2. Організація процесу навчання в хдухт.

Навчальний рік у ВНЗ розпочинається 1 вересня, поділяється на два семестри (або 3 – в окремих закладах) і триває до червня з невеликими перервами на свята й між двома семестрами. Тижневе навантаження студента встановлено на рівні 54 год., з яких до 24-30 припадає на аудиторні заняття; серед них домінують лекції. Крім лекцій, використовуються активніші форми занять - різні види семінарів, практичні і лабораторні роботи, практика на виробництві тощо. Для самостійної роботи студентам надаються додаткові послуги в бібліотеках, інформаційних електронних читальних залах тощо.

Для фінансування вищої освіти застосовуються методи самофінансування типу зарахування частини студентів платної форми навчання залучення коштів приватних структур і спонсорів, отримання закордонної допомоги через систему грантів.

Ступенева структура вищої освіти передбачає чотирирічну базову вищу освіту з отриманням проміжного сертифіката про базову вищу освіту, і наданням кваліфікації «бакалавр» та можливістю часткової зміни напряму навчання чи спеціальності на другому циклі тривалістю 1 рік, навчальний план якої містять переважно спеціальні дисципліни. У такому випадку присвоюється кваліфікація «спеціаліст». Глибша фундаментальна (науковоємка) та фахова підготовка протягом 1-2 років як на базі освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», так і на базі освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» дає право після успішного захисту магістерської роботи отримати диплом професіонала освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Продовжити навчання і стати магістрами можуть тільки кращі студенти, які відбираються для навчання на основі рейтингових показників на попередніх циклах навчання та з урахуванням їхніх досягнень у науково-дослідницькій роботі.

Заключний рівень підготовки фахівця-професіонала - це аспірантура та докторантура. До аспірантури зараховують на конкурсній основі, зазвичай, - фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» та в окремих випадках фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» на 3-4 роки для виконання самостійних досліджень під наглядом наукового керівника, написання і захисту дисертаційної роботи визначеного рівня та обсягу. Успішний захист роботи у Спеціалізованій вченій раді (за спеціальностями), яка діє при провідних вищих навчальних закладах або в наукових установах Національної академії наук України чи інших галузевих академій, дає право на здобуття наукового ступеня «кандидат наук». Підготовка дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук може здійснюватися і поза межами аспірантури на засадах «здобувача», дослідження якого контролює науковий керівник та відповідна фахова кафедра вищого навчального закладу чи структурний підрозділ (відділ) науково- дослідного закладу. Особа, яка має науковий ступінь кандидата наук, за умови тривалішої наукової роботи та узагальнення її наслідків у тій самій або іншій (зазвичай, суміжній) галузі знань з більшою за обсягом дисертацією може захистити у Спеціалізованій вченій раді дисертацію на здобуття наукового ступеня «доктор наук» (процедура захисту складніша, ніж кандидата наук), який є найвищим рівнем наукової кваліфікації та дає широкі права на особисту автономію у дослідженнях і зайняття вищих посад у науковій ієрархії. Присудження спеціалізованими вченими радами наукових ступенів «кандидат наук» та «доктор наук» затверджується державним органом ~ Вищою атестаційною комісією (ВАК) України. Триває дискусія про доцільність збереження звання «кандидат наук» або переходу на міжнародне - «доктор філософії» (PhD).

Організація процесу навчання в ХДУХТ здійснюється згідно з Положенням про організацію навчального процессу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців, розробленого навчально-методичним управлінням ХДУХТ.

Положення містить систему організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на базовому освітньому та кваліфікаційних рівнях відповідно до державних стандартів освіти.

Положення складається з 8 розділів:

1. Загальні положення

2. Нормативна база навчального процесу

3. Форми організації навчання

4. Контроль якості навчання

5. Державна атестація студентів

6. Навчальний час студента

7. Робочий час викладача

8. Навчально-методичне забезпечення навчального процессу.

