Конспект лекцій

Змістовий модуль 1. Організація діяльності судової влади України

Тема 1. Правоохоронна функція держави. Правоохоронна система держави

Утворення незалежної української держави і вибір народу України на користь зближення з Європейським співтовариством потребують перегляду ієрархії загальнолюдських цінностей, яка панувала до цього в радянській Україні і радянському суспільстві. Оскільки домінуючий ступінь у шкалі європейських правових цінностей міцно займає інститут прав людини, Україна постала перед необхідністю побудови правової держави – корінної зміни соціально-правових орієнтирів, що, зрештою, обумовлює її рух до сім’ї держав, які належать до іншої правової системи в цілому.

Чинна Конституція України окреслила ці орієнтири, поставивши права і свободи людини і громадянина, а також гарантії їх охорони і захисту на перше місце після загальних положень Основного Закону держави.

Конституційні пріоритети і побудова правової держави можливі за умов створення такого соціально-правового механізму, який би реально забезпечував і надійно захищав права людини і громадянина як вищу цінність у державі. Не володіючи власним доктринальним забезпеченням судово-правової реформи, Україна крок за кроком, переборюючи власні помилки й омани, йде шляхом удосконалення правоохоронної системи.

Поняття правоохоронної системи набагато ширше за термін «правоохоронні органи» і за формою, і за своїм змістом. Правоохоронна система передбачає сукупність ряду невід'ємних складових. Раніше у навчальній дисципліні «Організація судових та правоохоронних органів» термін «правоохоронна система» не згадувався взагалі, а ототожнювався з розпливчастим радянським словосполученням «правоохоронні органи», до яких традиційно відносили суди, прокуратуру, органи МВС, Службу безпеки.

З прийняттям Закону України «Про судоустрій» термін «судові органи» є де-юре неприйнятним щодо його офіційного застосування відносно судів. Із 7 лютого 2002 р. суди є органами судової влади, а якщо бути гранично точним – самою владою.

Зарубіжні наукові і навчальні видання термін «правоохоронна система» активно використовують, хоча і не завжди належним чином розкривають його поняття.

Правоохоронна система як правове визначення – це комплекс законодавчих і організаційних факторів, які передбачають:

а) правову базу, яка визначає і закріплює права і свободи людини і громадянина й установлює форму, засоби і порядок їх охорони і захисту; законодавче визначення правоохоронної діяльності; чітке визначення завдань останньої, соціального і правового призначення;

б) наявність достатньої мережі державних правоохоронних відомств і недержавних організацій, що функціонують у сфері забезпечення і захисту й охорони прав і свобод людини і громадянина від зазіхань як з боку фізичних і юридичних осіб, так і з боку самої держави;

в) наявність органів державного нагляду і громадського контролю над діяльністю правоохоронних структур, який виключав би можливість використання правоохоронних структур в неконституційних цілях, правової бази їхньої діяльності, а також відповідних умов для здійснення реального контролю над діяльністю правоохоронних органів.

Законодавчу базу правоохоронної системи України складають Конституція України 1996 р., яка не тільки відвела чільне місце правам і свободам людини і громадянина в державі, надавши їм другий розділ Основного Закону, але й заклала фундаментальні положення правозабезпечувальної та правоохоронної функції держави, згідно з якими проголошено невід’ємність і непорушність прав і свобод людини; ці права не є вичерпними; не допускається звуження змісту й обсягу прав і свобод.

З метою конкретного втілення конституційних положень в Україні про охорону і захист прав і свобод громадян прийнято інституціональні закони «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про Службу безпеки», «Про судоустрій» і багато інших, які окреслюють коло державних установ, обов’язком яких є захист прав і свобод людини і громадянина, а також законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Цими законами чітко визначені функції, права й обов’язки зазначених органів і їх працівників.

В Україні існує система органів, на які Конституцією України покладається завдання охороняти і захищати права і свободи людини і громадянина й оберігати державні інтереси. Як і раніше, на вершині піраміди в системі правоохоронних органів залишається прокуратура, яка має у розпорядженні могутній і найбільш кваліфікований слідчий апарат, наділена функціями нагляду за діяльністю всіх інших правоохоронних і правозабезпечувальних відомств, до яких відносяться Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України. У різній мірі до охорони прав громадян причетні Державна митна служба, податкова міліція, Головне ревізійне управління України, Державна виконавча служба.

За діючим в Україні законодавством, правоохоронна функція є прерогативою держави. Однак, окрім штатних органів, які є безпосередніми виконавцями правоохоронної функції держави, остання має в розпорядженні відомства й організації, причетні до здійснення даної функції опосередковано. Одним з таких є Міністерство юстиції України. Серед повноважень Мінюсту є такі: забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина; сприяння розвитку юридичних послуг з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян і юридичних осіб; забезпечення фінансування оплати праці адвокатів за рахунок коштів державного бюджету у випадку участі адвоката в кримінальній справі за призначенням і звільнення громадян від оплати юридичної допомоги й ін.

Найважливішими структурами Мінюсту в області захисту прав громадян є Державна виконавча служба і нотаріат. Значний вплив даного відомства відчуває й адвокатура України, що є суспільною правозахисною організацією. Перераховані вище відомства й організації у своїй сукупності являють собою другий елемент правоохоронної системи.

Існує необхідність чіткого законодавчого визначення правоохоронної діяльності і правоохоронного органу. Виходячи з конституційних положень про будівництво демократичної, соціальної і правової держави, це визначення має бути таким.

Правоохоронна діяльність – це правомірна діяльність визначених державою органів і посадових осіб, спрямована на охорону, захист і відновлення конституційних прав і свобод громадянина і людини засобами й у порядку, передбаченими в законі.

Правоохоронні органи – це передбачені Конституцією і законами України перелік спеціальних установ, організацій і підрозділів, на які покладено правоохоронну діяльність у державі.

Порядок створення правоохоронних органів, їхні функції і конкретні завдання, межі їхнього використання і діяльності, набір засобів і порядку роботи встановлюються Конституцією України і Законами України.

Найважливішими формами діяльності правоохоронних органів є оперативно-розшукова діяльність, дізнання і досудове слідство. Ці види діяльності за своєю специфікою пов'язані із застосуванням примусових заходів стосовно правопорушників, обмеженням особистої свободи осіб і вимушеним порушенням конституційних прав особи.

Важливу роль у сфері контролю за нормальним функціонуванням правозахисної системи в державі відіграє Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (омбудсмен). Така посада з'явилася в Україні порівняно недавно, однак сама її назва говорить про те, що основною турботою уповноваженого є саме порушені права людини.

Нарешті, адвокатура, без якої сьогодні неможлива робота всіх правоохоронних і правозахисних відомств, і завдяки діяльності якої тисячі людей уникають безвинного перебування за ґратами. Адвокатура є громадською організацією й у той же час складається з юристів-професіоналів.

Чималу роль у справі здійснення контролю за правоохоронними органами в частині дотримання ними прав і свобод людини і громадянина, а також в об'єктивному висвітленні фактів порушення цих прав і свобод грає преса. Завдяки журналістам, що в силу специфіки своєї професії періодично проникають до потаєних і ретельно прихованих від громадськості правоохоронними органами і виконавчою владою місць і діянь, платники податків довідуються, як їхні гроші нерідко використовуються для цілей, далеких від правоохоронної діяльності.