Риторичні закони

Підготовка промови є важливим і відповідальним ета­пом в діяльності будь-якого оратора, особливо початківця. Вона є творчим процесом, який вимагає натхнення, вдумливості, цілеспрямованості, наполегливості, допитливості, терпіння, а також ґрунтов­них професійних знань, широкої ерудиції, мовної майстер­ності, комунікативної компетенції.

Оволодіння мистецтвом красномовства слід починати з опанування його головних закономірностей. У класичній риторичній традиції склалися основні закони красномовства, які називають риторичною формулою.

Риторичні закони (за Г. М. Сагач):

Перший закон (концептуальний) формує й розвиває в людини вміння всебічно аналізувати предмет дослідження, вибудовувати систему знань про нього (задум і концепцію). Концепція (лат. concepcio – сприйняття) – система поглядів, розуміння певних явищ, процесів, набір доказів при побудові певної теорії.

Другий закон (закон моделювання аудиторії) формує й розвиває в людини вміння вивчати в системі три групи ознак, які визначають портрет будь-якої аудиторії: соціально-демографічні, соціально-психологічні, індивідуально-особистісні.

Третій закон (стратегічний) формує й розвиває в людини вміння розробляти програму діяльності на основі створеної концепції з урахуванням психологічного портрета аудиторії.

Четвертий закон (тактичний) формує й розвиває в людини вміння працювати з фактами та аргументами, а також активізувати мисленнєву діяльність аудиторії, тобто створити атмосферу інтелектуальної й емоційної співтворчості.

П’ятий закон (мовленнєвий) формує й розвиває в людини вміння володіти мовленням (одягати свою думку в дієву словесну форму).

Шостий закон (закон ефективної комунікації) формує й розвиває в людини вміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією як необхідну умову успішної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

Сьомий закон (системно-аналітичний) формує й розвиває в людини вміння рефлексувати (виявляти й аналізувати власні відчуття з метою навчитися робити висновки з помилок і нарощувати цінний життєвий досвід), а також оцінювати діяльність інших промовців.

Л. І.  Мацько зазначає, що основним і найзагальнішим є закон ступеневої послідовності, який забезпечує системність і єдність мисленнєво-мовленнєвої діяльності, її результативність. Ця риторична формула покладена в основу визначення предмета і структури у класичній риториці.

Етапи творчої діяльності промовця

Основні розділи риторики відображають етапи від появи ідеї через втілення її у мовний матеріал – і до виголошення промови та одержання очікуваного ефекту. Ще в античному риторичному каноні виділені такі етапи роботи над промовою:

• інвенція, або винайдення. На цьому етапі формують задум, визначають тему, ідею, мету, вибудовують концеп­цію, збирають, систематизують і критично осмислюють необхідний для майбутньої промови матеріал, досягають максимальної обізнаності в темі;

• диспозиція, або розташування. Автор промови об­мірковує матеріал, структурує його, пов’язує деталі, готує коментарі до матеріалу;

• елокуція, або словесне оформлення думки. У цій частині здійснюється перша редакція ключових слів, сти­лістичне оформлення основної частини, формування всту­пу і кінцівки, остаточна мовленнєва редакція тексту;

• меморія, або запам’ятовування промови (тренування оперативної пам’яті);

• акція, або публічне виголошення промови. Тут важ­ливі інтонування тексту, темп мовлення, дихання, тембр голосу і його звучність, дикція, володіння орфоепічними навичками вимови звуків і звукосполучень, структурно-інтонаційне та логічне наголошування, використання жес­тів, міміки, поза промовця, його манери, зовнішність, кон­такт із аудиторією тощо;

• релаксація, або ослаблення напруження, самоаналіз власних успіхів та невдач.

Як бачимо, ступневість у риторичній діяльності є чітко вираженою. Якщо випустити з уваги хо­ча б одне із загальних правил науки красномовства, промова буде невдалою.