1 Шевчук с. В. Українське ділове мовлення: Підручник. — Вид. 2-ге, доп. І переробл. — к.: Атіка, 2004. — с. 5—56.

2.Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед, спец. закл. —4-те вид., переробл. і допов. — К.: А.С.К., 2002. — С. 13—53.

3Шевчук С. В., Кабиш О. О. Практикум з українського діло­ вого мовлення: Навч. посібник. — К.: Атіка, 2005. — С. 4—12.

4.Зубков м. Сучасна українська ділова мова. — 2-ге вид., допов. — X.: Торсінг, 2002. — с. 9—66.

1. Пелеха Ю. Управлінське документування: Навч. посібник: У 2 ч. — Ч. 1: Ведення загальної документації. — К.: Вид-во Європ.ун-ту, 2001. — С. 33—45, 49—84.

Тема: Переклад прийменника по з російської на українську мову (4 год).

План підготовки до практичного заняття

1. Синонімія прийменникових конструкцій.

2. Переклад прийменника по з російської мови на українську.

3. Прийменникові і безприйменникові конструкції.

Вправа Перекладіть прийменникові словосполучення з російської мови на українську. Поясніть особливості використання прийменників в обох мовах.

Прийти по делу. По собственной воле. В рассрочку. Не по силам. По закону. Приняться за работу. Поставить в пример. По указанию. По всем правилам. Речь по вопросу. По последней моде. Принять во внимание. Принять к сведению. Работать по схеме. По моим сведениям. Послать по почте. В адрес. По прибытии. Поступать в университет. Читать на украинском языке. Войти в аудиторию. В столе. По причине. В течение. По заказу. Выйти из отдела. По истечении времени. Папка для бумаг. Вопреки желанию.

Рекомендована література:

1 Шевчук с. В. Українське ділове мовлення: Підручник. — Вид. 2-ге, доп. І переробл. — к.: Атіка, 2004. — с. 5—56.

2.Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед, спец. закл. —4-те вид., переробл. і допов. — К.: А.С.К., 2002. — С. 13—53.

3Шевчук С. В., Кабиш О. О. Практикум з українського діло­ вого мовлення: Навч. посібник. — К.: Атіка, 2005. — С. 4—12.

4.Зубков м. Сучасна українська ділова мова. — 2-ге вид., допов. — X.: Торсінг, 2002. — с. 9—66.

2. Пелеха Ю. Управлінське документування: Навч. посібник: У 2 ч. — Ч. 1: Ведення загальної документації. — К.: Вид-во Європ.ун-ту, 2001. — С. 33—45, 49—84.

Тема: Вживання великої літери (10 год).

План підготовки до практичного заняття

1. Власні імена осіб.

2. Географічні й адміністративно-територіальні назви.

3. Найменування посад і звань.

4. Назви організацій, установ, підприємств, іноземних фірм.

Вправа Замініть, де треба, малу літеру великою. По­ясніть у кожному конкретному випадку правило вживання малої та великої літери.

(п)резидент (у)країни, (з)аслужений (у)читель, (дирек­тор (п)рофесійно-(т)ехнічного (у)чилища № 7, (генераль­ний (к)онструктор, (к)иївське (а)кціонерне (т)овариство з (в)иробництва (е)кскаваторів, (ф)едєрація (н)езалежних (п)рофспілок (у)країни, (м)іністерство (о)світи і (н)ауки (у)к-раїни, (д)ень (н)езалежності (у)країни, (г)енеральний (п)ро-курор (у)країни, (у)країнська (е)кологічна (а)соціація «(з)е-лений (с)віт», (х)ліб «(у)країнський», (к)иївське (виробни­че (о)б'єднання «(к)аштан», (м)іністр (о)світи і (н)ауки (у)країни, (к)иївська (з)агальноосвітня (ш)кола № 125.

Вправа 1. Розкрийте дужки і вставте велику або малу літеру. Поясніть вживання великої літери.

А. (г)енеральний (с)екретар ООН, (п)резидент України, (г)олова (в)ерховної (р)ади України, (п)рем’єр-(м)іністр Канади, (м)іністер­ство (о)світи і науки України, (з)ахідна Україна, (к)раїни (з)аходу, (б)ульвар Тараса Шевченка, (м)айдан (н)езалежності, (р)еспубліка (б)ол­гарія, (у)горська (р)еспубліка, (к)орейська (н)ародно-(д)емократична (р)еспубліка, (р)івненська (о)бласть, (у)манська (м)іськрада, (ш)ев­ченкові поезії, (ш)евченківські поезії, (ш)евченківська премія, (н)обе­лівська премія, (в)олодимир-(в)олинський, (н)аціональний (б)анк України, (к)иївський (б)удинок (м)од, (к)иївський (н)аціональний (е)кономічний (у)ніверситет, (д)ень (н)езалежності України, (р)іздво, (а)ндріївська (ц)ерква, (в)олодимирський (с)обор, (к)иєво-(п)ечерська (л)авра, (д)ержавний (м)узей (о)бразотворчого (м)истецтва, (ц)ент­ральна (н)аукова (б)ібліотека АН України ім. В. Вернадського, (п)ромінвестбанк України, (б)анк (а)валь, (є)вропейське (е)кономіч­не (с)півтовариство, (м)іжнародний (в)алютний (ф)онд.

