8. Вивчення ступеню і характеру освоєності природи країни

При досліджені країни і району важливо знати, яка була тривалість госпо­дарського освоєння і використання природних умов і ресурсів. Без уяви про глибину втручання людини в природу неможна правильно зрозуміти і оцінити її.

Для дослідження територіальної структури природних ресурсів важливі такі критерії, як ступінь деференціації в забезпеченості ними території, їх різнови­ди, територіальна концентрація, територіальні співвідношення ресурсів, їх доступність, ЕГП. Особливо важливі наступні моменти.

1. Територіальний розрив між ресурсами, з одного боку, і виробництвом

населенням, з другого. Великий розрив характерний переважно для крупних розвитих країн, в середині яких часто ясно виділяються: а) економічно активна територія, де зосереджено населення і основні виробництва і де продовжують експуатуватись агрокліматичні ресурси (в ареалі використовуваних агроресурсів така територія звичайно і заключена), але де сильно вичерпані мінерально-сиро­винні ресурси; б) неосвоєна територія, часто з екстремальними, несприятли­вими для життя людини фізико-географічними умовами, але з багатими мінерально-сировинними ресурсами - ресурсний резерв країни. Це, наприклад, США, Канада, Австралія, Бразилія, Китай, Індонезія та інші. Тут особливо складні проблеми кош­товної інфраструктури, потрібної для подолання значного територіального неспів­падання районів споживання природних ресурсів з природним розміщенням їх видів. Бувають такі випадки меншого, але все-таки замітного розриву, навіть у невеликих країнах (між енергоресурсами і споживачами енергії в Швеції і Нор­вегії). Масштаби освоєння ресурсів в екстремальних районах визначаються не тільки їх запасами, але і інтенсифікацією ресурсокористування в країні.

2. Співвідношення територіальної концентрації основних природних ресур-

сів з територіальною концентрацією виробництва і населення. В країнах з високою територіальною концентрацією важливіших мінерально-сировинних ресурсів, які служать базою вітчизняної важкої індустрії, звичайно висока і концентрація цієї індустрії, а слідом за нею всього виробництва і населення (Польща). В країнах з «дисперсними» ресурсами можуть бути дуже різні рівні територіальної концент­рації промисловості. В Угорщині все складніше: тут дрібні родовища різних корисних копалин, але вони всі згруповані на півночі, і це відповідає північному промисловому поясу; але все ж таки територіальна концетрація господарства, і особливо населення (Будапешт), куди вище, ніж ресурсів, чому сприяло в мину­лому наявність великої сільськогосподарської території, лінійна концентрація водних ресурсів (рік), вигідне положення столиці на Дунаї.

3. Важливо оцінити взагалі, яка роль природних ресурсів в формуванні тери-

торіальної структури господарства країни. Для невеликих і середніх країн з бідним ресурсним потенціалом географія ресурсів може взагалі не відігравати особливо важливої ролі, або вона відігравала тільки раніше, на попередніх історичних етапах. Тепер важливіша система розселення і інфраструктура, особливо зв’язуюча країну з зовнішнім світом - головним сьогодні джерелом ресурсів. Скажімо, в Япо­нії, в Італії, Нідерландах, Швейцарії свої ресурси уже давно не визначають терито­ріальної структури господарства. В Болгарії же, наприклад, важливо про­слідкува­ти, як міняється територіальна структура при ресурсній переорієнтації. Буває, що при цьому в країні співіснують промислові ядра, які опираються на вітчизняні і на імпортні ресурси, а буває, що переорієнтація не зв’язана з виникненням нових центрів і районів, імпортні ресурси направляються в старопромислові ареали, нова «хвиля» накладається територіально на стару.

4. З ростом інтернаціоналізації в сфері природних ресурсів росте взаємоза­пов­нюваність ресурсо-сировинних баз країни. Тому необхідно оцінювати для краї­ни роль зовнішнього фактору. В якості прикладу може служити Східна Європа. В недалекому минулому і, навіть, зараз Росія крупніший постачальник практично усіх видів корисних копалин і рослинної сировини в ці країни. Низка ресурсів Росії для внутрішніх потреб могла би бути освоєна пізніше, але потреби сусідніх країн прискорили їх освоєння.