1.3. Економічні закони та категорії.

Економічний закон – це сталий, суттєвий, такий, що постійно повторюється, причинно-наслідковий зв’язок і взаємозалежність між економічними явищами і процесами.

Система економічних законів включає в себе 3 групи:

1. загальні закони – ті, які функціонують в усіх суспільно-економічних формаціях (виконуються за всіх способів виробництва). Наприклад, закон зростання потреб, відповідно до якого безперервний розвиток потреб є рушійною силою матеріального та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу дедалі нових і нових потреб. Найбільш відомою моделлю ієрархії людських потреб є піраміда А.Маслоу;

2. особливі – закони, які діють не в усіх суспільно-економічних формаціях, але більше, ніж в одній. Наприклад, закон грошового обігу, який докладно розглядається в темі 4.

3. специфічні – закони, що функціонують лише в межах однієї економічної системи. Наприклад, закон середнього прибутку: на рівний капітал – рівний прибуток.

Економічні закони, як і закони природи, мають об’єктивний характер, тобто не залежать від волі і свідомості людей; але, на відміну від законів природи, є законами господарської діяльності людей, а тому не діють поза людським суспільством, а також мають історично минущий характер.

Економічна категорія – це узагальнююче логічне поняття, яке відображає суттєві сторони економічних явищ і процесів. Наприклад: товар, капітал, власність, ринок, попит.

1.4. Методологія економічної теорії.

Методологія – це сукупність прийомів, засобів, способів, принципів, за допомогою яких досліджуються категорії та закони функціонування і розвитку економічних систем.

1. Діалектика – пізнання економічних явищ і процесів у їхньому зв’язку та взаємозалежності, у стані безперервного розвитку, джерелом якого є єдність і боротьба протилежностей.

2. Поєднання аналізу і синтезу - при аналізі об’єкт розкладається на окремі складові частини, кожна з яких вивчається окремо, при синтезі різні елементи і сторони об’єкта об’єднуються в єдине ціле з урахування взаємозв’язків між ними.

3. Індукція – метод пізнання від окремого до загального, використовується в поєднанні з дедукцією – від загального до конкретного.

4. Наукова абстракція – полягає у виділенні основних, найсуттєвіших ознак певного явища і очищенні від усього випадкового і несуттєвого.

5. Історичний – вивчення економічних процесів в їх історичній послідовності, поєднання його з логічним дозволяє звільнитися від історичних випадковостей, зиґзаґів і подробиць.

6. Економічне моделювання – опис економічних явищ і процесів за допомогою математики і економетрики, який відтворює реальну картину економічного життя.

7. Економічний експеримент – штучне відтворення економічних явищ і процесів з метою вивчення їх на практиці.

Економічна теорія використовує також статистичний, математичний, порівняльний, графічний, функціональний та інші прийоми аналізу.

1.5. Функції економічної теорії.

Сучасні економісти-теоретики виділяють 5 основних функцій:

1. пізнавальна – розкриваючи і формулюючи економічні закони і категорії, економічна теорія тим самим збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал, розширює науковий світогляд;

2. методологічна – економічна теорія виступає методологічною базою для цілої системи економічних наук;

3. практична – як відомо, практика є критерієм істинності знань; будь-яка теорія без зворотного зв’язку з практикою втрачає свій сенс; тому практична функція зводиться до наукового обґрунтування економічної політики держави;

4. прогностична – виявляється у розробці наукових основ передбачення майбутнього соціально-економічного розвитку;

5. виховна – економічна теорія формує у студентів економічну культуру, логіку сучасного економічного мислення, можливість виробити грамотну господарську поведінку.