Перейдемо до більш поглибленої характеристики територіальної структури 8.3 Декомпозиція тсг

Синтез неможливо провести без попереднього аналізу, без “розчленування” предмету дослідження. Спроби переступання через ступінь аналізу призводить до того, що дослідник фактично залишається нарівні методологічних підходів, тобто на рівні першого приближення Задача заключається в тому, щоб абстрактно-логічне визначення ТСГ, яке було приведене раніше, довести операціонального рівня.

Розділимо господарство на чотири основні тісно зв'язані підсистеми (блоки): 1) виробництво з його галузевим підрозділом; 2) інфраструктура; 3) населення; 4) природні ресурси. Згідно концепції 1 М Маєргойза, територіальні структури цих функціональний підсистем визначають інтегральну ТСГ Ці підсис­теми тісніше всього зв'язані між собою , відображають в собі головні процеси що протікають у всій господарській системі,

При вивченні ТСГ країни виділяються наступні методичні питання: а) які відносяться до характеристики територіальної структури окремих сукупностей галузей (блоків) господарства (точніше ТС матеріального виробництва, невироб-ничої сфери або промисловості, сільського господарства і т.д.); б) які відносяться до вивчення зв'язків між ТС функціональних блоків; в) об'єднуючі перший і другий напря­мок в цілях одержання уявлення про цілісну (інтегральну) ТСТ країни Два останні питання - це питання про зв’язки - самі важливі для методології країно­знавства

Розглянемо ці напрямки по порядку.

ТСГ окремих блоків господарства. В даній схемі в центрі стоїть матеріальне виробництво, яке відображає основоположні риси ТСТ Матеріальне виробництво визначає в значній мірі розвиток всіх інших сфер господарства Власне воно взаємодіє з ними в рамках всієї цілісності на усіх її рівнях, безпосередньо відображаючи основні риси територіального розподілу праці.

При цьому матеріальне виробництво як підсистема відрізняється найбіль­шою складністю, так як тільки в його розвитку органічно сполучаються два взає­мозв’язаних процеси. Це, по-перше, галузева диверсифікація (зміна, різноманіт­ність), збагачення новими виробництвами і видами продукції і, по-друге, утво­рен­ня міжгалузевих територіально-виробничих сполучень різного рангу.

Аналіз ТС матеріального виробництва ведеться спільно з вивченням його галузей (говорячи по іншому) предметної структури. Принципово важливо трима­ в ти в полі зору складність взаємозв’язків на шляхах формування і спряженість в са­мому функціонуванні обох структур. В ході НТР міняється характер їх прямих і зворотних зв’язків. Так, низка викликаних нею явищ (зростаюча небезпека забруд­нен­ня середовища; збільшення частки складних, в тому числі наукоємких вироб­ництв в галузевому складі промисловості і сільського господарства, просто­ровий розрив між окремими стадіями технологічних циклів; прогресуюче змен­шення пи­томих затрат сировини і енергії на одиницю продукції; все більш широке викорис­тання штучних, а також вторинних видів сировини; здешевлення транспор­тування ванта­жів і т.п.) в цілому послаблює детермінуючий в минулому вплив галузевої структури на територіальну, підвищує роль районних умов в роз­міщенні вироб­ниц­тва.

Інфраструктура, яка обслуговує потреби виробництва і населення, має сис­темний характер і відіграє системоутворюючу роль для всього господарства і його територіальної структури.

Крім матеріального виробництва і інфраструктурних галузей в якості дуже важливої підсистеми виділяється населення з його територіальною структурою. Відносно до останньої будемо оперувати поняттям розселення, яке по суті, і пред­ставляє собою територіальну структуру населення.

На кінець, в якості четвертої підсистеми виділяються природні ресурси. При аналізі їх територіальної структури особливої уваги заслуговує ступінь диферен­ціації території країни по забезпеченню ресурсами та їх різноманітності. Сюди відносяться і питання сполучення, ступені територіальної концентрації і доступ­ності ресурсів, особливостей їх географічного положення і взаємоположення.

