12.1. Безробіття. Його види та наслідки.

Людина, яка має здатності, можливості і хоче працювати, може використати (чи не використати) свою здатність до праці двома шляхами: підприємництво (за умови наявності особливих здібностей та первісного капіталу) або наймана праця. Але в умовах ринкової економіки час від часу така людина наштовхується на об’єктивно існуючу тимчасову неможливість влаштуватися на роботу. Безробіття є однією з найважливіших і найскладніших проблем ринкової економіки. Безробіття означає, що певна кількість бажаючих і здатних працювати людей по незалежним від них причинам не може отримати роботу.

Безробіття – соціально-економічне явище, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту; стан незайнятості частини економічно активного населення (ті, хто можуть працювати і шукають роботу). Згідно із Законом України “Про зайнятість населення” безробітними визначені громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні приступити до праці.

В сучасній економіці прийнято розрізняти три основні типи безробіття: фрикційне, структурне та циклічне. При цьому наявність певної кількості безробітних в умовах ринкової економіки вважається нормальною.

Так, цілком природним вважається наявність в економіці фрикційного безробіття. Під фрикційним безробіттям розуміють наявність певної кількості людей, що тимчасово (як правило, на невеликий проміжок часу) опиняються без роботи, шукаючи чи очікуючи її. Причини короткострокового тимчасового безробіття можуть бути самими різними – пошук першого місця роботи випускниками, очікування роботи сезонними робітниками, звільнення з роботи в зв’язку з переїздом на нову місцевість, втрата місця через реорганізацію чи банкрутство фірми та пошук нової роботи за своїм фахом. Всі ці люди не відчувають особливих проблем з працевлаштуванням, певній кількості безробітних відповідає певна кількість вільних робочих місць, і безробітною людина є не тому, що взагалі не може влаштуватися на роботу, а тому, що шукає кращу роботу, більш привабливу. Даний тип безробіття вважається неминучим і певною мірою позитивним, тому що окремі особи виграють через підвищення особистих заробітків, а суспільство в цілому – через зростання продуктивності праці сукупної робочої сили.

Структурне безробіття виникає внаслідок зникнення потреби у фахівцях певного профілю у зв’язку зі змінами, що відбуваються у структурі суспільного виробництва: одні галузі розширюються, модернізуються, а отже, потребують робочої сили підвищеної або нової кваліфікації, виникають нові професії; інші галузі зникають (трубочисти, скоро - шахтарі). Структурним безробітним значно важче отримати роботу, ніж фрикційним, адже їм необхідно перекваліфікуватись, змінити фах, витратити на це час і зусилля.

Структурне і фрикційне безробіття разом (при циклічному на рівні нуля) утворюють нормальний або природний рівень безробіття, який в розвинутих країнах складає приблизно 6%.

Циклічне безробіття пов’язане з економічними циклами, тобто періодичними спадами ділової активності, які спричиняють скорочення попиту на робочу силу. Цей тип безробіття вважається найважчим, бо циклічні безробітні не зможуть знайти роботу до тих пір, поки економіка не почне зростати. Боротьба з циклічним безробіттям в цілому збігається з антициклічною політикою держави.

Рівень безробіття визначається процентним відношенням кількості офіційно зареєстрованих безробітних до кількості економічно активного населення:

Рб=Б/Неа*100%

Кількість безробітних в країні визначається на підставі офіційних даних про шукаючих роботу. Тобто, враховуються лише ті, хто має офіційний статус безробітного. Ці дані не включають самостійно шукаючих роботу, неповно зайнятих (працюють неповний робочий день), тих, хто взагалі не працює і не отримує грошей через вимушену довготривалу відпустку через зупинку підприємства в умовах кризового стану економіки. Все це говорить про наявність прихованого безробіття, яке можна оцінити тільки приблизно. Заміри кількості безробітних ускладнюються ще й тим, що деякі офіційно зареєстровані безробітні насправді зовсім не бажають отримати роботу, їх задовольняє соціальна допомога по безробіттю, а іноді статус офіційно безробітного виступає прикриттям для того, хто отримує доходи від незаконних видів діяльності.

При всіх недосконалостях обрахунку перевищення нормального рівня безробіття завжди означає суттєві втрати для економіки. Американським дослідником Оукеном було виведено т.зв. Закон Оукена: збільшення фактичного безробіття на 1% призводить до скорочення реального ВНП на 2,5%, тобто недовикористання робочої сили призводить до недовиробництва товарів і послуг, що для окремих країн означає 10 млн. дол., а для найрозвинутіших – сотні млн. дол. Крім того, кожному відомі соціальні наслідки: зниження життєвого рівня населення, втрата кваліфікації робочої сили, зростання показників “соціальної патології” (кумулятивний ефект – в перші три роки збільшується число психічних захворювань, злочинності, самогубств, вбивств; в наступні три роки зростають хронічні реакції – хвороби та смертність).

В умовах ринкової економіки досягти повної зайнятості неможливо, тому необхідне державне регулювання зайнятості. Методи впливу держави на рівень зайнятості поділяються на активні і пасивні. До активних відносять: перепідготовка, підвищення кваліфікації, сприяння пошуку роботи, сприяння підприємствам у пошуку вакансій, стимулювання створення нових робочих місць, організація громадських робіт, сприяння мобільності робочої сили; до пасивних: виплата допомоги з безробіття, стипендії на період перепідготовки, неоплачувані відпустки, дострокове оформлення пенсій.