Б. (р)ада (б)езпеки, (н)аціональна (о)пера України, (п)олісся, (с)тан­ція (м)етро (л)ибідьська, (з)акарпаття, (ч)ернігівська (о)блспожив­спілка, (о)дещина, (п)риазов’я, (д)онбас, (з)бройні (с)или України, (ц)ентральне (у)правління (в)сеукраїнського (т)овариства (п)росвіта ім. Тараса Шевченка, (ц)ентральна (р)ада, (п)арламент, (с)енат, (к)он­ституційний (с)уд України, (о)рден (в)ітчизняної (в)ійни, (м)едаль (з)а (в)ідвагу, (о)рден (к)нязя (я)рослава (м)удрого, (е)зопівська (м)ова, (б)іблія, (б)ожа (м)атір, (е)поха (в)ідродження, (н)аціональний (у)ні­верситет (к)иєво-(м)огилянська (а)кадемія, (у)країнська (д)ержава; (д)ержавний (к)омітет з (н)ауки, (т)ехніки і (п)ромислової (п)олітики України; (д)октор (е)кономічних (н)аук, (м)іжнародна (с)пілка (у)країн­ських (п)ідприємців (МСУП).

Вправа 2. Перепишіть речення. Розкрийте дужки і вставте велику чи малу літеру, поясніть її правопис.

1. Гей, нові (к)олумби й (м)агеллани, напнемо вітрила наших мрій! (В. Симоненко) 2. Не всі стародавні (г)реки були (а)фродітами, (г)еркулесами, (а)поллонами, але в них був ідеал краси, і вони бачили її в різних проявах, увічнювали її (О. Довженко). 3. Пошли, доле, гнів, і ненависть, і гордість оборонцям і визволителям нашої (б)ать­ківщини! (О. Довженко) 4. Всяк (ш)отландець вільний — пан своєї (б)атьківщини (Леся Українка). 5. Наші предки, (с)тародавні (с)ло­в’яни, подібно до (а)нглосаксів, ділили рік на дві частини: зиму і літо або на зимове і літнє сонцестояння — (к)оляду і (к)упала (Олекса Воропай). 6. (б)ароко — художній стиль у мистецтві, (б)атьківщи­ною якого є (і)талія. Головна особливість цього стилю — вигадливість, підкреслена урочистість, переважання декоративного над практично-корисним. Назва терміна «(б)ароко» походить від (п)ортуга­льського «перола барокка», що перекладається як «перлина вигадливої форми». Кращі будівлі цього стилю: (в)ерсальський (п)алац поблизу (п)арижа, (з)имовий (п)алац у (с)анкт-(п)етербурзі, (а)ндріїв­ська (ц)ерква, (м)аріїнський (п)алац, (б)рама (з)аборовського у Києві. 7. Так, (ж)овтоводська битва мала для українців таке ж значення, як колись для русичів битва (к)уликовська (Д. Яворницький).

Вправа 3. Випишіть зі «Словника античної міфології» та «Історії України» 20 прикладів вживання великої букви у власних назвах.

Вправа 4. Перекладіть тексти українською мовою і запишіть їх. Поясніть вживання малої та великої літер.

1. Юрий Каныгин — доктор экономических наук, профессор, член Союза журналистов Украины. Окончил экономический факультет Московского университета. Работал заведующим кафедрой Хабаровского политехнического института, ученым секретарем Сибирского отделения АН СССР по гуманитарным наукам. С 1976 года живет в Киеве, где возглавлял отдел научного потенциала Института кибернетики им. В. М. Глушкова, отдел социального интел­лекта Центра исследований научного потенциала и истории науки им. Г. М. Доброва НАН Украины.

Автор многочисленных научных и научно-популярных работ в области информатики, социологии, истории науки. Особенно широкий резонанс получили такие его публикации, как «Загадки интеллектуального бытия» (1977), «Откуда есть пошла наука русская» (1980), «Кибернетика в жизни общества» (1985), «Что такое информатика» (1989), «Информационная природа НЛО» (1991), «Путь ариев: Украина в духовной истории человечества» (1996) и др.

2. «До революции обязательным, к примеру, было ежегодное паломничество в Киев, посещение Печерского, Михайловского монастырей, а также Почаевской лавры.

— И Софийской, — попытался подсказать я.

— Нет, — возразил Гуру, — Софийская лавра не обладает той духовной силой. Она создана по княжескому замыслу, а Печерская и Почаевская — по Божьему. Над Печерской лаврой, над пещерами, где лежат 15 славянских духовидцев, сияет негасимый свет. Он виден духовным взором. Этот свет — спасение для Киева. Особенно теперь, когда нет соборной Успенской церкви, взорванной современными вандалами 3 ноября 1941 г. Здесь хранились мощи первого митрополита Киевского и главная святыня — чудотворная икона Успения Пресвятой Богородицы. Ряд других святых икон. И это все в воздух! Непостижимо, страшно, нелепо».