Дослідження взаємозв’язку територіальних структур блоків. Досить добре вивчені зв’язки між ТС матеріального виробництва, особливо промисло­вості, і розселення. Введені такі спеціальні поняття, як розселення промисловості, урбаністична структура промисловості. Взаємодіями між вказаними блоками гео­графи інтересувались частіше, ніж іншими, що пояснюється їх ведучим характером в господарстві будь якої країни.

Розселення промисловості - це розміщення промисловості (в цілому, груп галузей, окремих галузей і виробництва) по населеним пунктам різного рангу; розміщення промисловості по містам - урбаністична структура промисловості.

Для порівняння країн за характером урбаністичних структур промисловості може використовуватися показник людності середнього промислового центру країни, розрахований за такими показниками : с_і - чисельність населення міста; х_і - чисельність зайнятих в промисловості міста; і за формулою:

Частка міст різної людності в промисловому виробництві відображає характер вказаної структури. В вузлах розселення - містах, перш за все великих, з їх концентрацією контактів по самим різним напрямкам - «складуються» в загальний складний ланцюг різні види виробничої і невиробничої діяльності, і в тому числі і ті, які направлені на освоєння природних ресурсів. Будучи основою розвитку роз­селення, матеріальне виробництво відчуває його зворотний вплив, який заключа­ється, зокрема, в тому, що формування ТС матеріального виробництва підпоряд­ковано в тій чи іншій мірі задачі створення зручних для населення форм розсе­лення, що викликає додаткові витрати.

Інфраструктура відрізняється перш за все своєю зв’язувальною роллю у всьому народному господарстві, з’єднуючи з ресурсами виробництво, а його з споживачами. Визначаючи в багато чому характер всього розселення, в тому числі його місцеві і групові форми, вона в той же час в немалій мірі ним і обумовлена, так що причини і наслідки тут зворотні, з часом вони міняються місцями.

Вивчення взаємодії ТС промисловості, розселення і інфраструктури приз­вело до виробки таких понять, як промислово-міська агломерація - міська агломерація, в якій промислове виробництво виконує міськоутворюючу функцію. Це важливий елемент урбаністичної структури промисловості. Введені також такі поняття, як економічна вісь, полімагістраль (інфраструктурний жмут) та ін. Знання механізму взаємодії ТС функціональних блоків необхідно при вивченні питань інерційності ТСГ, її оптимальності, а також для практичних цілей, зв’язаних з тери­торіальним плануванням.

Задача розкриття інтегральних елементів ТС господарства - це пробле­ма генералізації і синтезу. В даному випадку без певного рівня генералізації не обійтись. Загальна постановка проблеми наглядно показана в наступній таблиці.

Таблиця

Зв’язки функціональних блоків господарства і підструктур цілісної ТС

	Підструктури
«Блоки»	Інтегрально		множинна	постачально-
виробництва	просторова		територіально-	розподільна
	А	Б	галузева
Матеріального
виробництва
Інфраструктура	районна	каркас-	територіальні	лінійно-мере-
	структура	на стру-	струкрури	жевузлова
		ктура	галузей
населення
(розселення)
Природних
ресурсів

З таблиці видно, що ТСГ розглядається як триєдина, яка складається з кількох основних, нерозривно зчіпних між собою форм, які в цілях аналізу пред­ставлені в якості трьох крупних підструктур.

І. Перша, найбільш важлива з них - інтегрально-просторова, або ареально-

синтетична, підструктура, яка характеризує взаємодію певним чином взаємозв’я-заних і взаємнорозташованих частин країни (зон, районів, підрайонів і взагалі будь яких господарсько-своєрідних відносно цілісних територіальних одиниць різного рангу), так або інакше взаємодоповнюючих один одного в народногосподарсь­кому відношенні, що звичайно і складає основу країни як економічно цілого, яким воно виступає в процесі міжнародного розподілу праці, Найбільш важливими її особливостями є:

1) інтегральність, що означає охоплення цією підструктурою всіх сфер (на

схемі блоків) господарства у всій її взаємодії з територією і населенням країни, На рівні країни враховуються лише ті елементи, які приймають участь в територіаль­ному розподілі праці на загальнодержавному (а тим більше міжнародному) рівні;

2) континуальність в географічному змісті як охоплення цією підструктурою всієї (або всієї освоєної) території країни;

3. диференцірованість ТСГ країни як територіального континуума, її поділ

на взаємодіючі структурно-функціональні інтегрально-територіальні одиниці, охо­плені територіальним поділом праці в масштабі усієї країни. Тому тільки стосовно цих просторово фіксованим одиницям континуума можна говорити про генеральні територіальні пропорції в народному господарстві;

4. різнорівність, так як структурні одиниці, приймаючі участь в територіаль-

ному розподілі праці на загальнодержавному рівні, не однакового, а різного рангу.

