opir_materialiv
.pdfМІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
„КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО РОЗРАХУНКОВО ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ
З ДИСЦИПЛІНИ „ОПІР МАТЕРІАЛІВ” для студентів напрямку підготовки 6.050504 зварювання
спеціальності 7.(8) 0505041
технології та устаткування зварювання
Київ НТУУ „КПІ” 2013
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ „КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО РОЗРАХУНКОВО ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ
З ДИСЦИПЛІНИ „ОПІР МАТЕРІАЛІВ” для студентів напрямку підготовки 6.050504 зварювання
спеціальності 7.(8) 0505041 технології та устаткування зварювання
Частина І
Затверджено на засіданні вченої ради ММІ
Протокол №4 від 25.11.2013 р.
Київ НТУУ „КПІ” 2013
2
Методичні вказівки до розрахунково графічної роботи з дисципліни „Опір матеріалів” для студентів напрямку підготовки 6.050504 зварювання спеціальності 7.(8) 0505041 технології та устаткування зварювання. Частина І /Укл.
Боронко О.О.,Грабовський А.П. , Трубачев С.І ; Лавренко Я.І.,Бабак А.М.,., Коваль В.В. –
К.: НТУУ „КПІ”, 2013.- 37 с.
Укладачі: |
Боронко О.О. |
|
Грабовський А.П. |
|
Трубачев С.І. |
|
Лавренко Я.І. |
|
Бабак А.М. |
|
Коваль В.В. |
Відповідальний редактор |
М.І. Бобир |
Рецензенти |
В.В.Лисак к.т.н., доцент |
|
А.В. Тітов к.т.н., доцент |
3
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Опір матеріалів – є базовою загально-технічною дисципліною, що відіграє роль у підготовці інженерних кадрів. Значне місце в практичній діяльності інженерів займають розрахунки на міцність та жорсткість – основні задачі опору матеріалів.
При вивченні курсу опору матеріалів найбільш ефективним методом навчання прийомам розв’язування задач є самостійна робота студентів. Тому програмами курсів опору матеріалів для студентів НТУУ „КПІ” всіх спеціальностей передбачено виконання курсової роботи протягом навчального року.
Мета курсової роботи – закріпити та поглибити знання, набуті студентами при вивченні курсу з опору матеріалів, засвоїти методики розрахунків на міцність і жорсткість елементів конструкцій з вибором відповідного матеріалу і розрахункової схеми, отримати навики користування довідковою літературою.
Курсова робота складається з двох частин і охоплює найбільш типові для практики задачі, що відповідають усім основним розділам опору матеріалів.
При укладанні завдань для курсової роботи був використаний багаторічний досвід колективу кафедри.
Розрахункові схеми і числові дані до задач підібрані так, щоб забезпечити не менше 100 варіантів кожної задачі, однакових за змістом і складністю.
При необхідності задачі можуть бути спрощені шляхом зменшення кількості запитань або спрощення розрахункової схеми (за вказівкою викладача).
Основні довідкові дані, необхідні для розрахунків, наведено у додатках.
ВИБІР ВАРІАНТІВ ЗАВДАННЯ
Варіант розрахункової схеми і числові дані вибираються студентом відповідно до його шифру (варіанту), що встановлюється викладачем. Шифр визначається двозначним числом, перша цифра вказує номер розрахункової схеми, друга – номер рядка або стовпця в таблиці з числовими даними до задачі.
При розгляді умов задачі згідно отриманого варіанту, студенту слід мати на увазі:
1.Якщо в таблиці навантаження подано з від’ємним знаком, то на рисунку слід змінити його напрямок на протилежний і надалі знак „-” не брати до уваги.
2.З таблиці слід виписувати значення тільки тих величин (навантажень, розмірів), які вказані на відповідній шифру розрахунковій схемі.
4
ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
1.Робота виконується на папері стандартного формату А4. Справа і зліва залишаються поля 3 см (для закріплення обкладинки і для зауважень рецензента).
2.Обкладинка робиться з цупкого креслярського паперу. На титульній сторінці вказується назва роботи, назва дисципліни, прізвище, ім’я та по-батькові студента,
його шифр, назва факультету, групи, прізвище та ініціали викладача (див. Додаток
1).
