11.1. Причини, структура, види економічних циклів.
Мова піде про регулярні збої, що притаманні економічній системі, в основу якої покладено використання ринкового механізму. Вперше криза перевиробництва вразила у 1825 р. Великобританію. Наступна криза (1836 р.) охопила вже не тільки Британську економіку, а й економіку США. Криза 1847 р. розповсюдилась вже на чотири країни – Великобританія, США, Франція, Німеччина. 1857 р. - перша світова криза, що охопила переважну більшість промислово розвинутих країн. Практично всі наступні кризи можна розглядати як світові: 1866, 1873, 1890,1900,1907,1913-14, 1920-21, 1929-33, 1937-38, 1948-49, 1953-54, 1957-58, 1960-61, 1969-70, 1974-75, 1980-82, 1992-93, 1997-98, 2007-2008.
В економічній літературі можна знайти пояснення циклічних коливань на основі їх зв’язку з появою плям на сонці, діями політиків, що бажають бути переобраними на наступний строк, зробленими винаходами і нововведеннями, які запроваджуються у промисловості, помилками в оцінці економічних реалій (очікувань економічних суб’єктів), розширенням або згортанням банківського кредитування, надмірним інвестуванням і т.д. Таких теорій понад 200, таке розмаїття пояснюється тим, що економічні коливання суттєво відрізняються в різних країнах, у різні періоди за тривалістю, періодичністю, причинами, що їх породжують.
Економічний цикл – це регулярні коливання ділової активності: за зростанням настає зниження, яке знову змінюється зростанням.
За тривалістю економічні цикли поділяються на:
-
короткі цикли (цикли Кітчина) – 40 місяців або 3 роки і 4 місяці; пов’язані з порушенням рівноваги на споживчому ринку, причиню є зміни у сфері кредиту;
-
середні цикли (цикли Жугляра) – 8-10 років, причина – періодичність оновлення основного капіталу;
2а) до середніх відносять також будівельні цикли Саймона Кузнеця, причиною є періодичне оновлення житла та деяких типів виробничих споруд; 15-20 років;
-
довгі хвилі (цикли Кондратьєва) – 40-60 років; причина – структурне оновлення технологічного способу виробництва, тобто зміна базових технологій, джерел енергії, об’єктів інфраструктури.
Найгострішою формою прояву суперечностей ринкової економіки є промисловий цикл, матеріальною основою якого є періодичне оновлення основного капіталу, тривалість – 10-11 років (середні цикли). Виділяють чотири фази такого циклу – криза, депресія, пожвавлення, піднесення.
Рис. 6. Фази економічного циклу
Криза характеризується надвиробництвом товарів відносно платоспроможного попиту, скороченням обсягів виробництва, падінням цін, дефіцитом грошей, зростанням безробіття, зменшенням прибутку і зарплати, дезорганізацією кредитної системи. Депресія характеризується застоєм виробництва, низьким рівнем цін, незначними обсягами торгівлі, ліквідацією товарного надлишку, невисокою ставкою позичкового відсотка. Пожвавлення характеризується розширенням обсягів виробництва до рівня попередньої кризи, зростанням цін, прибутку, зайнятості, пожвавленням торгівлі, посиленням оптимістичних очікувань. Піднесення - швидке зростання зайнятості, підвищення зарплати та інших доходів, розширення кредиту, розширення пропозиції, яка з часом перевищує попит і готує нову кризу.
Сучасні економісти додають лінію тренду, коливання навколо якого утворюють цикл; фази кризи та депресії об’єднують в рецесію (низхідна хвиля), а фази пожвавлення і піднесення, чіткого розмежування між якими немає, називають розширенням виробництва (зростанням економіки, просто піднесенням); додають верхню (бум) і нижню (спад) точки ділового циклу; фаза депресії не обов’язково присутня, депресією називають тривалий і глибокий спад.
70-ті роки ХХ ст. навели приклади нециклічних коливань, т.зв. структурних криз – нафтова, сировинна, енергетична, валютна, екологічна. Вони спричинені диспропорціями між окремими сферами і галузями економіки, мають затяжний характер, часто не збігаються з циклічними кризами, але впливають на циклічні коливання економіки.