Написання твору

1. Після вибору й осмислення теми важливим елементом роботи над твором є складання плану, який обов'язковий хоча б схематичний(на чернетці), оскільки без плану не може бути серйозної роботи.

(Що являє собою план твору? План письмової роботи - це заголовки до частин твору чи сформульовані назви цих частин. Пункти планів складають розповідними, питальними реченнями чи цитатами).

Розрізняють два основні види планів: простий і складний. Простий план придатний до простішого виду письмової роботи, а складний план потрібний для твору, у якому мусять ставитись і розв'язуватись якісь питання.

2. Складання на чернетці основного тексту твору за схемою:

ВСТУП: це передісторія розповіді, що розвивається в основній частині. Вступ має підготувати до сприймання викладу і мусить бути органічно пов'язаний з ним.( недоречно у вступі вдаватися до докладної характеристики політичного й економічного становища країни, біографії письменника, історії написання твору);

ОСНОВНА ЧАСТИНА - то сформульована у вигляді заголовка теза, яку треба довести. У ній має бути аналіз із розсудами, а іноді невеличкими відступами -порівняннями.

ВИСНОВОК - підсумок написаного, що витікає з основної частини. Оцінка фактів, явищ, образів; визначення значення художнього твору чи образу та висловлення свого ставлення до піднятого у творі питання.

СПІВВІДНОШЕННЯ 3- х частин: вступ і висновок разом узяті не перевищують чверті чи третини усього твору (висновок може бути таким, як вступ, або трохи більшим), решта - три чверті або дві третини — основна частина твору.

3. Перевірка написання твору.

Під час першого читання необхідно звернути увагу на такі моменти:

• чи відповідає написане обраній темі;

• якщо є епіграф, то чи співвідноситься він з текстом і темою;

• чи відповідає текст пунктам плану (чи умовній схемі);

• чи присутня логіка висвітлення матеріалу;

• чи дотримано основні композиційні частини (вступ, виклад, висновок) та їх пропорційність;

• як сформульовано основні думки твору (розгорнуті тези);

• чи ілюстративний матеріал до них і наскільки доцільно використаний;

• чи є в тексті цитати, чи доречні вони і як оформлені;

• чи не допущено фактичних помилок, хибних думок, переплутування, змішування матеріалу;

• якщо написано багато, то як можна скоротити текст;

• якщо твір здається коротким, то як можна розширити його (доповнити новими прикладами, фактами з життя персонажів, про які йдеться).

Під час другого читання:

• необхідно подумати над заміною слів з прямим значенням на образні синоніми, фразеологізми, епітети, метафори тощо;

• звернути увагу на усунення лексичних помилок (росіянізмів), синтаксичну синонімію дієприкметникових зворотів і підрядних речень;

• якщо в тексті багато громіздких структур, складнопідрядних речень або одне складне речення має багато підрядних частин, то треба по можливості підрядні частини згорнути в звороти.

Під час третього читання:

• слід перевірити орфограми і пунктограми (кожен знає свої слабкі місця);

• доцільно ще раз перевірити написання слів з м'яким знаком, апострофом, правопис відмінкових закінчень іменників, числівників, зв'язок їх з іменниками, правопис особових форм дієслів, правопис прислівників, а також дотримання закону милозвучності.

• розмірковуючи над сумнівними пунктограмами, варто перевірити порядок слів за схемою : де знаходиться підмет, присудок, група підмета (підмет з означенням), група присудка (присудок з додатком і обставиною), де стоять звороти, відокремлення, підрядні речення і до яких слів у головному вони відносяться, чи є у реченні вставні слова й словосполучення , звертання, яка інтонація речення (розповідна, питальна чи оклична).

4. Переписування твору в чистовик.