Зайнятість – це відносини з приводу забезпечення працездатних індивідів робочими місцями з метою отримання доходу.

Характерні тенденції розвитку зайнятості в сучасні ринковій економіці:

• секторальні переміщення робочої сили: різке зменшення чисельності й питомої ваги зайнятих у сільському господарстві та відповідне зростання у сфері послуг;

• зміни в основних сегментах її кваліфікаційної структури: зменшення зайнятих низькокваліфікованою працею та абсолютне і відносне збільшення кваліфікованих працівників з гарантованою зайнятістю і високою зарплатою;

• гендерні зміни в структурі зайнятості: на фоні зростання загального рівня економічної активності відбувається зниження цього показника для чоловіків та його зростання для жінок;

• зміни у структурі форм зайнятості: зростання різноманітності нетипових форм зайнятості (часткової, тимчасової, випадкової) та їхньої питомої ваги, поступове витіснення стандартної зайнятості¹¹.

Методичні вказівки до проведення семінарських занять

На семінарському занятті передбачається перевірка рівня засвоєння матеріалу шляхом усного опитування студентів за такими термінами: безробіття; фрикційне, структурне, циклічне безробіття; нормальне безробіття; рівень безробіття; приховане безробіття; закон Оукена; активні, пасивні заходи державного регулювання зайнятості; зайнятість; характерні сучасні тенденції розвитку зайнятості.

Окремий час відводиться на заслуховування підготовленої студентами в години, відведені на СРС, індивідуальної доповіді на тему «Зайнятість в Україні в 1990-2010 рр.».

Тестові питання для самоперевірки

1. Виплата допомоги з безробіття відноситься:

а) до активних методів впливу на рівень зайнятості;

б) до пасивних методів впливу на рівень зайнятості.

2. Згідно закону Оукена, зростання фактичного безробіття на 1% призводить до скорочення ВНП:

а) на 1%;

б) на 5,2%;

в) на 2,5%.

3. Зникнення потреби у фахівцях певного напрямку призводить:

а) до фрикційного безробіття;

б) до структурного безробіття;

в) до циклічного безробіття.

Вказівки до самостійної роботи

Для підготовки доповіді за темою «Зайнятість в Україні в 1990-2010 рр.» додатково рекомендується література:

1. Бандур Семен Іванович, Заяць Тетяна Анатоліївна, Маршавін Юрій Миколайович, Могільний О. М., Лук'яненко В. Г.. Структурна трансформація економіки та ринок праці України: тенденції, соціальні наслідки, перспективи / Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України; Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. — К., 1999. — 268с. — ISBN 966-95393-0-7.

2. Васильченко Віталій Сергійович, Василенко Петро Миколайович. Ринок праці: теоретичні основи і державна практика: Посіб. для працівників держ. служби зайнятості. — К., 2000. — 318с. — Бібліогр.: с. 314-317.

3. Лібанова Е. М.. Ринок праці: (Соціально-демографічні аспекти) / Державний центр зайнятості; Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості. — К., 1996. — 132с. — ISBN 966-95010-2-4.

4. Чепурко Гульбаршин Іскаківна. Ринок праці в Україні: проблеми зайнятості в період становлення ринкової економіки / НАН України; Інститут соціології. — К., 2004. — 274с. — Бібліогр.: в кінці розділів.. — ISBN 966-02-3409-0.

5. Шаленко Маргарита Вікторівна, Піддубна Лариса Петрівна, Прейгер Давид Каспарович, Громов Олег Павлович. Неформальний сектор, нерегламентована зайнятість, дикий ринок праці / НАН України; НДЦ з проблем зайнятості населення та ринку праці (НЦ ЗРП). — К., 1996. — 52с.

6. Баланда А. Л.. Неформальна зайнятість як новітній фактор розвитку національного ринку праці України / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. — К., 1999. — 57с. — ISBN 96602-0656-9.

7. Бандур Семен Іванович, Заяць Тетяна Анатоліївна, Онікієнко Володимир Васильович, Кучинська Олена Олександрівна, Туранський Юрій Петрович. Соціальні пріоритети ринку праці: методологія, практика, шляхи забезпечення / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. — К. : РВПС України НАН України, 2001. — 260с. — Бібліогр.: с. 252-260. — ISBN 966-02-2041-3.

8. Бараник Зоя Павлівна. Функціонування ринку праці: статистична оцінка / Державний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана". — К. : КНЕУ, 2007. — 392с. — Бібліогр.: с. 368-383. — ISBN 966-574-961-7.

9. Бєлєнький Петро Юхимович, Люткевич Вікторія Борисівна. Інфраструктура ринку праці (глобалізаційні та регіональні аспекти) / НАН України; Інститут регіональних досліджень / П.Ю. Бєлєнький (відп.ред.). — Л., 2004. — 122с. — Бібліогр.: с. 119-121. — ISBN 966-02-3293-4.

Звертається особлива увага на дослідження саме сучасних тенденцій в розвитку зайнятості і ринку праці в Україні із суттєвим обґрунтуванням їх на основі статистичної інформації.