Графік  навчального процесу студентів ХДУХТ за КМСОНП

І семестр		ІІ семестр
Тижні Вид навчальної діяльності 1 . . . . . . 8 теоретичне навчання 9   проміжний модульний контроль 10 . . . . . . 17 теоретичне навчання 18   підсумковий модульний контроль для дисциплін із "заліком"   18   другий проміжний модульний контроль для дисциплін з "іспитом"   19   різдвяні канікули 20 21   екзаменаційна сесія		Тижні Вид навчальної діяльності 22 . . . . . . 29 теоретичне навчання 30   проміжний модульний контроль 31 . . . . . . 38 теоретичне навчання 39   підсумковий модульний контроль для дисциплін із "заліком"   39   другий проміжний модульний контроль для дисциплін з "іспитом"   40 41   екзаменаційна сесія 42 43   практика
44 . . . . . . . 52 Канікули

До системи науково-методичного забезпечення навчального процесу входять такі складові: викладачі з їх професійними знаннями та навичками педагогічної майстерності; програми, підручники, навчально-методичні посібники тощо; лекції та практичні заняття різних видів; системи контролю, самоконтролю та оцінювання успішності студентів; передові методики і засоби навчання і таке інше.

Науково-методичне забезпечення викладання реалізує основні принципи і зміст освіти і конкретного предмета. До складу НМЗ входять основні державні документи (навчальні плани, навчальні програми, навчальні предмети та на­вчальні посібники), а також інші інформаційно-методичні мате­ріали (ІММ) та форми оцінювання рівнів цих матеріалів. Це та­кож інформаційні матеріали, вказівки, робоча навчальна програма, стандартні методичні карти навчальних занять, модель засвоєння бази знань теми, рівні засвоєння знань.

У процесі навчання студент повинен оволодіти певним об­сягом систематизованих наукових знань, практичних умінь і навичок, а також світоглядних і морально-етичних ідей.

Зміст освіти визначається в Україні такими державними до­кументами, як навчальні плани, навчальні програми, підручники.

Навчальний план – це державний нормативний документ, який визначає навчальне навантаження студентів, його розподіл за семестрами, відділеннями, спеціальностями. Навчальний план встановлює перелік навчальних предметів, кількість годин, від­ведених на кожний предмет, кінець і початок навчального року.

Навчальна програма – це державний документ, в якому розкривається зміст освіти з кожного предмета і визначається си­стема наукових знань, світоглядних і морально-етичних ідей, практичних умінь і навичок, якими необхідно володіти студен­там. Існує кілька способів побудови навчальних програм: 1) ліній­ний; 2) концентричний; 3) модульний. При модульному способі побудови навчальної програми зміст кожної навчальної теми ґрунтується за такими напрямами: орієнтаційний; методологіч­ний; змістовний; операційно-діяльнісний; контрольно-перевірочний.

Навчальний предмет – це один з головних засобів освіти. Він являє собою педагогічно адаптований зміст основ будь-якої галузі діяльності, логічно організовану структуру теорій з реко­мендаціями шляхів їх застосування на практиці.

Логіка кожного навчального предмета відобра­жає: зміст науки; оптимальну логіку викладання навчаль­ного матеріалу; напрями практичного використання знань; проблемність викладання; реалізацію міжпредметних зв'яз­ків тощо.

У нормативному навчальному плані створюється каркас навчального плану, в основі якого лежать стандарти зі знань, навичок, умінь і моделей поведінки в найбільш типових еко­номічних ситуаціях. Уявлення про результати навчання мають

Робоча навчальна програма дисципліни є нормативним до­кументом вищого закладу освіти, що розробляється кафедрою для кожної навчальної дисципліни на основі типової програми дисципліни відповідно до навчального плану. Вона визначає об­сяги знань, які повинен опанувати студент відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики майбутнього фахівця, алгоритм вивчення навчального матеріалу дисципліни з ураху­ванням міждисциплінарних зв'язків, що виключає дублювання навчального матеріалу під час вивчення спільних для різних кур­сів проблем, необхідне методичне забезпечення, складові та «технологію» оцінювання знань студентів. Робоча навчальна програма як нормативний документ, що за­кладає “ідеологію” змісту освіти та організації навчального процесу, визначає навчально-методичні засади діяльності кафедри, на її основі розробляються посібники (методичні комплекси) для самостійного вивчення дисципліни, інші матеріали методичного хара­ктеру, що забезпечують успішне опанування програмного матеріалу.