(З кн. Ю. Канигіна «Шлях аріїв: Україна в духовній історії людства»).

● Зразками яких функціональних стилів є подані тексти? Назвіть їхні ознаки.

Вправа 5. Перепишіть текст і замініть, де потрібно, малу букву великою.

Рівненська (о)бласть розташована на (п)оліській (р)івнині (в)олин­ського (п)лато, яке густо посічене річками. Найбільші з них — (п)ри­п’ять та її притоки (г)оринь і (с)тир. Є багато озер, особливо на (п)оліс­сі, серед яких найповноводніше (б)іле, (с)омине, (н)обель. Ліси займають 38 відсотків території. Сім (п)івнічних районів області зазнали радіоактивного забруднення після аварії на (ч)орнобильській (а)(е)(с).

Перші сліди перебування людини — (п)ізній (п)алеоліт. У III—II ст. до (н).(х). та у ІІ—ІІІ ст. нової ери на території сучасної області жили ранньослов’янські племена (з)арубинецької та (ч)ерняхівської культур. У VI—VII ст. тут виникло об’єднання племен державного типу на чолі з (д)улібами-(в)олинянами. Знайдено поселення (ч)ерня­хівської культури біля (в)арковичів і (п)ідлужжя (д)убнівського р-ну, городища Х ст. У Х ст. ці землі входили до складу (к)иївської (р)усі-(у)країни. Визначну роль в історії краю відіграли (д)оро­гобуж і (п)ересопниця (нині села), які в ХІ—ХІІ ст. були центрами (у)дільних князівств. На (р)івненщині творилися (є)вангелії: «(д)уб­нівське» (1539—68), «(д)орогобузьке» (1556—61) та «(п)ересопниць­ке (є)ванглія» (1556—61). На останньому в 1991 р. складав (п)ри­сягу екс-(п)резидент (у)країни Л. Кравчук. На честь цієї книги в с. (п)ересопниця споруджено пам’ятник.

Сучасна (р)івненщина входила до (г)алицько-(в)олинського (к)ня­зівства. Після його розпаду в 1457 опинилася під владою (л)итви. Із прийняттям (л)юблінської (у)нії в краї розпочинається (п)ольська експансія. В 70-х роках XVI ст. (о)стріг здобув славу «(в)олинських (а)фін»: він став важливим політичним, економічним і культурним центром. У (д)ермані, (о)строзі, (д)убні в 1630—36 відбувалися повстання селян. Значно активізувався (н)ародний (р)ух під час (в)извольної (в)ійни в 1648—54 рр. Повстання в ті часи охопили всю (р)івненщину. Біля с. (п)ляшева нинішнього (р)адиви­лівського р-ну влітку 1651 відбулася (б)ерестецька (б)итва між (к)озацьким (в)ійсь­ком Б. Хмельницького та (п)ольською (а)рмією.

За (а)ндрусівською (у)годою (1667) край продовжує залишатися у складі (п)ольщі. З 1793 — під владою (р)осії. За (р)изькою (у)го­дою (1921) (р)івненщина відійшла до (п)ольщі у складі (в)олин­ського (в)оєводства. У 1939 — приєднана до (с)(р)(с)(р).

(Україна: Путівник. — К., 1993).

Вправа 6. Запишіть назви відомих в Україні (у Києві):

а) вищих навчальних закладів, бібліотек, архівів, спортивних споруд;

б) церков, пам’яток історії й архітектури, пам’ятників;

в) музеїв, театрів, філармоній, видавництв;

г) готелів, ресторанів, кафе, магазинів, туристичних агентств, бюро, курор- тів і санаторіїв;

д) банків;

е) державних установ (міністерств, комітетів), іноземних представництв.

● Поясніть вживання великої та малої літер, а також лапок.

Запитання:

1. З якої літери пишуться частини складних східнослов’янських прізвищ?

2. Як пишуться складні запозичені імена осіб?

3. За яким критерієм визначається дефіс не чи роздільне написання власних імен?

4. Як пишуться артиклі. Прийменники, частки в слов’янських іменах?

5. Як позначаються початкові звуки компонентів складених географічних назв?

6. Як пишуться складові частини умовних географічних імен власних?

7. З якої літери пишуться артиклі, прийменники, частки на початку географічних назв?

8. У чому полягає особливість написання сторін світу?

9. За яких умов складні географічні найменування пишуться через дефіс?

10. З якої літери починаються назви посад і звань?

11. Які компоненти найменувань орденів пишуться з малої літери?

12. У чому полягає специфіка написання назв орденів, медалей, відзнак, які беруться в лапки?

13. Укажіть особливості графічного позначення вищих урядових і суспільних установ і організацій?

14. У яких назвах організацій з великої літери пишеться перше і власні імена?

Список рекомендованої літератури

1.Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Підручник. — Вид. 2-ге, доп. і переробл. — К.: Атіка, 2004.

2.Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед, спец. закл. —4-те вид., переробл. і допов. — К.: А.С.К., 2002.

3.Шевчук С. В., Кабиш О. О. Практикум з українського діло­вого мовлення: Навч. посібник. — К.: Атіка, 2005.

