Основи економічної теорії

Тема 7: капітал підпиємства, його кругообіг План

1. Суть капіталу.

2. Виробничі фонди підприємств та їх кругообіг.

3. Затрати виробництва. Собівартість продукції та шляхи її зниження.

4. Прибуток, його норма і фактори підвищення.

Питання для самостійного опрацювання

1. Фізичний і моральний знос основного капіталу.

2. Механізм відтворення основного капіталу.

3. Обіговий капітал. Час і швидкість обігу.

1. Суть капіталу.

Здійснення підприємницької діяльності неможливе без ресурсів, з яких і виготовляються блага. Вони включають різні засоби вироб­ництва — будівлі, споруди, устаткування, сировину, паливо тощо, а також необхідні фінансові ресурси. Економісти називають їх капіта­лом.

Найповніше дослідження капіталу зроблено К. Марксом. Він вва­жав капіталом будь-яку вартість, що приносить її власнику прибуток. Джерело прибутку Маркс вбачав у специфічному товарі — робочій силі. Вона має здатність створювати нову вартість більшу, ніж її влас­на вартість. Оскільки умовою отримання цього надлишку, який Маркс назвав додатковою вартістю, є певна сума вартості, що належить ка­піталісту і використовується для її збільшення, то будь-яка самозростаюча вартість і є капіталом. Наявність капіталу Маркс вважав головною причиною експлуатації найманої праці в умовах капіталізму.

Противники марксизму таку трактовку капіталу заперечують. Більшість з них зводять капітал до сукупності матеріального фактора виробництва, створеного людською працею.

Так, один із відомих сучасних економістів Пол Самуельсон дає таке визначення: «Капітал складається із виробничих товарів тривалого користування, які ви­користовуються у виробництві. Основними компонентами капіталу є устаткування, будівлі та запаси».

В економічній теорії використовуються такі поняття, як «людський капі­тал» та «соціальний капітал».

Людський капітал — це знання, уміння людей, яких вони набули внаслідок навчання, професійної підготов­ки та практичного досвіду. В умовах науково-технічної революції освіта, професійна підготовка, здоров’я, природні здібності і твор­чість індивіда стають чинниками, що збільшують обсяги виробниц­тва благ.

Соціальний капітал це певна сума ре­сурсів, які накопичуються індивідами або їх групами за умов наяв­ності мережі відносин взаємного визнання і довіри.

Суть капіталу повніше проявляється в його русі. Без постійного руху капітал не може принести прибуток.

Такий рух капіталу, в процесі якого він проходить декілька стадій і набуває певних функціональних форм, називається оборотом капіталу. Проходячи певні стадії капітал набуває деяких функціональних форм.

На першій стадії капітал виступає у вигляді гро­шового капіталу, головна функція якого полягає у підготовці умов виробництва. Рух капіта­лу починається з грошової форми. Підприємець авансує певну суму грошей для організації виробництва. Для цього необхідно придбати необхідні ресурси — засоби виробництва і робочу силу. Після їх при­дбання відбувається процес виробництва, в ході якого робоча сила, використовуючи засоби виробництва, створює нові товари. Після реалізації виготовлених то­варів надлишок набуває грошової форми і виступає у вигляді прибут­ку. Цикл руху капіталу завершується, і може розпочинатись новий.

Другою стадією є процес виробництва. У цей момент відбувається поєднання засобів виробництва з робочою силою, в ре­зультаті чого процес виробництва приводить до виготовлення нових товарів, вартість яких перевищує первісно авансовану на величину додатної вартості. На цій стадії капітал набуває продуктивної форми, функцією якої є створення нових благ і нової вартості.

На завершальній стадії руху капіталу створені нові товари перетворюються на гроші, величина яких перевищує первісно авансовану вартість. Капітал на цій стадії виступає у товарній формі, і його функ­ція полягає у реалізації створених товарів з метою перетворення їх вартості у грошову форму. Такої ж форми набуває і додана вартість, виступаючи як прибуток.