VI. Категорія способу: дійсний, умовний, наказовий

Категорія способу: це грам. категорія, що виражає відношення дії до дійсності, встановлюване тим, хто говорить.

Дійсний спосіб – означає реальну дію, яка відбувалася, відбувається чи відбуватиметься (щодо майб. часу, О. Пономарів стверджує, що це ірреальна дія без модального значення), напр.:

“Дітвора у народних строях та без них несла червоні півонії до підніжжя Тараса” (газ.).

Категорія дійсного способу пов’язана з категорією часу й існує лише в його формах: у теперішньому та майбутньому часі – в особових формах, у минулому – в родових.

Наказовий спосіб виражає наказ, заклик, прохання, спонукання до виконання якоїсь дії.

“І жаль, що цього [не побороти зло злом, неправду – направдою] українські письменники не розуміють, не чують і не хочуть чути голос Шевченка: “Обніміться, брати мої, молю вас, благаю…” (газ.)

Дієслова наказового способу не мають категорії часу, але мають категорію особи. Прості форми

2-гу особу однини (закінч.: -й, -и, -0): читай, бери, сядь, вір;

1-шу і 2-гу особу множини (закінч.: -імо (-ім); іть (-іте)): говорімо, вірмо; бережіть, перегорніть, сядьте;

Описові форми:

1-шу і 3-тю особу однини (частки: хай, нехай): нехай запитаю, хай пише;

3-тю особу множини частки: хай, нехай): хай почекають, нехай домовляться.

Дієслово їсти: їж, їжмо, їжте.

Мета вживання (значення):

1) у заперечній формі дієслово док. виду наказ. спос. Виражає застереження, недок. виду – наказ:

Напр.: Не переходьте вулиці на червоне світло. – Не перейдіть вулиці!

Напр.: Не одягайте тепло. – Не одягніться тепло!

2) Форми наказ. спос. можуть виражати різний ступінь категоричності. Найбільший ступінь категоричності передають дієслова 2-ї особи однини та множини:

Напр.: “Вставай, хто серцем кучерявий” (П. Тичина).

Найменший ступінь – дієслова 1-ї особи множини:

Напр.: “Заспіваймо нашу улюблену” (я).

Умовний спосіб виражає дію ірреальну, тобто лише бажану чи можливу за певних умов:

“Учора написав би листа, та натхнення залишило надовго” (я).

Утворюється поєднанням форм минулого часу з відокремленою часткою би (б).

Дієсловам умовного способу категорія часу не властива.

Умовний спосіб дієслів може виражати спонукальне та бажальне значення.

Спонукальне значення поєднує в собі умовність та наказовість, напр.: “Запросили б ви своїх друзів”, “Нехай би він сам розв’язав цю задачу”.

Бажальне значення передається поєднанням минулого часу, що виражає ввічливе прохання чи побажання, з інфінітивом, напр.: “Ми б говорили до ранку, аби не потрібно було вже збиратися на потяг”.

VII. Категорія особи й числа. Безособові дієслова

Категорія особи виражає відношення дії до дійової особи й тісно пов’язана з категорією особи займенника.

Дієслово 1-ї особи називає дію тієї особи чи осіб, хто говорить: (я) вважаю, (ми) поговоримо, (ви) скажіть.

Дієслово 2-ї особи називає дію тієї особи чи осіб, до кого звертаються: (ти) допоможеш, (ти) порадь, (ви) виступаєте, (ви) поясніть.

Дієслово 3-ї особи називає дію як особи чи осіб, так і предмета чи предметів, про кого або про що мовиться: (він) малює, (вони) знайомляться, (дерево) зеленіє, (дні) минають.

Дієслова мин. часу дійсн. спос. та умовн. спос. за особами не змінюються, змінюються лише за родами та числами: радів, раділа, раділо, раділи, радів би.

Категорія числа граматично виявляється у формах трьох парних протиставлень: 1-ша ос. одн. – 1-ша ос. мн.; 2-га ос. одн. – 2-га ос. мн.; 3-тя ос. одн. – 3-тя ос. мн.

1-ша ос. мн. вказує, що дію виконує мовець та ще одна або більше осіб: (ми) танцюємо, пливемо, пишемо;

2-га ос. мн. вказує на дію двох або більше осіб, до яких звернена мова: (ви) думаєте-гадаєте;

3-тя ос. мн. вказує, що дію виконуютьдва або більше діячів без участі мовця: (люди) радіють, (квіти) пахнуть, (гості) приїжджають.

ЗАКОНСПЕКТ.: особливості стилістичного вживання різних форм числа.

Безособові дієслова виражають дію або стан, які відбуваються без участі дійової особи, напр.: Розвидняється. Дніє.

Ці дієслова означають:

1. явища природи: смеркає, мрячить, похолодало, залило, замело (стихійні лиха – Пономарів);

2. стан людини: морозить, не спиться, живеться, працюється;

3. дієслова успіху: пощастило, таланить, фортунить;

4. міру наявності чогось: минулося, бракує, невистачає.