2. Показники рівня і динаміки продуктивності праці у статистиці підприємств

Продуктивність праці як економічна категорія характеризує результативність витрат живої праці (трудових витрат) зі створення продукції протягом певного проміжку часу.

Прямою характеристикою рівня продуктивності праці на підприємстві є обсяг продукції, виготовленої за одиницю робочого часу (годину, зміну, місяць, рік), а оберненою – кількість робочого часу, затраченого на виготовлену одиницю продукції. Останній показник прийнято називати трудомісткістю продукції.

Різноманітність одиниць виміру обсягу виготовленої продукції та відповідних витрат робочого часу на підприємствах зумовили застосування різних методів розрахунку продуктивності праці, а саме: натурального вартісного та трудового.

При натуральному методі вимірювання рівня і динаміки продуктивності праці обсяг виготовленої продукції (q) визначається у натуральних або умовно-натуральних одиницях виміру.

Перевагами такого методу є найбільш точне вимірювання рівня виробітку, позбавлене впливу цінового фактору на обсяг виготовленої продукції. Разом з тим у практиці економічного та статистичного аналізу цей метод має обмежене застосування на підприємствах, що випускають різнойменну продукцію, не належать до кола обстежуваних статистичних одиниць тощо.

При трудовому методі вимірювання продуктивності праці обсяг виготовленої продукції визначається множенням кількості виготовлених одиниць виробів на фіксовану трудомісткість (нормативну, середню).

Цей метод передбачає використання підприємством системи існуючих або розроблених на самому підприємстві норм витрат праці та добре налагодженої системи обліку праці. Як правило, трудові показники рівня продуктивності праці використовують на рівні робочого місця, дільниці, цеху підприємств, що випускають різнорідну продукцію, а також на тих підприємствах, що мають значні обсяги незавершеного виробництва, які не вимірюються у натуральних та вартісних одиницях.

Універсальним в економічній практиці, а відповідно - найбільш поширеним на підприємствах є вартісний метод обліку результатів праці та її продуктивності.

Повний перелік показників продуктивності праці з врахуванням методів обліку результатів та витрат праці наведений у таблиці 1.

Таблиця 1.

Показники рівня продуктивності праці

та їх економічний зміст

Показник	Формула розрахунку	Економічний зміст
Індивідуальні показники продуктивності праці
Кількість випущеної продукції певного виду за одну людино-годину (людино-день)	; де q – кількість виготовленої продукції певного виду за період (рік); – фактично відпрацьовані робітниками людино – години (людино-дні) протягом звітного періоду (року).	Характеризує середню кількість продукції у натуральному вираженні у розрахунку на одну людино-годину (на один людино-день)
Витрати робочого часу на виробництво продукції певного виду		Характеризує середні витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду
Узагальнюючі показники продуктивності праці
Середній виробіток робітника за годину	; де q – кількість виготовленої продукції певного виду за період (рік); p – ціна одиниці продукції відповідного виду; - обсяг виготовленої продукції різних видів за період (рік); – фактично відпрацьовані робітниками людино – години протягом звітного періоду (року).	Характеризує середній обсяг (середню кількість) продукції, яку виготовляє один робітник за одну годину протягом звітного періоду (за винятком часу внутрішньозмінних простоїв і перерв, але з врахуванням надурочної роботи). Є одним із основних показників продуктивності праці. Динаміку його зміни прийнято пов’язувати з впливом змін у технічному рівні виробництва; в управлінні і організації виробництва; у рівні кваліфікації та трудового стажу робітників, у мотивації праці робітників тощо.
Середній виробіток робітника за день	; де – фактично відпрацьовані людино – дні звітного періоду (року).	Характеризує середній обсяг продукції, яку виготовляє один робітник за один робочий день звітного періоду (року). Оцінює рівень виробничого використання робочого дня.
Середній виробіток робітника за рік	; де – середньооблікова кількість робітників підприємства протягом року.	Характеризує середній обсяг продукції, яку виготовляє один робітник за протягом року
Середньорічний виробіток у розрахунку на одного працівника	; де – середньооблікова кількість працівників підприємства протягом року.	Характеризує середньорічний обсяг продукції, який припадає на одного працівника їх середньо-облікової кількості.

Аналіз динаміки продуктивності вивчають за допомогою індексного методу. За характером показників, які порівнюються, індекси продуктивності праці поділяються на: індивідуальні, зведені та середніх величин.

За допомогою індивідуальних індексів можуть оцінювати зміни у продуктивності праці на конкретному підприємстві:

,

де - продуктивність праці на підприємстві відповідно у звітному та базовому періодах.

Зведені індекси використовують для аналізу продуктивності праці по групі підприємств або у межах підприємства, що випускає різнорідну продукцію.

Розрізняють 3 методи розрахунку загальних індексів:

1. Натуральний метод – дозволяє оцінити динаміку середньої продуктивності праці, вираженої у натуральних одиницях виміру:

,

2. Трудовий метод – оцінює відносну динаміку продуктивності праці шляхом порівняння витрат робочого часу на випуск одного і того ж виду продукції:

,

де - час, необхідний для випуску продукції у звітному періоду при трудомісткості базового періоду;

- затрати часу на виробництво продукції у звітному періоді.

За цим методом розраховується також індекс акад. Струміліна:

,

де T₁ – фактично відпрацьовані робітниками підприємства людино-години або людино-дні у звітному періоді;

i_w – індивідуальний індекс продуктивності праці на конкретному підприємстві.

3. Вартісний метод передбачає оцінку динаміки продуктивності праці, розрахованої попередньо вартісним методом:

.

Для аналізу динаміки середньої продуктивності праці по групі підприємств або у межах одного підприємства по групі однорідної продукції використовують систему індексів середньої продуктивності праці змінного складу, фіксованого складу і структурних зрушень.

У загальному випадку середня продуктивність праці по групі підприємств визначається за формулою:

.

Індекс змінного складу показує, як змінилась за два періоди середня продуктивність праці по групі підприємств за рахунок одночасного впливу таких факторів як: індивідуальних змін у продуктивності праці на окремих підприємствах та змін у структурі витрат робочого часу на досліджуваних підприємствах або у структурі зайнятих робітників (якщо Т- це середньооблікова чисельність робітників підприємства):

;

Індекс фіксованого складу відображає вплив індивідуальних змін у продуктивності праці на кожному підприємстві (першого фактору) на її загальний середній рівень по групі підприємств:

;

Індекс структурних зрушень характеризує вплив зміни структури витрат робочого часу або зайнятих робітників на рівень середньої продуктивності праці по групі підприємств:

.

Таким чином можна вважати, що індекс фіксованого складу відображає ефективність внутрішніх зусиль підприємств щодо поліпшення використання робочої сили, а індекс структурних зрушень – ефективність перерозподілу робочої сили або відпрацьованого робочого часу між підприємствами.