Засоби інтерналізації зовнішнього ефекту державою:

• Коригуючий податок: цей податок дорівнює або наближений до граничних зовнішніх витрат МЕС, він зменшує виробництво товарів та послуг з негативними ефектами.

• Коригуюча субсидія — це субсидія виробникам або споживачам, яка дорівнює граничним зовнішнім вигодам МЕВ та дозволяє збільшити виробництво това­рів та послуг з позитивним ефектом.

Проблеми інтерналізації:

по-перше, складність розрахунку граничних витрат та вигод;

по-друге, суб'єктивність підходів до оцінки суспільних витрат та вигод.

Негативні зовнішні ефекти — наслідок незгоди з питань прав власності щодо використання ресурсів.

Теорема Коуза: коли права власності визначені, а трансакційні витрати дорівнюють нулю, проблема зовнішніх ефектів може бути знята за допомогою особистих угод.

Обмеження використання теореми Коуза:

невелика кількість зацікавлених осіб при укладанні угоди.

Теорема Коуза підкреслює, що ретельне ви­значення прав власності може бути фактором зменшення зовнішніх ефектів.

Практичне використання висновків теореми Коуза

Якщо досягнута загальна угода про рівень шкідливих ви­кидів, то виникає можливість вимагати від виробників, які забруднюють навколишнє середовище, щоб вони купували ліцензію, чи «право» на шкідливі викиди.

Держава має можливість сформувати ринок прав щодо забруднення природного середовища: продаж прав на забру­днення у формі ліцензій на шкідливі викиди встановить ці­ну забруднення, що буде стимулювати фірми до його зни­ження (графік 3).

Рис.3. Права на шкідливі викиди.

Q - кількість ліцензій, або кількість дозволених одиниць шкідливих викидів.

Захисники навколишнього середовища або суспільство мають змогу підвищувати ціну, щоб викупити ліцензії у тих, хто його забруднює.Це дозволить зменшити кількість ліцензій у обігу, і тим самим впливати на рівень забруднення.

В арсеналі економічної політики с різні засоби щодо усунення небажаних зовнішніх ефектів. Використання цих засобів сприяє наближенню обсягів виробництва із зовнішніми ефектами до ефективних.

Засоби усунення небажаних зовнішніх ефектів :

а) встановлення прав власності на ресурси і створення можливо­стей для вільного обміну цими правами;

б) колективного або державного володіння благами, яким влас­тиві зовнішні ефекти;

в) заборони або встановлення обмежень на види забруднюючих та шкідливих речовин;

г) запровадження корегуючих податків і субсидій.

3. Суспільні ( громадські) блага

Ринкова конкурентна система здатна враховувати тільки приватні потреби, які фінансуються індивідами через рин­кове посередництво. Але існують потреби, які неможливо задовольнити через купівлю бажаної кількості товарів чи п­слуг на приватній основі.

Існує різниця між товарами приватного споживання та суспільними товарами

Приватний товар (або чисте приватне благо) - це таке благо, яке виступає у вигляді достатньо малих одиниць і підлягає дії принципу винятковості.

Принцип винятковості означає, що той, хто ба­жає і може платити рівноважну ціну, отримує благо, а той, хто не може або не бажає платити таку ціну, виключається із числа споживачів вигод, які забезпечує дане благо.

Суспільний товар (або чисте суспільне благо) — це благо, яке складається з таких великих одиниць, що здебільшого не може бути продано індивідуальним покупцям, та на яке не поширюється принцип винят­ковості.

Додаткові споживачі не зменшують доступу до блага іншим: суспільне благо неконкурентне, бо грани­чні витрати додаткового споживача дорівнюють нулю.

Не існує ефективних способів відсторонення індивідів від користування вигодами цих благ з самого початку їх­нього виникнення. Вигоду від суспільних благ суспільство отримує завдяки виробництву таких благ, а не завдяки їхній купівлі, як у випадку з чистим приватним благом.

Прикладами суспільних благ є: маяк, який попереджує кораблі про підступність морського узбережжя чи гавані, : національна оборона, підтримування правопорядку, бороть­ба із стихійними лихами.