2. Земельна рента.

Виділення аграрних відносин в особливу групу зумовлене не галузевим фактором, адже економічні відносини в будь-якій галузі мають свої особливості, а насамперед тим, що в сільському господарстві основним засобом виробництва є земля, причому вона є одночасно предметом праці і засобом праці .

Тому в сільському господарстві діють не лише економічні, а й природно-біологічні закони, пізнання яких для підприємця є об’єктивною необхідністю і умовою виживання на ринку.

У сільському господарстві неможливо прискорити виробничий процес, як у промисловості, адже біологічні процеси, характерні, рослинам і тваринам, протікають за певними законами природи, а вплив людини на них обмежений. Також у сільському господарстві дуже важливим є своєчасне виконання робіт (сівба, збір урожаю, догляд за тваринами...). Якщо у промисловості несвоєчасне виконання окремої операції затримує виготовлення продукції, то у сільському господарстві може призвести до прямих втрат.

Інша особливість сільського господарства – це його сезонність, хоч іноді її можна згладжувати за допомогою сучасних досягнень НТП або комбінування виробництва. Сезонність зумовлює також необхідність максимального накопичення засобів виробництва (палива і техніки в тому числі) в критичні строки при посіві чи збиранні врожаю, хоча в інші періоди вона простоює.

Вибір виду діяльності в сільському господарстві обмежений природнокліматичними умовами. На відміну від інших засобів виробництва, земля постійно відновлює свою родючість. Сільське господарство - головний осередок натурально-господарських відносин в сьогоднішньому суспільстві.

Складовою аграрних відносин є рентні відносини.

Рента – це надлишок додаткової вартості над середнім прибутком, який у сільському господарстві має постійний характер і передається у формі орендної плати землекористувачем землевласникові. Виникає вона разом із виникненням власності на землю як особлива форма доходу. Орендна плата як плата за користування землею, окрім ренти, може включати відсоток на вкладений у ділянку капітал та амортизаційні відрахування за користування іригаційною системою, теплицями, будівлями і спорудами, які знаходяться на ділянці.

Причиною виникнення земельної ренти є природні монополії, характерні для сільського господарства. Розрізняють 3 види ренти: диференційна (І і ІІ), абсолютна, монопольна.

Процес виробництва в сільському господарстві, окремих галузях видобутку, будівництві знаходиться під впливом не лише економічних, а й природних факторів, зокрема, землі різняться за природною та штучною родючістю, родовища – за глибиною залягання та місткістю корисних копалин, ділянки – за місцезнаходженням та рельєфністю. Придатних для обробки земель обмежена кількість як в масштабах планети, так і регіону, країни. Чисельність населення на планеті зростає, збільшуються грошові доходи населення, зростає попит на землю з боку промисловості (під забудову). Продукції сільськогосподарського призначення з кращих за місцем розташування та родючістю ділянок не вистачає для задоволення сукупного попиту, людство змушене залучати до обробітку гірші ділянки. Це створює певні виняткові умови, які породжують монополію на землю як об’єкт господарювання.

Ціни на ринку стихійно, під впливом попиту і пропозиції, встановлюються за ціною виробництва продукції з гірших ділянок. Тобто суспільна вартість продуктів землеробства визначається не середніми умовами виробництва, як у промисловості, а умовами на гірших ділянках. Власники кращих та середніх ділянок отримують надлишок прибутку, диференційований дохід, відносини з приводу якого приймають форму диференти І.

Припустимо, що маємо 3 ділянки землі: гірша (№1), середня (№2), краща (№3). В них вкладено однакові капітали (100 млн. грн.), середня норма прибутку складає 20%.

Таблиця 3.

Розрахунок диференційної ренти

Ділянка	К		ЦВ	Врожай, т	ЦВ на 1 т	ЦВ ринкова	Дохід	Дифрента
1	100	20	120	8	15	15	120	0
2	100	20	120	10	10	15	15*10=150	150-120=30
3	100	20	120	15	8	15	15*15=225	225-120=105
3*	+100	20	120	20	6	15	20*15=300	300-120=180

Розрізняють 2 форми диференти – першу і другу.