3.Кожну задачу слід починати з нової сторінки. Перед розв’язком задачі вказати її номер, назву, переписати повністю умову задачі, числові дані, навести розрахункову схему.
4.Розв’язок задачі необхідно супроводжувати короткими поясненнями, кресленнями і ескізами.
5.Креслення і графіки виконуються на білому папері того самого формату (А4) з
обов’язковим додержанням масштабу і всіх вимог стандарту. На кресленні повинні бути вказані літерні позначення і числові значення всіх величин, використаних у розрахунку.
6.При розв’язанні задач шукану величину слід спочатку одержати в алгебраїчному виді, а потім в остаточну формулу підставити числові значення величин. У
відповіді обов’язково вказати одиниці одержаної величини.
5
ЗАДАЧА №1а
ВИЗНАЧЕННЯ МОМЕНТІВ ОПОРУ ПЕРЕРІЗІВ, СКЛАДЕНИХ З ПРОСТИХ ФІГУР
Для заданого перерізу (рис. 1а, табл. 1а) визначити моменти опору відносно
головних центральних осей . Взяти d = 0,1a , t = 0,2a.
|
|
|
Таблиця 1а |
Варіант |
a , см |
n |
α |
|
|
|
|
0 |
6 |
1,5 |
0,3 |
|
|
|
|
1 |
7 |
1,4 |
0,4 |
|
|
|
|
2 |
8 |
1,3 |
0,2 |
|
|
|
|
3 |
9 |
1,2 |
0,4 |
|
|
|
|
4 |
10 |
1,1 |
0,3 |
5 |
11 |
1,0 |
0,4 |
6 |
12 |
0,9 |
0,2 |
7 |
13 |
0,8 |
0,4 |
|
|
|
|
8 |
14 |
0,7 |
0,3 |
9 |
15 |
0,6 |
0,4 |
|
|
|
|
ПЛАН РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧІ
1.Накреслити переріз в масштабі, проставити розміри.
2.Провести допоміжні координатні осі Y, Z, які б включали вісь симетрії перерізу (одну з головних центральних осей).
3.Розбити переріз на прості частини, провести їх центральні осі Yі, Zі паралельно допоміжним осям. Проставити координати центрів ваги простих фігур відносно допоміжних осей Y, Z.
4.Визначити невідому координату центра ваги всієї фігури і вказати її на кресленні .
Провести другу головну центральну вісь.
5. Визначити відстані aі, bі між власними центральними осями простих фігур Yі, Zі і головними центральними осями Yс, Zс всього перерізу. Вказати ці відстані на кресленні.
6.Обчислити моменти інерції перерізу відносно головних центральних осей , використовуючи відомі формули для простих перерізів і правило паралельного переносу.
7.Визначити моменти опору перерізу відносно головних центральних осей.
6
0
1
2
3
4
b |
5 |
b |
|
|
b |
b |
b |
|
|
6 |
b |
|
|
b |
|
|
b |
b |
b |
b |
|
7 |
|
|
Øb |
2b
8
b b b
9
b 2b b
Рис. 1а
b b b
b
0.5b b 0.5b
0.5b0.5b
2b
Øb
2b b
b
2b
7
ЗАДАЧА №1б
ВИЗНАЧЕННЯ ГОЛОВНИХ ЦЕНТРАЛЬНИХ МОМЕНТІВ ІНЕРЦІЇ СКЛАДНИХ СИМЕТРИЧНИХ ПЕРЕРІЗІВ
Для заданого складеного перерізу (рис.1б, табл. 1б) визначити головні центральні моменти інерції.