4.Зубков М. Сучасна українська ділова мова. — 2-ге вид., допов. — X.: Торсінг, 2002.

5.Пелеха Ю. Управлінське документування: Навч. посібник: У 2 ч. — Ч. 1: Ведення загальної документації. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2001.

6. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С. П. Бибик, І. Л. Михно, Л. О. Пустовіт, Г. М. Сюта. — К.: Довіра; УНВЦ «Рідна мова», 1999.

Тема: Документи щодо особового складу. Скарга ( 5 год).

План підготовки до практичного заняття

1. Документи щодо особового складу.

2. Скарга, її реквізити.

3. Позначення цифрової інформації у документах.

Запитання:

1. Як позначається в документі числівник, що відповідає однозначному числу?

2. Словом чи цифрою записується однозначне число при одиницях виміру?

3. Яким способом позначаються часові межі?

4. Як подаються в тексті складні числівники, що починають речення?

5. У яких випадках складні числівники записуються цифрами?

6. Як ведеться цифровий запис порядкових прикметників?

7. Чи не суперечить уживання відмінкових закінчень після арабських цифр, що позначають порядкові прикметники, нармам ділової мови?

8. З якою метою вводяться в діловий текст римські цифри?

9. Чи можливе вживання відмінкових закінчень після римських цифр, які позначаються порядковими прикметниками7

10. Які числові позначення становлять групу комбінованих утворень?

Список рекомендованої літератури

1. Антисуржик / За ред. 0. Сербенської. – Львів: Світ, 1994. – 149 с.

2. Антоненко-Давидович Є. Як ми говоримо. – К.: Либідь, 1991. – 253 с.

3. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. – 232 с.

4. Бикова Г. П., Безпаленко А. М., Гриценко Т. Б. Матеріали до теоретичного курсу з української мови та методичні поради з культури ділового спілкування. – К.: НАУ, 1999. – 79 с.

5. Бикова Г. П. Українська мова та культура ділового спілкування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: НАУ, 2003. – 366с.

6. Бикова Г. П. Українська мова та культура мовлення для студентів заочної форми навчання Національного аграрного університету: Навчальний посібник. – К.: НАУ, 2002. – 122с.

7. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. – К.: “АртЕк” 1996. – 223 с.

Тема: Довідково-інформаційні документи. План роботи (пер­спективний, квартальний, місячний, тижневий, денний). Оформлення приміток, додатків і підстав до тексту(5 год.).

Питання для вивчення:

1. Загальна характеристика документів. Службові записки

2. Довідки їхні види та правила оформлення.

3. Протоколи, витяг з протоколу.

4. Службові листи.

5. Акти.

6. Телеграми, телефонограми.

Запитання і завдання

1. На які підгрупи можна поділити довідково-інформаційні документи?

2. Реквізити доповідної записки

3. На які групи поділяються пояснювальні записки?

4. Що таке протокол?

5. Реквізити протоколу

6. Що таке службовий лист?

7. Реквізити листа

8. Що таке акт?

9. Реквізити акту

Список рекомендованої літератури

1.Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Підручник. — Вид. 2-ге, доп. і переробл. — К.: Атіка, 2004. — С. 387—469.

2.Шевчук С. В., Кабиш О. О. Практикум з українського ділового мовлення: Навч. посібник. — К.: Атіка, 2005. — С. 74—93.

3.Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. — К.: А.С.К., 2002. — С. 144—169.

4.Зубков М. Сучасна українська ділова мова. — 2-ге вид., допов. — X.: Торсінг, 2002. — С. 128—131.

5.Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С. П. Бибик, І. Л. Михно, Л. О. Пустовіт, Г. М. Сюта. — К.: Довіра; УНВЦ «Рідна мова», 1999. — С. 58—61, 224—247.

Тема: Етикет ділового листування (3 год).

План підготовки до практичного заняття

1. Етикет ділового листування.

2. Заохочувальні та спонукальні листи.

3. Рекомендаційні листи.

Запитання.

1. Які документи належать до інформаційних?

2. Що таке службовий лист?

3. Які виділяють листи за функціональними ознаками?

4. Які розрізняють листи за кількістю адресатів?

5. Назвіть реквізити листа та правила їх оформлення.

6. Як слід починати лист?

7. Наведіть приклади найпоширеніших звертань у листах.

8. Як треба звертатися до Президента?

9. Наведіть приклади початкових фраз різних типів листів.

10.Як варто розпочинати листа-нагадування?

11.Як ви сформулюєте відмову?

12. Наведіть приклади завершальних речень листа.

13. Наведіть приклади прощальних фраз листа.

14. Що таке супровідний лист?

15. Запишіть типові мовні звороти, якими можна скористатися у листах-вибаченнях, подяках, вітаннях.

Список рекомендованої літератури

1. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Підручник. — Вид. 2-ге, доп. і переробл. — К.: Атіка, 2004. — С. 387—469.

2. Шевчук С. В., Кабиш О. О. Практикум з українського ділового мовлення: Навч. посібник. — К.: Атіка, 2005. — С. 74—93.

3. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. — К.: А.С.К., 2002. — С. 144—169.

4. Зубков М. Сучасна українська ділова мова. — 2-ге вид., допов. — X.: Торсінг, 2002. — С. 128—131.

5. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С. П. Бибик, І. Л. Михно, Л. О. Пустовіт, Г. М. Сюта. — К.: Довіра; УНВЦ «Рідна мова», 1999. — С. 58—61, 224—247.

Тема: Принципи української орфографії (10 год).

План підготовки до практичного заняття

1. Принципи української орфографії.

2. Правопис російських прізвищ українською мовою.

Виконайте тести:

1. Як називається система правил про способи пе­редачі на письмі звукового складу слів, написання їх ра­зом, окремо і через дефіс, вживання великої букви, пра­вильне перенесення частини слова з рядка в рядок?

а) орфоепією; б) орфографією; в) графікою.

2. Що є одиницею орфографії?

а) орфограма; б) пунктограма; в) графема.

3. Яке практичне значення додержання орфографіч­них норм?

а) відіграє важливу роль у спілкуванні людей, сприяє піднесенню рівня мовної культури;

б) відіграє важливу роль у спілкуванні людей;

в) сприяє піднесенню рівня мовної культури.

4. Коли вперше було видано "Найголовніші правила українського правопису"?

а) 1918р.; б) 1920р.; в) 1921 р.

5. Хто були творцями основних правописних правил з кінця XVIII і до 20-х рр. XX ст.?

а) І. Котляревський, О. Павловський;

б) М. Максимович, М. Драгоманов;

в) І. Котляревський, О. Павловський, М. Максимо­вич, М. Драгоманов, П. Куліш, Є. Желехівський. :

6. Коли було видано повний український правопис? а) 1929р.; б) 1930р.; в) 1931 р.

7. У яких роках його перевидавали?

а) 1933р.; б) 1937р.; в) 1933 і 1937 рр.

8. Як побудовано "Український правопис" 1946 року?

а) враховано специфіку української мови;

б) забезпечено спільність з російським правописом;

в) враховано специфіку української мови і водночас забезпечено наближеність до російського правопису.

9. Коли вийшло третє, значно перероблене і допов­нене видання?

а) 1989р.; б) 1990р.; В) 1991 р.

10. Яким роком датується четверте видання право­пису?

а) 1993р.; б). 1994р.; в) 1995 р.

Принципи української орфографії .

1. Які принципи покладено в основу української ор­фографії?

а) фонетичний, морфологічний;

б) фонетичний, історичний;

в) фонетичний, морфологічний, історичний.

2. Який принцип полягає в тому, що певна морфема чи певний звук у морфемі всюди пишеться однаково, хоч в інших формах цього слова або в окремих споріднених словах вимовляється інший звук?

а) фонетичний; б) морфологічний, історичний;

в) морфологічний.

3. Який принцип враховує те, що слова пишуться так, як вони вимовляються в літературній мові?

а) фонетичний; б) морфологічний; в) історичний.

4. Який принцип полягає в тому, що слова переда­ються на письмі за традицією?

а) фонетичний; б) морфологічний; в) історичний.

5. Який принцип полягає в розрізненні значень слів під час їх написання?

а) смисловий; б) диференціальний; в) смисловий або диференціальний.

Правопис префіксів

І. Перед якими приголосними префікс з- перехо­дить у с-?

а) глухими; б)к,п,г,ф,х; в) дзвінкими.

2. У яких випадках вживається префікс зі-, а в неба­гатьох словах зо-, зу-?

а) якщо корінь починається двома-трьома приголос­ними;

б) якщо корінь починається двома приголосними;

в) якщо корінь починається трьома приголосними.

3. Чи переходить приголосний а у с у префіксах без-, воз-, роз-, через-?

а) так; б) Інколи; в) ні.

4. Чи завжди у префіксах від-, між-, над; об; під;перед-, понад- пишуться букви д, ж, б?

а) так;

б) д переходить у т;

в) ні.

5. Коли вживається префікс пре-?

а) у дієсловах, що означають наближення;

б) у якісних прикметниках і прислівниках для вира­ження найвищого ступеня ознаки;

в) у дієсловах, що означають приєднання.

6. Коли вживається префікс при-?

а) у дієсловах, що означають наближення, приєднан­ня, частковість та результат дії, а також у похідних словах;

б) у прикметниках, утворених від іменників з при­йменником при, і в похідних словах;

в) у дієсловах, що означають наближення, приєднан­ня, частковість та результат дії, і в похідних словах, а та­кож у прикметниках, утворених від іменників з приймен­ником при, і в похідних словах.

7. Що являють собою пре, при у словах іншомовного походження?

а) префікси;

б) частину кореня;

в) можуть бути в одних випадках префіксами, в інших — частиною кореня.

8. У яких словах прі є префіксом?

а) прірва;

б) прізвисько, прізвище;

в) прірва, прізвисько, прізвище.

9. Які значення має префікс пере-?

а) "наново", "по-іншому", "через щось", "через когось";

б) завершення дії;

в) "наново", "по-іншому", "через щось", "через когось",. завершення дії.