Дифрента 1 – це додатковий дохід, одержуваний у результаті виробництва на кращих та середніх ділянках за родючістю та місцезнаходженням; є наслідком природної родючості – сукупності фізичних, хімічних, біологічних властивостей ґрунтів; характеризує екстенсивний, низький ступінь розвитку продуктивних сил і повністю привласнюється землевласником. Дифрента не є характерною для високо розвинутих країн, де немає придатних для обробітку, але ще не використовуваних земель. Навпаки, обсяг таких ділянок постійно скорочується, бо розвивається будівництво, промисловість, інфраструктура.

В такому випадку досягти зростання сільськогосподарської продукції можна за рахунок інтенсифікації землеробства, тобто додаткового вкладення капіталу в механізацію, автоматизацію, хімізацію, меліорацію, застосування добрив, відбору насіння. Це означає підвищення економічної родючості ґрунту, що приносить додатковий диференційований дохід, відносини стосовно якого приймають форму диференти ІІ. Вона може виникнути на будь-якій ділянці землі та розподіляється між орендарем та землевласником (строчка №3* в табл. 3).

Складно уявити собі землевласника (власника гіршої ділянки), який би здавав землю в оренду безплатно. Сама приватна форма власності на землю перешкоджає вільному переливанню капіталів, в тому числі в сільське господарство. Оскільки власник землі перешкоджає вільному застосуванню капіталу до ділянки землі без сплати власникові землі певної данини, сільське господарство історично відставало від промисловості за органічною будовою капіталу.

За однакових вкладень капіталу (100 млн. грн.), однакової норми додаткової вартості (або норми експлуатації) 100%, в промисловості органічна будова капіталу 4/1, в сільському господарстві – 3/2, в промисловості створюється 20m, в сільському господарстві - 40m, і якщо середня норма прибутку 20%, то в сільському господарстві створюється надлишок додаткової вартості:

80c + 20v + 20m , =20;

60c + 40v + 40m , = 20, АР=20.

Землі з унікальними природнокліматичними властивостями, придатні, наприклад, для вирощування окремих сортів винограду, чаю, тютюну, трояндової олії, не можна замінити нічим, штучне створення таких умов надто дороге, постійний попит на продукцію не задовольняється, тому з’являється можливість реалізувати її за монопольно високими цінами, які визначаються не умовами виробництва, а виключно платоспроможним попитом заможних споживачів.

На відміну від інших товарів, земля не має вартості, але має ціну, яка ґрунтується на доході, який може принести її власникові, тобто на ренті. Власник погоджується продати свою ділянку за таку суму, яка, будучи покладеною в банк, принесе йому річний дохід у вигляді відсотка, не нижче за того, який він би одержував у формі ренти:

для нашого прикладу:

ЦЗ₁=(20:5%)*100%=400 млн. грн.

ЦЗ₂=(20+30):5%*100%=1000 млн. грн.

ЦЗ₃=(20+105):5%*100%=2500 млн. грн.

ЦЗ_3*=(20+105+180):5%*100%=6100 млн. грн.

Таблиця 4.

Порівняльна характеристика видів ренти

Назва	Диференційна рента	Абсолютна рента	Монопольна рента
Причина	Монополія на землю як об’єкт господарювання	Монополія приватної власності на землю	Монополія на землю, розташовану у виняткових природних умовах
Умови формування	Відмінності в природній родючості ґрунтів та неоднакове місце розташування земельних ділянок, особливості дії закону вартості в сільському господарстві	Відсутність вільного переливу капіталу	Монопольні ціни
Джерело	Надлишок додаткового продукту, що утворюється на кращих земельних ділянках, або в результаті додаткових капіталовкладень у землю	Надлишок над середнім прибутком	Частина прибутку, створеного в інших галузях, яку отримує землевласник через перерозподіл
Форми вилучення	Орендна плата, рентні платежі, плата за землю, зональні ціни	Орендна плата, податок на землю	Вища орендна плата, земельний податок

Пропозиція землі залежить від якості, родючості, місцезнаходження ділянки, вона зменшується, рента зростає, тому ціна землі зростає. Попит на землю зростає, тому ціна землі зростає.

