2. Мітотичний поділ клітин.

Непрямий поділ клітин носить назву мітозу або каріокінезу. Мітоз забезпечує збільшення числа клітин багатоклітинних організмів і чисельності одноклітинних організмів. Для мітозу характерний суворо рівномірний поділ хромосом, які несуть спадкову інформацію, між дочірніми клітинами.

У ході мітозу виникають послідовні фази з чіткою морфологічною картиною (про-, мета-, ана- , телофаза). Між фазами поділу клітина перебуває у спокої-інтерфазі, протягом якої протікає підготовка до поділу.

Хід роботи.

1.Розгляньте мікропрепарат поздовжнього розрізу корінця цибулі при великому збільшенні, знайдіть зони кореня. Порівняйте побачене з мікрофотографією і схемою. Виконайте схематичний малюнок у себе в зошитах.

2.Знайдіть в зоні поділу корінця цибулі клітини в стадії профази, метафази, анафази, телофази, порівняйте їх, побачене замалюйте, вказавши словами, що саме відбувається з клітиною, її ядром, та хромосомами в цих фазах.

Поміркуйте, чи відбувається мітоз в клітинах, що не мають ядра, чому ?

3. Порівняння мітозу і мейозу.

Заповніть таблицю.

Порівняльна характеристика мітозу та мейозу.

Ознаки для порівняння	Мітоз	Мейоз
Біологічне значення
Для яких клітин характерний
Набір хромосом перед поділом
Набір хромосом після поділу
Кількість поділів
Кількість утворених клітин
Відмінності процесів у профазі мітозу та профазі І поділу мейозу
Особливості інтерфази

Зробіть висновки по роботі.

Домашнє завдання. Повторити § 17 – 18. Дати відповіді на контрольні запитання в кінці параграфів.

Мітоз. I—III — профаза IV — метафаза;

V—VI — анафаза VII—VIII — телофаза

Практична робота №4.

Тема: Будова тканин тваринного організму і тканин рослинного організму.

Мета: поглибити знання про тваринні і рослинні тканини, навчитися порівнювати різні типи тканин, визначати взаємозв’язок їх будови та функцій.

Хід роботи.

І. Теоретична частина.

Розрізняють такі основні типи тканин рослин: твірні, покривні, провідні, механічні та основні.

Твірна тканина (меристема) складається з клітин, які мають тоненькі клітинні стінки з незначним умістом целюлози та велике ядро. Вони здатні до поділу та росту. Клітини меристеми дають початок клітинам інших типів тканин. За місцем розташування розрізняють верхівкову, вставну та бічну меристеми.

Покривні тканини рослин розташовані на поверхні органів рослин і відмежовують їх від зовнішнього середовища. Розрізняють первинну (епідерма, або шкірка) та вторинні покривні тканини. Епідерма (від грец. епі — над, зверху та дерма -шкірка) складається знадного чи кількох шарів безбарвних живих клітин, які щільно прилягають одна до одної . Зверху епідерма часто вкрита особливим шаром, який запобігає випаровуванню води через її поверхню, — кутикулою. Вона є продуктом секреції епідермальних клітин та складається із воскоподібної речовини.

Особливі клітини епідерми, що містять хлоропласти, оточують продихові щілини та регулюють їхнє розкриття чи закриття.

Провідні тканини забезпечують у рослині два плини речовин: висхідний (розчини мінеральних солей рухаються до надземних частин) і низхідний (синтезовані в листках і зелених стеблах органічні речовини пересуваються до інших органів). Ці потоки, відповідно, забезпечують два типи провідної тканини — ксилема та флоема.

Механічні тканини виконують опорні функції, надаючи пружності та підтримуючи її органи в певному положенні. До них належать коленхіма та склеренхіма.

У багатоклітинних тварин розрізняють епітеліальні, м'язові, нервові та сполучні тканини.

Епітеліальні тканини, або епітелій, покривають тіло, вистеляють його порожнини та порожнини внутрішніх органів. Вони утворюють суцільні пласти, які складаються з одного або багатьох шарів клітин, щільно прилеглих одна до одної. Міжклітинна речовина в епітеліальних тканинах розвинена слабко, назовні, відрізняється від внутрішньої. Епітелій шкіри часто виділяє назовні спеціальну речовину, що утворює щільну оболонку - кутикулу (членистоногі, круглі та кільчасті черви тощо.

Нервова тканина має здатність до збудження під впливом певних чинників-та його проведення. В ній виникають нервові імпульси, що мають електричну природу. Вони проводяться в різних напрямках (від рецепторів до центральної нервової системи і навпаки). Нервова тканина складається з нервових клітин (нейронів) і допоміжних клітин (гліоцитів), які разом утворюють нейроглію.

Нейрони є основною елементарною структурно-функціональною одиницею нервової системи. Вони здатні сприймати подразнення, перетворювати їх у нервові імпульси та проводити останні. Нейрони складаються з тіла та відростків - аксонів і дендритів. У до­зрілому стані нейрони нездатні до поділу.

ІІ. Практична частина.

Завдання 1. Вкажіть ознаки в будові тканин рослинного організму, що забезпечують виконання їх функції.

Завдання 2. Дайте повну, розгорнуту та обґрунтовану відповідь.

Які типи тканин зображено на малюнках 1, 2 ? Укажіть спільні й відмінні риси цих тканин.

Мал. 1. Мал. 2.

Завдання 3. Опишіть схему розвитку тканин тваринного організму.

Тканини тварин

Епітеліальна (епітелій)

Сполучна

Нервова

М’язова

Одношаровий

Пухка волокниста

Поперечно- посмугована

Багатошаровий

Жирова

Гладенька

Плоский

Щільна волокниста

Серцева

Кубічний

Кісткова

Циліндричний

Хрящова

Війчастий

Рідка (кров)

Чутливий

Ретикулярна

Залозистий

Завдання 3. У висновках по роботі зазначте:

• основні риси подібності та відмінності між різними тканинами тварині рослин , причини існування цих рис;

• • взаємозв’язок між будовою та функціями тканин рослин і тварин;

• • основні риси відмінності між рослинними та тваринними тканинами. Домашнє завдання. Загальна біологія: Підруч. для учнів 10 – 11-х кл. серед. загальноосвіт. шк. / М.Є. Кучеренко, Ю.Г. Вервес, П.Г. Балан та ін. – К.:Ґенеза, 1998. – 464 с.: іл. Повторити § 27 – 28. Дати відповіді на контрольні запитання кінці параграфів.