахунок еквіваленту валютних позицій.

За загальним правилом балансу банку валютні активи обліковуються в активі балансу, а валютні зобов’язання — у пасиві. Після кожної зміни валютного курсу вони підлягають переобліку. Переобліковуються також суми в іноземній валюті, що враховані на позабалансових рахунках.

Щодо управлінського обліку, то нормативними документами НБУ він не регламентується і комерційні банки мають самостійно визначати відповідну методику обліку за ними у класі 8 Плану рахунків.

Позабалансові операції відображаються в обліку за системою подвійного запису, що забезпечується спеціальними контррахунками.

Кожний клас рахунків розподілений на:

рахунки порядку ІІ, вони мають двоцифрову нумерацію і означають розділ;

рахунки порядку ІІІ, нумерація за якими трицифрова і це є група;

рахунки порядку ІV відповідно чотирицифрові, що є номером балансового рахунку.

Отже, синтетичний облік здійснюється на рівні балансових рахунків порядків ІІ, ІІІ і ІV, а національний План рахунків на рівні двох знаків синтетичних рахунків дублює баланс банку за статтями активу і пасиву.

Балансові рахунки, що є рахунками синтетичного обліку, забезпечують формування інформації про операції, що їх виконує банк, та її відображення у фінансовій звітності.

Усі балансові рахунки класифікуються:

за видами контрагентів;

характером операцій;

ступенем зниження ліквідності.