Не в останню чергу ефективність АПК залежить від державного втручання, яке, окрім дотацій і субсидій, має інші регуляторні важелі: законодавча діяльність, механізм санкцій, кредитна система, оподаткування, митне регулювання, цінове регулювання. Необхідність державного втручання в сільське господарство зумовлена першочерговістю предметів споживання, які виготовляються тут, нестабільністю цін та доходів, сезонністю виробництва і попиту, конкурентністю виробничого сегменту і монополізованістю постачальної та переробної сфер⁷.

Методичні вказівки до проведення семінарських занять

На семінарському занятті передбачається перевірка рівня засвоєння матеріалу шляхом усного опитування студентів за такими термінами: торговий капітал; роль торгового капіталу; прибуток торговця; механізм утворення прибутку торговця; формула торгового капіталу; капітал обігу; витрати обігу; чисті витрати обігу; додаткові витрати обігу; позиковий капітал; формула позикового капіталу; роль позикового капіталу; джерела тимчасово вільних грошових коштів; особливості позикового капіталу; позиковий відсоток; банківський відсоток; межі позикового відсотка; прибуток банку; тенденція позикового відсотка; динаміка позикового відсотка; особливості виробничих відносин в сільському господарстві; рента; орендна плата; види ренти; абсолютна рента; диференційна рента І; диференційна рента ІІ; монопольна рента; монополія приватної власності на землю; монополія на землю як об’єкт господарювання; монополія на землю, розташовану у виняткових кліматичних умовах; надлишкова додаткова вартість в сільському господарстві; ціна продукції в сільському господарстві; природна родючість ґрунту; економічна родючість ґрунту; ціна землі; формула для розрахунку ціни землі; попит на землю; пропозиція землі; державне регулювання аграрних відносин.

Окремий час відводиться на заслуховування підготовленої студентами в години, відведені на СРС, індивідуальної доповіді на тему «Аграрні відносини в Україні в 1991-2010 рр.»

Тестові питання для самоперевірки

1. Чисті витрати відраховуються:

а) з прибутку підприємця-торговця;

б) з прибутку підприємця-виробника;

в) з вартості товару.

2. Скільки форм приймає позичковий капітал:

а) одну;

б) дві;

в) три;

г) чотири.

3. Яке співвідношення між банківським і позичковим відсотком:

а) банківський відсоток більший за позичковий;

б) банківський відсоток менший за позичковий;

в) вони однакові;

г) немає сталого співвідношення.

4. Під дією факторів попиту і пропозиції ціна землі:

а) зростає;

б) зменшується;

в) попит і пропозиція не впливають на ціну землі.

5. Джерелом прибутку торговця є:

а) надлишкова додаткова вартість, створена в торгівлі;

б) витрати обігу;

в) додаткова вартість, створена у виробництві;

г) капітал сфери обігу.

6. Витрати на бухгалтерський облік і рекламу відносяться:

а) до чистих витрат обігу;

б) до додаткових витрат обігу.

7. Попередньою формою торгового капіталу є:

а) грошова;

б) виробнича;

в) товарна.

8. Негативна роль торгового капіталу полягає у:

а) прискоренні обігу сукупного капіталу;

б) загостренні криз надвиробництва товарів.

9. Яка тенденція позичкового відсотка:

а) до збільшення;

б) до зменшення;

в) немає сталої тенденції.

10. Яке співвідношення між земельною рентою і орендною платою:

а) земельна рента більша за орендну плату;

б) земельна рента менша за орендну плату;

в) немає сталого співвідношення.

11. Монополія на землю як об’єкт господарства є причиною утворення:

а) абсолютної ренти;

б) дифренти І;

б) дифренти ІІ;

в) монопольної ренти.

12. Ціни на сільськогосподарську продукцію утворюються:

а) згідно затрат на гірших ділянках;

б) згідно затрат на середніх ділянках;

в) згідно затрат на кращих ділянках.

13. Підвищення економічної родючості ґрунту призводить до утворення:

а) абсолютної ренти;

б) диференційної ренти І;

в) диференційної ренти ІІ;

г) монопольної ренти.

14. Яке співвідношення існує між органічною будовою капіталу в промисловості і сільському господарстві:

а) органічна будова капіталу в промисловості більша за органічну будову капіталу в сільському господарстві;

б) органічна будова капіталу в промисловості менша за органічну будову капіталу в сільському господарстві;

в) немає сталого співвідношення.