10. Які особливості вживання префіксів від-, од-?

а) у мові художньої літератури вони виступають, як правило, паралельно; у науковій та спеціальній літера­турі від-;

б) у мові художньої літератури вживається префікс од-, а в науковій та спеціальній від-;

в) вони вживаються паралельно як у мові художньої літератури, так і наукової й спеціальної.

Правопис суфіксів

1. Чи завжди у суфіксах -альник, -ильник, -Ільник,

-альність після л перед н пишемо ь?

а) так; б) ні; в) у винятках не пишемо.

2. У якому значенні вживаються іменники з суфіксом -инн-?

а) означають збірні поняття;

б) означають процеси;

в) означають збірні поняття або процеси.

3. Яке значення мають іменники з суфіксом -інн-?

а) означають збірні поняття;

б) означають процеси;

в) означають збірні поняття або процеси.

4. Яке значення мають іменники з.суфіксом –енн?

а) означають збірні поняття;

б) означають процеси, абстрактні поняття;

в) означають збірні поняття або процеси.

5. У яких іменниках вживаються суфікси -ичок, -ичк(а)?

а) середнього роду із здрібніло-пестливим значенням;

б) чоловічого і жіночого роду із здрібніло-пестливим значенням;

в) усіх трьох родів із здрібніло-пестливим значенням.

6. У яких іменниках вживаються суфікси -вчок,-єчок, -вчк(а), -єчк(а)?

а) середнього роду із здрібніло-пестливим значен­ням;

б) чоловічого і жіночого роду із здрібніло-пестливим значенням;

в) усіх трьох родів із здрібніло-пестливим значенням.

7. Який суфікс пишеться у чоловічих іменах по бать­кові?

а) -Івн; б) -ович; в) -евич.

8. За допомогою яких суфіксів творяться жіночі імена по батькові?

а) -івн(а), -ївн(а); б) -івн(а); в) -ївн(а).

9. Які наголошені суфікси вживаються для підкрес­лення найвищого ступеня вияву ознаки? а) -єни-; б)-анн-; в) -єни-,-анн-.

10. Які суфікси вживаються у прикметниках, утворе­них від слів іншомовного походження, після д, г, з, с, ц, ж, ч, ш, р?

а) -Ічн-; б) -їчн-; в) -ичн-.

11. Які суфікси вживаються у прикметниках, утворе­них від слів іншомовного походження, після приголосних, крім д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р?

а) -ічн-; б) -їчн-; в) -ичн-.

12. Які суфікси вживаються у прикметниках, утворе­них від слів іншомовного походження, після голосних? а) -ічн-; б) -їчн-; в) -ичн-.

13. Коли у прикметниках вживаються суфікси -ев, -єв?

а) у прикметниках з основою на м'який приголосний;

б) у прикметниках з основою на м'який приголосний .та шиплячий, якщо наголос падає на основу слова;

в) у прикметниках з основою на м'який приголосний та шиплячий.

14. Коли у прикметниках пишемо суфікс -ов?

а) у прикметниках з основою на м'який приголосний;

б) у прикметниках з основою на шиплячий;

в) у прикметниках з основою на м'який приголосний та шиплячий, якщо наголос падає на закінчення.

15. У яких прикметниках завжди пишемо суфікси -ев, -єв?

а) якісних; б) відносних; в) присвійних.

16. Коли у прикметниках вживається, суфікс -ист?

а) після голосних;

б) після м'яких приголосних;

в) після приголосних.

17. Коли у прикметниках пишемо суфікс -Ісг?

а) після голосних заднього ряду;

б) після голосних;

в) після голосних переднього ряду.

18. Коли у словах вживається суфікс -ова?

а) коли наголос падає на о;

б) коли наголос падає на корінь;

в) коли наголос падає на закінчення.

19. У яких дієсловах вживаються суфікси -ір, -ир?

а) коли наголос падає на суфікс;

б) коли наголос падає на закінчення;

в) у словах іншомовного походження.

Позначення м'якості приголосних на письмі

1. Чим позначається м'якість приголосних на письмі?

а) буквою ь (м'яким знаком);

б) буквами я, ю, є, ї;

в) буквою ь та буквами я, ю, е, Т.

2. Коли м'який знак пишеться після м'яких приго­лосних [д'], [т'], [з'], [с'], [ц-], [дз'], [л1], [н']?

а) у кінці слова;

б) у кінці слова та складу;

в) у кінці складу.

3. Коли м'який знак пишеться перед о?

а) на початку слова;

б) у кінці слова;

в) після м'яких приголосних у середині складу.

4. У яких суфіксах пишеться м'який знак?

а) у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-, після з, с, ц;

б) у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-;

в) у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-, -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-.

5. Коли після [л] перед наступним приголосним пи­шеться м'який знак?

а) коли [л] позначає м'який приголосний;

б) коли наступний приголосний м'який;

в) коли [л] пом'якшився внаслідок уподібнення перед наступною буквою на позначення м'якого приголосного (крім л)..

6. Які є винятки з цього правила?