До робочої навчальної програми входять такі складові:

- мета, основні завдання та предмет навчальної дисципліни, її місце в навчальному процесі;

- тематичний план дисципліни з розподілом навчального часу за формами навчання (денна, заочна) та видами занять відповідно до навчального плану;

- зміст дисципліни за модулями і темами (інколи з планами лекцій);

- плани семінарських (практичних) лабораторних занять;

- організація самостійної роботи;

- індивідуальні завдання;

- система контролю та оцінювання знань;

- набір методик активізації процесу навчання;

- рекомендована література (основна й додаткова).

Навчання студента здійснюється за індивідуальним навчальним пла­ном. Індивідуальний навчальний план студента складається на підставі робо­чого навчального плану і включає всі нормативні навчальні дисципліни та частину вибіркових навчальних дисциплін, вибраних студентом з обов'язковим урахуванням структурно-логічної схеми підготовки. Індивідуальний навчальний план складається на кожний навчальний рік і затверджується в порядку, встановленому вищим навчальним закладом. Вибіркові навчальні дисципліни, введені вищим навчальним закладом в освітньо-професійну програму підготовки і включені до Індивідуального навчального плану студента, є обов'язковими для вивчення.

Організація навчального процесу в екстернаті здійснюється згідно і державними стандартами освіти у терміни, передбачені графіком навчального процесу для денної (стаціонарної) і заочної (дистанційної) форм навчання.

Навчання здійснюється за такими фор­мами:

- денна (стаціонарна);

- заочна (дистанційна);

- екстернат.

Денна (стаціонарна) форма навчання є основною формою здобуття певного рівня освіти або кваліфікації з відривом від виробництва. Організація навчального процесу на денній (стаціонарній) формі навчання здійснюється вищим навчальним закладом згідно з державними стандартами освіти і даним Положенням.

Заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня освіти або кваліфікації без відриву від виробництва. Ор­ганізація навчального процесу на вечірній і заочній (дистанційній) формах навчання здійснюється вищим навчальним закладом згідно з державними стандартами освіти і даним Положенням з урахуванням передбачених чин­ним законодавством пільг для осіб, які поєднують роботу з навчанням.

Екстернат є особливою формою навчання осіб, які мають відповідний освітній (кваліфікаційний) рівень, для здобуття ними певного рівня освіти або кваліфікації шляхом самостійного вивчення навчальних дисциплін і складання у вищому навчальному закладі заліків, екзаменів та інших форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом.

Можливе поєднання різних форм навчання.

Навчальний процес здійснюється у таких формах: навчальні заняття, виконання індивідуальних завдань, самостійна робота студеньів, практична підготовка, контрольні заходи.

Основні види занять: лекції, лабораторні, практичні, семінарські, індивідуальні заняття, консультації.

Лекція. Лекція дає початок процесу навчання, визначає шляхи здійснення всіх видів і форм навчання та встановлює їхній взає­мозв'язок.

Лекція від латинської означає читання. Коли книга була дуже рідкісною і коштовного (щоправда, зараз вона коштовна теж), чи­тання з коментарями (як і диспути) були важливим джерелом здобування знань.