Якщо стосовно Росії залишити за розгляданням економічні зони як макрорегіони, то цих рангів три: а) крупні економічні райони; б) крупні підрайони; в) локальні територіально-виробничі комплекси. І.М.Маєргойзом пропонувалось в якості чет­вертого рангу розглядати міські або частіше всього промислово-міські агломерації (Маєргойз І.М. Территориальная структура хозяйства. Новосибирск, 1986. С.37).

5. нестрога і територіально неоднакова ієрархічність. Численні окремі еконо

мічні підрайони, локальні ТПК, важні для країни в цілому, взаємодіють з ТСГ неза­лежно(пропускаючи) крупні економічні райони. Цьому сприяють численні тенден­ції НТР: поява галузей з «вільним» розміщенням, просторовий розрив окремих ста­дій технологічного ланцюга, розвиток агрегатної концентрації, викликаючий появу не групи, а лише одного надпотужного підприємства загальнодержавного масш­табу, включеного у виробничі зв’язки багатьох районів. При строгому ієрархіч­ному підході це все втрачається на рівні аналізу крупних економічних районів.

ІІ. Множинна територіально-галузева структура, яка представляє взаємодію

територіальних структур окремих галузей в масштабі країни. В принципі вона охоплює всі підсистеми господарства( і їх галузі або види діяльності, за виклю­чен­ням «лінійноподібних» галузей інфраструктури, але практично включає лише ті галузі або види діяльності, які: а) в середині себе взаємодіють в масштабі країни (є немало галузей , між підприємствами яких немає або майже немає істотних зв’яз­ків взагалі, особливо в загальнодержавних рамках); б) взаємодіють в тому же масштабі з кількома іншими галузями, що робить важливим співвідношення і взаємозв’язок їх територіальних структур між собою; в) не повсюдно розпов­сюд­же­ні. Мова йде про ті галузі, функціонування територіальних структур яких вза­ємозв’язано по країні в цілому. Кожна з них по-своєму залежить від територіальної структури природних ресурсів, інфраструктури, розселення і територіальної структури галузей (тобто, говорячи традиційно, має свої фактори розміщення).

Особливості множинної територіально-галузевої структури:

1. найбільша взаємодія в рамках країни, перш за все між територіальними

структурами галузей, технологічно зв’язаних між собою;

2. виборність, яка заключається в різниці умов і факторів розміщення різних

галузей;

3. різнорівність (але не рівнозначність) , так як всі основні галузі в принци-

пі можуть бути однаково необхідними, виконуючи функції забезпечення потреб народного господарства;

4. дискретність територіальної структури окремо і всіх галузей разом, спів-

падаючих і неспівпадаючих в просторі одна з другою. Є країни в яких, наприклад, територіальна структура чорної металургії (якщо вона в основному передільна) майже співпадає з такою машинобудування. В різних країнах чорна металургія по-різному зв’язана з коксовим і рудними базами, територіальні структури старих і нових галузей можуть і не співпадати. То же стосується взаємозв’язаності територіальної структури сільського господарства в галузевій обробляючої про­мисловості.

Слід відмітити, що оперувати дуже складною структурою, що розглядається,

значно трудніше, ніж першою, інтегрально-просторовою.

ІІІ. Споживчо-розподільна структура, охоплююча інфраструктуру у її взаємозв’язку з розселенням.

