- •Міністерство освіти і науки україни донецький національний університет
- •Конспекти лекцій, хрестоматія, ілюстративний матеріал
- •Передмова
- •Конспекти лекцій Основні напрями світової культурологічної думки та культурологічна думка в Україні
- •Поняття ментальності в культурологічному аспекті
- •Українська культура в контексті світової культури: основні історичні віхи Архаїчні джерела української культури
- •Тенденції розвитку культури за часів Середньовіччя в Західній та Східній Європі та Київській Русі
- •Культура Київської Русі
- •Європейське Відродження та українська культура хіv–хvі ст.
- •Бароковий світогляд в Західній Європі та Україні
- •Ідея “прогресу” та специфіка культурного розвитку країн Західної Європи і України в хvіі –хvііi ст.
- •Культура 19 ст. Загальний історичний тип (західна Європа) та українська культура
- •Світовий культурний процес хх ст. І культура України в його контексті
- •Сучасна українська культура та проекція майбутнього
- •Хрестоматія із усної народної творчості
- •Повість врем’яних літ
- •Ізборники святослава (1073 та 1076 рр.)
- •Слово деякого калурга про прочитання книг
- •О жонах злих і добрих
- •Іаков мних
- •Пам’ять і похвала князеві руському Володимирові
- •Ходіння Богородиці по муках
- •Із «Фізіолога»
- •Кирик новгородець
- •Учення про числа
- •Володимир мономах
- •Поучення
- •Іларіон київський
- •Слово про Закон і Благодать
- •Галицько-волинський літопис
- •Легенда про євшан-зілля
- •Києво-печерський патерик
- •Про ченця Прохора, котрий молитвою з лободи робив хліб, а з попелу сіль
- •Іван вишенський
- •Вельможним їхнім милостям панам арцибіскупу Михайлу і біскупам Потію, Кирилу, Леонтію, Діонисію та Григорку…
- •Лазар баранович
- •Про час для всього – мудрого і злого
- •Касіян сакович
- •Іван величковський
- •З рукописної книги «зегар з полузегарком»
- •Дмитро туптало
- •Климентій зиновіїв трясця
- •Про нерівності людські…
- •Бурлескна література
- •Скарга дидаскала
- •Самуїл величко Сказання про війну козацьку з поляками
- •Григорій сковорода
- •Кільце.
- •Вдячний Еродій
- •Прикмети деяких сродностей
- •Костомаров “Книги буття українського народу”
- •А.Л.Метлинський Кладовище
- •М.М.Петренко Небо
- •Т.Г.Шевченко
- •Притча про радість і смуток.
- •Цвіт яблуні
- •Коли в твої очі дивлюся
- •Саломея
- •Людськість
- •Птах сидить на гілці
- •Погляд у криницю
- •Сам за деревом
- •Балада про соняшник
- •Визначення киці
- •Наукові статті шумов к.Э. Мифический и эпический хронотоп: пространственные перемещения героя
- •Гумильов л.Н. От Руси к России: очерки этнической истории
- •М.Т.Юрій Етногенез та менталітет українського народу
- •Пам'ятки
- •Список пам’яток
- •Література
А.Л.Метлинський Кладовище
Дивляться з неба ясненько срібні зірки;
Мають-біліють над могилками хустки.
В тих могилках попід чорними хрестами
Труни та труни все з козаками, з молодцями.
Як то в великдень засвітять спершу свічки,
Як в усі дзвони вдарять, встають козаки;
В того шаблюка при боці, той з батіжком;
А проміж ними вже дехто є й без чуприни…
Як ото вийдуть вони на світ з домовини,
Гомін, як в бурю, і грім – луною кругом…
М.М.Петренко Небо
Дивлюся на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, боже, ти криллів не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав!
Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту,
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світі їх яснім все горе втопить…
***
Як в сумерки вечірній дзвін
Під темний вечір сумно дзвоне,
Як з вітром в полі плаче він,
А у діброві тяжко стогне,
Тоді душа моя болить,
Від смути плачу по невірній,
А думка все туди летить,
Де вперш почув я дзвін вечірній,
Де вперше так я полюбив
Поля привольні та діброви,
Де вперше свт і радість вздрів
Та карі очі й чорні брови!
Проснеться все в душі тоді,
Вечірній дзвін усе розбуде;
Сльоза проб’є і від нудьги
Душа всі радості забуде.
О! Тяжкий, дзвоне, твій привіт
Тому, хто милого не має;
Душа болить, і меркне світ,
А серце гірше заниває.
Т.Г.Шевченко
***
Не женися на багатій
Бо вижене з хати,
Не женися на убогій,
Бо не будеш спати.
Оженись на вольній волі,
На козацькіій долі;
Яка буде, така й буде,
Чи гола, то гола.
Та ніхто не докучає
І не розважає –
Чого болить і де болить,
Ніхто не питає.
Удвох, кажуть, і плакати
Мов легше неначе;
Не потурай: легше плакать,
Як ніхто не бачить.
І.Я.ФРАНКО
Притча про радість і смуток.
Два сусіди жили поруч себе рядом:
Сей весілля справляв, а другий похорон.
В одній хаті ридання і плач над мерцем,
В другій хаті музика і спів над вінцем.
Тут на нари мертвого кладуть і голосять,
Там до шлюбу рушають і дари виносять.
Одним шляхом везуть і труну, й молодят,
Один піп погребе й буде шлюб їм давать.
І веселі й сумні вернуть з церкви ураз,
І певнісько сі й ті спільно вп'ються за час.
Се не казка, брати, тільки образ, мабуть,
Як у парі в житті смутки й радощі йдуть,
І сі й ті до одного кінця нас ведуть.
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
***
Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами, ти, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю в дикому бажанні загинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільне сплелись... А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою, тремтячою рукою, – вона тремтить, як струна, – все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей, – ох, у тривких до життя людей таких очей не буває! Се очі з іншої країни...
Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів'ялі троянди?
Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми?
Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О візьми мене з собою, і нехай над нами в'януть білі троянди! Візьми мене з собою.
Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О, дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в'януть, в'януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже...
Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий!
І нехай в'януть білі й рожеві, ч'ервоні й блакитні троянди.
М.КОЦЮБИНСЬКИЙ