Лекція (порівняно з підручниками) має значно більші можливості врахування специфіки аудиторії, новітніх наукових досягнень;

- живе слово, інтонації, міміка та жести викладача створю­ють неповторне емоційне забарвлення, справляють емоційний вплив на слухача;

- прямий контакт із аудиторією посилює увагу слухачів;

- під час лекції можлива критична оцінка матеріалу;

- лекція дає можливість економити час: за дві академічні го­дини студент отримує інформацію, на самі тільки пошуки якої довелося б витратити набагато більше часу. Хочу додати з влас­ного досвіду, що лекція активізує і викладача. Живий контакт з аудиторією є неодмінною умовою продуктивного викладання;

- лекція має особливе професійно-педагогічне значення для тих студентів, які готуються до професійної діяльності викладача.

Лекція – основна форма проведення навчальних занять, призначена для засвоєння теоретичного матеріалу, як правило лекція є елементом курсу лекцій який охоплює основний теоретичний матсріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни. Тематика лекцій визначається робочою навчальною програмою. Можливе читання окремих проблемних лекцій.

Лекції проводяться лекторами – професорами, доцентами, викладачами, а також провідними науковцями або спеціалістами, запрошеними для читання лекцій. Лекції проводяться у відповідно обладнаних приміщеннях – аудиторіях у однієї або більше академічних груп студентів.

Лабораторне заняття – форма навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експериментальні досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи злабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі. Лабораторні заняття проводять у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях з використанням устаткування, пристосованого до умов навчального процесу. Лабораторне заняття включає проведення поточного контролю підготовленості студентів до виконання конкретної лабораторної роботи, виконання завдань теми заняття, оформлення індивідуального звіту з виконаної роботи та його захист перед викладачем.

Практичне заняття – форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Практичні заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичне заняття проводиться з студентами, кількість яких не перевищує половини академічної групи. Перелік тем практичних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі – тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв’язування їх студентами на занятті. Вказані методичні засоби готуються викладачем, якому доручено проведення практичних занять, за погодженням лектором даної навчальної дисципліни.

Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення за участю студентів, розв'язування завдань з їх обговоренням, розв'язування контрольних завдань, їх перевірку, оцінювання. Оцінки, отримані студентом за окремі практичні заняття, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Семінарське заняття – форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних кабінетах з однією академічною групою. Перепік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

Оцінки, отримані студентом за окремі семінарські заняття, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Індивідуальне навчальне заняття проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовка та розкриття індивідуальних творчих здібностей. Індивідуальні навчальні заняття організуються за окре­мим графіком і урахуванням індивідуального навчального плану студента і можу охоплювати частину або повний обсяг занять з однієї або декількох навчальних дисциплін, а в окремих випадках – повний обсяг навчальних занять для конкретного освітнього або кваліфікаційного рівня.

Види індивідуальних навчальних занять, їх обсяг, форми та методи проведення, форми та методи поточного і підсумкового контролю (крім державної ате­стації) визначаються індивідуальним навчальним планом студента.

Консультація – форма навчального заняття, при якій студент отри­мує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультація може бути індивідуальною або проводитися для група студентів, залежно від того, чи викладач консультує студентів з питань, пов'язаних із виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питані, навчальної дисципліни. Обсяг часу, відведений викладачу для проведення консультацій з конкретної дисципліни, визначається навчальним планом.

Індивідуальні завдання з окремих дисциплін (реферати, розрахункової, графічні, курсові, дипломні проекти або роботи тощо) видаються студентам в терміни, передбачені вищим навчальним закладом. Індивідуальні завдання вико­нуються студентом самостійно при консультуванні викладачем. Допускаються випадки виконання комплексної тематики кількома студентами.

Курсові проекти (роботи) виконуються з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Тематика курсових проектів (робіт) повинна відповідати завданням навчаль­ної дисципліни і тісно пов'язуватися з практичними потребами конкретного фаху. Порядок затвердження тематики курсових проектів (робіт) і їх виконання визначається вищим навчальним закладом. Керівництво курсовими проектами (роботами) здійснюється, як правило, найбільш кваліфікованими викладачами. Захист курсового проекту (роботи) проводиться перед комісією складі двох-трьох викладачів кафедри (предметної або циклової комісії) за участю керівника курсового проекту (роботи).

