- •36. Поняття та види принципів юридичного права. Принципи (тенденції) сучасного права України.
- •37. Поняття та види функцій об’єктивного юридичного права.
- •38. Об’єктивне юридичне право у системі соціальних норм. Поняття та види соціальних норм.
- •39. Юридичне право та особа. Особистісна цінність юридичного права: поняття та ознаки.
- •40.Поняття та види правового (юридичного) статусу особи. Правовий статус особи і громадянство. Тенденції розвитку правового статусу особи у демократичних державах соціальної орієнтації.
- •41.Взаємозв’язок держави і об’єктивного юридичного права. Правові та інші форми здійснення функцій держави. Поняття та види юридичних актів.
- •42.Взаємозв’язок об’єктивного юридичного права з економікою і політикою
37. Поняття та види функцій об’єктивного юридичного права.
Функції об’єктивного юридичного права – соціальне призначення права або напрям правового впливу на суспільні відносини.
Види функцій об’єктивного юридичного права:
І.в залежності від елементів системи права:
загальноправові, міжгалузеві, галузеві, правових інститутів, норм права
ІІ.за соціальним змістом:
1.Загально соціальні:
гуманістична, суть якої полягає у створенні та забезпеченні правових механізмів здійснення і захисту прав і свобод людини;
організаторська — встановлення, зміна і припинення правовідносин між різними суб'єктами суспільного життя;
управлінська — формування та спрямування суспільних відносин у бажаному для держави і суспільства напрямку;
інформаційна (комунікативна), суть якої полягає у повідомленні учасників суспільного життя про державно-владну волю, забезпечення можливості їхнього ознайомлення з цією волею;
орієнтаційна — вказує на припустимі, соціальноприйнятні, безконфліктні шляхи, засоби задоволення потреб та інтересів суб'єктів правових відносин;
оцінювальна — полягає у кваліфікації, оцінці, з точки зору законності, відповідності правовим вимогам дій суб'єктів суспільного життя;
ідеологічна (виховна) — полягає у формуванні певних поглядів на форми і методи реалізації та захисту суб'єктами своїх прав та виконання своїх обов'язків;
пізнавальна (гносеологічна) — полягає у тому, що право виступає показником рівня розвитку суспільства, характеризує головні його параметри.
2.спеціально соціальні:
регулятивна, суть якої полягає у регламентуванні суспільних відносин за допомогою правових норм;
вона, у свою чергу, поділяється на:
статичну, суть якої полягає у закріпленні сталих, розвинутих суспільних відносин в юридичних нормах, забезпечуючи таким чином їхню стабільність і охорону;
динамічну, яка полягає в заохоченні, стимулюванні розвитку тих суспільних відносин, які є державно- або соціально бажаними чи необхідними і перебувають на стадії становлення, формування.
охоронна, яка полягає у захисті соціально та державно бажаних суспільних відносин, присіканні порушень та посягань на ці відносини та створенні механізмів відновлення і захисту деформованих суспільних відносин. - закріплююча (утвердження, підтримування суспільних відносин, які виникли ще до прийняття відповідного закону, іншого нормативного акта);
закріплююча (утвердження, підтримування суспільних відносин, які виникли ще до прийняття відповідного закону, іншого нормативного акта);
стимулююча (сприяння розвиткові певних вже існуючих суспільних відносин),
творча (ініціювання, «породження», формування таких суспільних відносин, яких взагалі не існувало до видання відповідного закону);
обмежуюча (встановлення рамок, «кордонів», щодо існування певних відносин, гальмування, недопущення їх поширення, збільшення);
витіснююча (сприяння зменшенню або усуненню з життя певних відносин).
38. Об’єктивне юридичне право у системі соціальних норм. Поняття та види соціальних норм.
Обєктивне юридичне право – це лише один із різновидів соціальних норм, закономірні існуючих і функціонуючих в суспільстві.
Соціальна норма — це зумовлене об'єктивними закономірностями правило фізичної поведінки (діяльності), яке має загальний характер, виражає волю певної частини або всього суспільства і забезпечується різноманітними засобами соціального впливу.
Види соціальних норм за сферами дії:
- економічні: регулюють суспільні відносини в сфері економіки, тобто пов'язані з взаємодією форм власності, з виробництвом, розподілом і споживанням матеріальних благ;
- політичні: регулюють відносини між класами, націями, народностями; пов'язані з їх участю в боротьбі за державну владу та у її здійсненні, із взаємовідносинами держави з іншими елементами політичної системи;
- релігійні: регулюють відносини в сфері релігії та між різними релігіями, специфічні культові дії, засновані на вірі в існування Бога;
- екологічні: регулюють відносини в сфері охорони навколишнього середовища та ін.
Види соціальних норм за регулятивними особливостями:
• норми моралі;
• норми-звичаї;
• норми права;
• корпоративні норми (корпорація — лат. corporatio — співтовариство, об'єднання), тобто правила поведінки, які регулюють відносини усередині різних недержавних організацій (громадських — некомерційних і комерційних) між їх членами.