а) коли після л стоїть друге л: ллє, ллю, зілля;

б) у суфіксах -алн-, -илн-: держално, пужално, гра­билно;

в) коли після л стоїть друге л: ллє, ллю, зілля; у су­фіксах -алн-, -илн-: держално, пужално, грабилно; у спо­лученнях -лч-, -лід-, якщо вони утворилися з -лк-: спілка, спілчанин — у спілці, але Галька — Гальчин — Гальці, донь­ка — доньчин — доньці.

7. Коли м'який знак не вживається?

а) після губних, шиплячих, після р у кінці слова і складу;

б) після н перед шиплячими та суфіксами -ськ-,-ств-, після ц у кінці слова в іменниках чоловічого роду іншомовного походження;

в) після губних, шиплячих, після р у кінці слова і скла­ду (крім Горький), після н перед шиплячими та перед суфіксами -ськ-, -ств-, після ц у кінці слова в іменниках чоловічого роду іншомовного походження, а також у де­яких вигуках.

Вживання апострофа

1. Коли пишеться апостроф після губних приголос­них?

а) на позначення їх роздільної вимови перед я, ю, є, ї;

б) якщо перед губними немає іншого приголосного, що належав би до кореня;

в) на позначення їх роздільної вимови перед я, ю, є, ї, якщо перед губними немає іншого приголосного, що належав би до кореня (крім р).

2. Коли пишеться апостроф після р?

а) на початку складу;

б) у кінці складу;

в) у кінці складу перед я, ю, є, ї.

3. Коли пишеться апостроф після к та інших приго­лосних?

а) у власних назвах у кінці складу перед я, ю, е, ї;

б) у власних назвах перед я, ю, в, ї;

в) у кінці складу перед я, ю, є, ї.

4. Коли ще пишеться апостроф у словах українського походження?

а) після префіксів, що закінчуються на приголосний перед я, ю, є, ї;

б) після першої частини складних слів, що закінчу­ються на приголосний, перед я, ю, є, ї;

в) після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на приголосний, перед я, ю, є, ї.

5. Коли апостроф не пишеться у власних назвах?

а) у середині складу після к та інших приголосних;

б) у тих випадках, коли я, ю, є позначають м'якість попереднього приголосного;

в) коли ці власні назви — прізвища.

6. Коли апостроф не пишеться після губних приго­лосних у загальних назвах?

а) коли перед буквами б, п, в, м, ф, що позначають

губні приголосні, стоїть інша буква на позначення приго­лосного (крім р), який належить до кореня слова;

б) коли перед губними стоїть інша буква на позна­чення приголосного;

в) коли перед губними стоїть інша буква на позна­чення приголосного (крім р).

7. Коли апостроф не пишеться після р?

а) у кінці складу перед я, ю, е, що позначають один звук;

б) якщо перед р є інший приголосний, що належить до кореня;

в) після р на початку складу, якщо наступні я, ю, є позначають один звук після м'якого приголосного.

Написання слів разом і через дефіс

1. Як пишуться всі складноскорочені слова і похідні від них?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

2. Як пишуться складні слова, у яких першою части­ною виступають;

авіа-, авто-, агро-, б/о-, вело-, водо-, газо-, гелю-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, /зо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, міні-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгене-, соціо-, стерео-, теле-, гермо-, гурбо-, фоно-, фото-?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

3. Як пишуться складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

4. Як пишуться складні іменники, що не мають спо­лучного голосного?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс. :

5. Як пишуться складні слова з пів-, якщо другою

частиною є власна назва?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

6. Як пишуться складні іменники, утворені з двох або кількох основ за допомогою сполучних літер о, е чи без них?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

7. Як пишуться складні прикметники, дієслова і при­слівники, у яких повторюються однакові або синонімічні лексичні одиниці?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

8. Як пишуться складні прикметники, що означають різні кольори чи відтінки кольорів, передають додатко­вий відтінок якості?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

9. Як пишуться складні прикметники, утворені від сполучень іменника з прикметником, дієслова з іменни­ком, прикметника або дієприкметника з прислівником?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

10. Як пишуться складні кількісні і порядкові числів­ники?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

11. Як пишуться складні іменники та прикметники з першою складовою частиною в/це-, екс-, лейб-, обвр-, унтер-, штаб-?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

12. Як пишуться іменники на позначення казкових персонажів та складні прізвища?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

13. Як пишуться іменники, які означають складні на­зви одиниць виміру та механізмів?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

14. Як пишуться складні назви державних посад, на­укових, військових звань тощо?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

15. Як пишуться складні прикметники, останнім ком­понентом яких є -сотий, -тисячний, -мільйонний?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

16. Як пишуться складні слова з пів-, друга частина яких загальна назва?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс; г) з апострофом.