Задачі

1. У три ділянки землі з різною родючістю вкладено капітали по 500 млн. грн. З першої ділянки одержано 20 т, з другої – 25 т, з третьої – 30 т зерна. Середня норма прибутку в промисловості становить 20%. Розрахувати диференціальну ренту на кожній ділянці.

2. Власний капітал банку – 400 млн. грн., залучений – 600 млн. грн. Банківський процент – 5%, позиковий – 7%. Визначити прибуток і норму прибутку банку, якщо в позику надається тільки залучений капітал.

3. Весь промисловий капітал – 100 тис грн., у тому числі залучений капітал – 80 тис. грн. Визначити загальну суму доходу підприємця, якщо середня норма прибутку – 15%, а норма позикового процента становить 10% річних.

4. Капітал, зайнятий у землеробстві, становить 60C+20V, норма додаткової вартості – 100%. Рівновеликий капітал у промисловості дає середню норму прибутку 10%. Визначити абсолютну ренту.

5. На капітал у 11 млн. грн. Фермер одержує 7% прибутку. Визначити земельну ренту, якщо додаткова вартість становить 900 тис грн.

6. Промисловий капітал становить 450 млн. грн., торговий – 100 млн. грн., в тому числі додаткові витрати – 10 млн. грн. Додаткова вартість – 110 млн. грн. Визначити промисловий та торговий прибуток, ціни на товари промислових і торгових капіталістів.

7. Промисловий капітал – 600 млн. грн., торговий капітал – 400 млн. грн., додаткова вартість – 110 млн. грн. Визначити середню норму прибутку, прибуток підприємця, прибуток торговця, а також ціни, за якими продають товари промислові та торгові капіталісти.

8. Власний капітал банку – 80 млн. грн., залучений – 40 млн. грн., банківський процент – 8%, позиковий – 10%. Визначити норму банківського прибутку, якщо в позику надається весь капітал.

9. Промисловий капітал – 500 млн. грн., торговий – 300 млн. грн., у тому числі додаткові витрати – 20 млн. грн., чисті витрати – 10 млн. грн., додаткова вартість – 410 млн. грн. Визначити середню норму прибутку, ціни, за якими продають товари торгові й промислові підприємці.

10. Капітал, зайнятий у землеробстві, становить 70C+30V, норма додаткової вартості – 150%. Рівновеликий капітал у промисловості дає середню норму прибутку 12%. Визначити абсолютну ренту.

11. У три ділянки землі з різною родючістю вкладено капітали по 900 млн. грн. З першої ділянки одержано 5 т, з другої – 10 т, з третьої – 15 т зерна. Середня норма прибутку в промисловості становить 20%. Розрахувати диференціальну ренту на кожній ділянці.

12. Весь промисловий капітал – 20 тис. грн., у тому числі залучений капітал – 10 тис. грн. Визначити загальну суму доходу підприємця, якщо середня норма прибутку – 20%, а норма позикового процента становить 10% річних.

13. Промисловий капітал – 500 млн. грн., торговий капітал – 500 млн. грн., додаткова вартість – 120 млн. грн. Визначити середню норму прибутку, прибуток підприємця, прибуток торговця, а також ціни, за якими продають товари промислові та торгові капіталісти.

14. На капітал у 12 млн. грн. фермер одержує 8% прибутку. Визначити земельну ренту, якщо додаткова вартість становить 1100 тис грн.

15. Промисловий капітал становить 500 млн. грн., торговий – 100 млн. грн. , в тому числі додаткові витрати – 20 млн. грн. Додаткова вартість – 300 млн. грн. Визначити промисловий та торговий прибуток, ціни на товари промислових і торгових капіталістів

16. Власний капітал банку – 80 млн. грн., залучений – 25 млн. грн., банківський процент – 9%, позиковий – 14%. Визначити норму банківського прибутку, якщо в позику надається весь капітал.

17. Промисловий капітал – 600 млн. грн., торговий – 300 млн. грн., у тому числі додаткові витрати – 25 млн. грн., чисті витрати – 15 млн. грн., додаткова вартість – 405 млн. грн. Визначити середню норму прибутку, ціни, за якими продають товари торгові й промислові підприємці.