До її особливостей відносяться:

1. дискретність (сітчатість), виражається і лінійно-мережовузловій морфо-

ло­гії. Однак її вплив виявляється на усій території, а не тільки безпосе­редньо вздовж цих ліній, фіксуючих траси економічної взаємодії;

2. універсальність, так як вона обслуговує все господарство, усі його галузі

і сфери незалежно від характеру їх організації (за принципом центральних або нецентральних функцій), пронизує своєю складною мережею всю територію. Тому вона відіграє об’єднуючу роль, сприяє інтеграції районів всередині країни, а також зв’язкам з іншими країнами;

3) системність - кожний окремий елемент структури (і в значній мірі всі вони разом взяті) всередині себе замкнутий тому, що ланки зв’язані між собою твердим ритмом дії. В той же час ця «кровоносна» структура відіграє системо­утворюючу роль для господарства в цілому, забезпечуючи його безперервне функціонування, об’єднуючи його складові частини і цілісність як по горизонталі (райони різного рангу), так і по вертикалі (сфери і галузі), - це і складає головну ціль розвитку цієї мережовузлової структури.

4. корпускулярність , так як її властива не тільки вузлова будова, але і стро-

га ритмічність. Вузли-центри «тиску» на навколишні території, які відчувають на собі найбільші імпульси структури, що розглядається, власне на її вузли.

5. функціональна ієрархічність, так як вона складається з живильних і роз-

подільних ліній . Тут звичайно діє незаперечний закон найкоротшого шляху по ієрархії, так як локальний пункт системи сполучення з іншими тільки за системою: джерело - розподільна лінія - живильна лінія - головна магістраль і зворотно через проміжні вузли і центри. Розвиток структури йде і в розгалуженні відростків для більш широкого охоплення території, і в магістралізації, концентрації робіт на головних лініях (і в підвищенні ролі найкращим чином розташованих вузлів). Живильні лінії лінії при цьому стають розподільними, окремі нечисленні магіст­­ралі, куди вливаються все більші потоки, стають ще потужніші.

Структуру, що розглядається неможна, змішувати з відомим представлен­ням М.М. Баранського про міста і дороги як про опорні каркаси країни, про її основу, свого роду «стропилах», які цементують всю господарську тканину, яка тримається на цьому каркасі. Зовнішньо в обох випадках є відомі подібні риси, але по суті каркас слід інтерпретувати як узагальнюючий зліпок інтегрально-конти­нуальної структури, тобто як взаємодію промислово-міських агломерацій, які виходять на загальнодержавний функціональний рівень територіального розпо­ді­лу праці (незалежно від рангу регіонів, які вони в ньому представляють). Поняття «каркас» інформативно і полегшує орієнтацію в інтегрально-континуальній струк­турі господарства.

В живильно-розподільній структурі магістралі відіграють, як правило, і закріплюючу роль, але на відміну від каркасу вони не тільки скріплюють і під­тримують, але перш за все живлять господарську «тканину». Таким чином, це да­леко не повністю співпадаючі структури, хоча з каркасом в значній мірі може і співпадати генералізований рисунок мережі. Так і в живому організмі скелет і сис­тема кровообігу - далеко не одне і те ж.

Підводячи підсумки, можна сказати, що фактично сукупність взаємо­поло­ження і взаємодії багато-галузевої і живильно-росподільчої структур (які можуть бути сприйняті і на карті без мережі адміністративного поділу) в більшій мірі формують живу господарську тканину країни. Переважаюча частина території країни складає тканина, тобто матеріальний субстрат, структурно підлеглий карка­су. Інтегральна ж структура передає їх складну єдність в окремих частинах країни, обладая додатково і новими, дуже істотними, специфічними рисами.

Співвідношення всіх трьох видів територіальних структур, характер їх взаємовзв’язаності і взаємодії різні в окремих країнах, так як вони залежать від численних конкретних умов. Наприклад, в Угорщині живильно-розподільча струк­тура представлена широко, інтегральна - слабо, множинно-галузева дуже слабо. В Чехії і Словатчині дуже слабо розвита розвинута каркасна структура, але тут є райони, в яких значно розвинуто взаємопроникнення галузевих територіальних структур. Для оцінки кожної з структур окремо, і тим більше інтегральної ТГС, необхідна розробка кількісних параметрів.