Дипломні (кваліфікаційні) проекти (роботи) виконуються на завершальному етапі навчання студентів передбачають:

- истематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних науко­вих, технічних, економічних виробничих й інших завдань;

- розвиток навичок самостійної роботи і оволодіння методикою дослідження та експерименту, пов'язаних з темою проекту (роботи).

Студенту надається право обрати тему дипломного проекту (роботи), ви­значену випускаючими кафедрами (предметними або цикловими комісіями), або запропонувати свою з обґрунтуванням доцільності її розробки.

Керівниками дипломних проектів (робіт) призначаються професори і до­центи (викладачі) вищого навчального закладу, висококваліфіковані спеціалісти виробництва.

Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних занять. Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, регламентується робочим навчальним планом і повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни.

Зміст самостійної роботи студента над конкретною дисципліною визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача.

Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій вик­ладача, практикум тощо. Методичні матеріали для самостійної роботи студентів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студента. Для самостійної роботи студенту також рекомендується відповідна наукова та фахова монографічна і періодична література.

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах, комп'ютерних класах (лабораторіях), а також в домашніх умовах. У необхідних випадках ця робота проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка, що гарантує можливість індивідуального доступу студента до потрібних дидактичних засобів. Графік доводиться до відома студентів на початку поточного семестру. Практична підготовка проводиться в умовах професійної діяльності під організаційно-методичним керівництвом викладача вищого навчального закладу та спеціаліста з даного фаху. Програма практичної підготовки та терміни її проведення визначаються навчальним планом. Ор­ганізація практичної підготовки регламентується Положенням про проведен­ня практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 8 квітня 1993 року N 93.

Контрольні заходи включають поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лаборатор­них та семінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості сту­дента до виконання конкретної роботи. Форма проведення поточного кон­тролю під час навчальних занять і система оцінювання рівня знань визнача­ються відповідною кафедрою (предметною або цикловою комісією). Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні або на окремих його заверше­них етапах. Підсумковий контроль включає семестровий контроль та дер­жавну атестацію студента. Вищий навчальний заклад може використовувати модульну та інші форми підсумкового контролю після закінчення логічно завершеної частини лекційних та практичних занять з певної дисципліни і їх результати враховувати при виставленні підсумкової оцінки.

Семестровий контроль проводиться у формах семестрового екза­мену, диференційованого заліку або заліку з конкретної навчальної дис­ципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою, і в терміни, встановлені навчальним планом. Семестровий екзамен – це фор­ма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практично­го матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр, що проводиться як контрольний захід. Семестровий модульний контроль – це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчально­го матеріалу з певної дисципліни за певними темами, передбаченими робочою навчальною програмою з дисципліни.

Екзамени складаються студентами в період екзаменаційних сесій, передбачених навчальним планом.

Державна атестація студента здійснюється державною екзаме­наційною (кваліфікаційною) комісією після завер­шення навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні або його етапі з метою встановлення фактичної відповідності рівня освітньої (кваліфікаційної) підготовки вимогам освітньої (кваліфікаційної) характеристики.

Складання державних екзаменів або захист дипломних проектів (робіт) проводиться на відкритому засіданні державної комісії за участю не менше половини її складу при обов'язковій присутності голови комісії. За­хист дипломних проектів (робіт) може проводитися як у вищому навчально­му закладі, так і на підприємствах, в закладах та організаціях, для яких тема­тика проектів (робіт), що захищаються, становить науково-теоретичний або практичний інтерес. Державний екзамен проводиться як комплексна перевірка знань студентів з дисциплін, передбачених навчальним планом. Дер­жанні екзамени проводяться за білетами, складеними у повній відповідності до навчальних програм та методикою, визначеною вищим навчальним закла­дом. Тривалість державних екзаменів не повинна перевищувати 6 ака­демічних годин на день. Студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії при­своюється відповідно освітній рівень (кваліфікація), видається державний документ про освіту (кваліфікацію).

Контрольні запитання