|
|
|
|
|
Таблиця 1б |
|
Варіант |
Розміри |
Номер |
Номер |
Розміри |
α |
|
кутника, |
полоси, |
|||||
швелера |
двотавра |
|||||
|
мм |
мм |
|
|||
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
0 |
56х56х5 |
16 |
10 |
140х8 |
0,5 |
|
1 |
63х63х5 |
18 |
14 |
180х8 |
0,6 |
|
2 |
50х50х5 |
20 |
18 |
200х8 |
0,65 |
|
3 |
70х70х5 |
22 |
24 |
240х10 |
0,7 |
|
4 |
75х75х5 |
24 |
30 |
280х10 |
0,7 |
|
5 |
80х80х6 |
27 |
33 |
320х10 |
0,75 |
|
6 |
90х90х6 |
30 |
36 |
340х12 |
0,75 |
|
7 |
100х100х7 |
33 |
40 |
380х12 |
0,8 |
|
8 |
110х110х7 |
36 |
50 |
412х12 |
0,8 |
|
9 |
125х125х8 |
40 |
60 |
460х12 |
0,85 |
ПЛАН РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧІ
1.Накреслити переріз в масштабі, проставити розміри.
2.Провести допоміжні координатні осі Y, Z, які б включали вісь симетрії, проставити координати Yі, Zі центрів ваги простих фігур відносно вибраних осей.
3.Визначити невідому координату центра ваги складного перерізу, вказати її на
креслені. Провести другу головну центральну вісь.
4. Визначити відстані aі, bі між власними центральними осями простих фігур Yі, Zі і головними центральними осями Yс, Zс всього перерізу. Вказати ці відстані на кресленні.
5.Обчислити головні центральні моменти інерції складеного перерізу, використовуючи таблиці сортаменту прокатної сталі і правило паралельного переносу.
8
0 |
5 |
|
a |
|
b |
|
b |
1 6
a |
a |
b
2 b 7
a
3 |
8 |
|
b |
|
a |
|
4 |
b |
9 |
|
a
Рис. 1б
a
b
b
a
2a
b
a
b
9
ЗАДАЧА № 2а
РОЗРАХУНОК НА МІЦНІСТЬ СТЕРЖНЯ ПРИ РОЗТЯГУ – СТИСКУ
Спроектувати ступінчатий стержень з круглим поперечним перерізом. Власну вагу
стержня не враховувати (рис. 2а, табл. 2а).
|
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 2а |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Варіант |
F1∙104 |
F2∙104 |
F3∙104 |
q, |
l1, |
l2, |
l3, |
|
[σ], |
H |
H |
H |
H |
м |
м |
м |
|
108 Па |
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
м |
|
|
|
|
|
0 |
1,2 |
1,8 |
1,5 |
1,5∙104 |
0,1 |
1,0 |
0,15 |
|
1,6 |
1 |
2,0 |
1,6 |
1,4 |
2,0∙104 |
0,2 |
0,9 |
0,25 |
|
1,8 |
2 |
3,0 |
0,8 |
1,3 |
2,5∙104 |
0,3 |
0,8 |
0,35 |
|
2,0 |
3 |
1,6 |
0,7 |
1,2 |
3,0∙104 |
0,4 |
0,7 |
0,45 |
|
1,6 |
4 |
1,8 |
0,6 |
1,1 |
3,2∙104 |
0,5 |
0,6 |
0,55 |
|
1,8 |
5 |
3,6 |
1,5 |
1,0 |
3,4∙104 |
0,6 |
0,5 |
0,65 |
|
2,0 |
6 |
3,8 |
1,4 |
1,9 |
2,8∙104 |
0,7 |
0,4 |
0,75 |
|
1,6 |
7 |
2,4 |
1,3 |
1,8 |
2,6∙104 |
0,8 |
0,3 |
0,85 |
|
1,8 |
8 |
2,8 |
2,2 |
1,7 |
1,6∙104 |
0,9 |
0,2 |
0,8 |
|
2,0 |
9 |
2,6 |
2,1 |
1,6 |
1,8∙104 |
1,0 |
0,1 |
0,7 |
|
1,6 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ПЛАН РОЗВЯЗАННЯ ЗАДАЧІ
1.Зобразити розрахункову схему.
2.Побудувати епюру поздовжніх сил.
3.Визначити діаметри стержня на всіх ділянках з умови міцності. Перекреслити ескіз стержня і проставити розміри.
4. Визначити абсолютні деформації окремих ступенів lі ; всього стержня l і побудувати
епюру переміщень λ.
10