Вказівки до самостійної роботи

Для підготовки доповіді на тему «Аграрні відносини в Україні в 1991-2010 рр.» додатково рекомендується література:

1. Доманчук Дмитро Потапович, Лучик Світлана Дмитрівна, Чикуркова Алла Дмитрівна. Аграрні соціально-трудові відносини: Навч. посіб. / Подільська держ. аграрна академія. — 5.вид., доп. і перероб. — Кам'янець-Подільський : Абетка, 2003. — 284с. — Бібліогр.: с. 249-250. — ISBN 966-682-195-8.

2. Мороз Олена Омелянівна. Аграрні реформи в Україні: теорія, історія, еволюція парадигми / Вінницький національний технічний ун-т. — Вінниця : УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2003. — 234с. — Бібліогр.: с. 214-233. — ISBN 966-641-071-0.

3. Філоненко Олександр Семенович. Аграрні відносини: зміст, розвиток, майбутнє: Навч. посібник для викладачів і студ. екон. спец. с.-г. вузів І-ІV рівнів акредитації. — К. : Урожай, 1996. — 208с. — ISBN 5-337-01717-9.

4. Шкільов Олександр Васильович, Здоровцов Олександр Іванович, Лобас Микола Григорович, Барабан Степан Степанович. Аграрні соціально- трудові відносини: Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закладів III-IV рівнів акредитації / Микола Григорович Лобас (ред.). — К. : НВАТ "Агроінком", 1997. — 297с. — ISBN 5-8238-0539-X.

5. Бабенко Анатолій Григорович. Реорганізація аграрних підприємств на Донеччині / НАН України; Інститут економіки промисловості. — Донецьк : ІЕП НАН України, 1999. — 19с. — ISBN 966-02-1124-4.

6. Баланюк Іван Ф.. Науково-прикладні аспекти розвитку аграрних відносин у регіоні Карпат / Інститут аграрної економіки УААН. — К., 2000. — 102с. — ISBN 966-7306-53-4.

7. Балян Ануш Валеріївна, Шуфрич Нестор Іванович. Досвід аграрних реформ в Угорщині й Україні / УААН; Закарпатський ін-т агропромислового виробництва. — К. : Нора-прінт, 2004. — 148с. — Бібліогр.: с. 135-146. — ISBN 966-7837-73-4.

8. Бідзюра Іван Павлович, Збарський Василь Кузьмович, Ільчук Микола Максимович. Основи підприємницької діяльності та агробізнесу: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. аграрних закл. освіти. — К., 2001. — 314с. — ISBN 966-7306-76-3.

9. Газуда Леся Михайлівна. Ресурсний потенціал аграрних підпріємств в умовах трансформації відносин власності (на матеріалах Закарпатської області) / Ужгородський національний ун-т. — Ужгород : УжНУ, 2004. — 215с. : табл. — Бібліогр.: с. 208-214. — ISBN 966-7400-23-9.

10. Горевий Володимир Іванович. Організаційно-економічні аспекти реформування аграрних відносин / Сумський держ. аграрний ун-т. — Суми : Козацький вал, 1998. — 36с. — ISBN 966-589-054-9.

11. Жулканич Неля Михайлівна. Трансформація аграрних відносин в областях Українських Карпат (друга половина 60-х рр. ХХ - початок ХХІ ст.): монографія / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — Ужгород : Карпати, 2008. — 408с. — Бібліогр.: с. 369-406. — ISBN 978-966-671-184-0.

12. Малік Микола Йосипович, Нужна Оксана Анатоліївна. Конкурентоспроможність аграрних підприємств: методологія і механізми. — К. : ННЦ "Інститут аграрої економіки", 2007. — 270с. : рис. — Бібліогр.: с. 226-241. — ISBN 978-966-669-196-8.

У доповіді мають бути розкриті такі поняття: аграрний ринок, аграрна біржа, власність на землю, динаміка рентних платежів, продуктивні сили аграрного сектору, форми господарювання в АПК України, особливості сільськогосподарського виробництва, продуктивність та ефективність сільськогосподарського виробництва, засоби підвищення конкурентоспроможності АПК України, орендна плата, ціна землі.

Розділ 8. Ринок.