17. Як пишуться складні іменники, що є назвами осіб за спеціальністю, професією?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

18. Як пишуться складні іменники, частини яких оз­начають близькі за змістом поняття?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

19. Як пишуться прислівники, прийменники і сполуч­ники, утворені сполученням двох чи більше слів або основ? а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

20. Як пишуться словосполучення з прикладкою, яка стоїть після пояснюваного іменника і виражає ознаку, що її можна передати прикметником?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

21. Як пишуться словосполучення з прикладкою, що стоїть перед пояснюваним іменником?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

22. Як пишуться складні іменники, утворені з наказо­вої форми дієслова та іменника?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

23. Як пишуться складні іншомовні назви проміжних частин світу?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

24. Як пишуться складні займенники та прислівники з будь-, небудь-, казна-, хтозна?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

25. Як пишуться складні слова, утворені з трьох і більше основ, коренів?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

26. Як пишуться частки у складі слів?

а) разом; б) окремо; в) через дефіс.

Подвоєння і подовження приголосних

1. Унаслідок чого у словах трапляються поряд дві однакові приголосні букви?

а) при збігові однакових звуків, що належать до різних значущих частин слова (морфем);

б) у результаті фонетичного процесу уподібнення;

в) при збігові однакових звуків, що належать до різних значущих частин слова (морфем), а також унаслідок фо­нетичного процесу уподібнення.

2. Як називається явище, коли однакові приголосні поряд трапляються у слові в результаті їх збігу?

а) подовження; б) подвоєння; в) збіг.

3. Як називається явище, коли однакові приголосні поряд трапляються у результаті фонетичного процесу уподібнення?

а) подовження; б) подвоєння; в) збіг.

4. Що простежується у таких випадках:

1) якщо корінь починається тим самим звуком, на який закінчується префікс: оббити, відділити;

2) якщо корінь закінчується на [н] або [н'], а далі йде суфікс -н-, -ник- або -ниц(я); осінній, письменник, Вінниця;

3) у наголошених прикметникових суфіксах -енн(ий),

-анн(ий): здоровенний, невблаганний? а) подовження; б) подвоєння; в) збіг.

5. Що простежується у таких випадках:

1) в іменниках середнього роду II відміни з кінцевою літерою -я: знання, зілля;

2) у деяких іменниках чоловічого та жіночого роду І відміни; Ілля, суддя;

3) у деяких прислівниках: зрання, навмання, по­підвіконню?

а) подовження; б) подвоєння; в) збіг.

6. Що простежується в таких випадках:

1) в орудному відмінку іменників жіночого роду одни­ни III відміни перед кінцевим -ю, якщо основи їх у назив­ному відмінку закінчуються на приголосний: молоддю, тінню, річчю;

2) у формах дієслова лити та похідних від нього: ллю, ллєш, ллють, зілляти?

а) подовження; б) подвоєння; в) збіг.

7. Що простежується у таких випадках:

1) коли основа дієслова закінчується на –с-, за яким іде суфікс -ся: розрісся, піднісся:

2) у складноскорочених словах при збігові однакових приголосних: міськком, заввідділом? а) подовження; б) подвоєння; в) збіг.

Список рекомендованої літератури

1. Головащук СІ Українське літературне слововживання: Словник-довідник. -К., 1995.

1. Гринчишин Д., Капелюшний А. Словник-довідник з культу­ри української мови. - Львів, 1996.

2. Караванський С. Практичий словник синонімів української мови. - К.: УКСП "Кобза", 1993.

3. Карачун В.Я. Орфографічний словник наукових і тех­нічних термінів (понад ЗО 000 слів). - К.: Криниця, 1999.

4. Лобода В.В., Скуратівський Л.В. Українська мова в табли­цях: Довідник. -К., 1993.

5. Новий російсько-український словник-довідник: Близько 65 тис. слів / С.Є. Єрмоленко, В.І. Єрмоленко, К.В. Ленець, Л.О. Пустовіт. - К., 1996.

6. Російсько-український словник ділової мови / Ред.-упор. О. Мокровольський, О. Шокало. - К., 1992.

7. Порадник ділової людини: Російсько-український слов­ник-довідник / Уклад. О.М.Коренга, Ю.С.Котиков та ін. - Ю, 1995.

Тема: Правила оформлення заголовків і підзаголовків (3 год).

Завдання до практичного заняття

Оформіть на аркушах формату А4 3 документи (на вибір), правильно розташувавши заголовки і підзаголовки.

Список рекомендованої літератури

1. Головащук С.І. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. -К., 1995.

2. Гринчишин Д., Капелюшний А. Словник-довідник з культу­ри української мови. - Львів, 1996.

3. Караванський С. Практичий словник синонімів української мови. - К.: УКСП "Кобза", 1993.

4. Карачун В.Я. Орфографічний словник наукових і тех­нічних термінів (понад ЗО 000 слів). - К.: Криниця, 1999.

5. Лобода В.В., Скуратівський Л.В. Українська мова в табли­цях: Довідник. -К., 1993.

6. Новий російсько-український словник-довідник: Близько 65 тис. слів / С.Є. Єрмоленко, В.І. Єрмоленко, К.В. Ленець, Л.О. Пустовіт. - К., 1996.

Тема: Обліково-фінансові документи (5 год).

План підготовки до практичного заняття

1. Обліково-фінансові документ.

2. Відомість.

3. Квитанція.

4. Накладна.

5. Написання цифр та символів у ділових паперах.

Список рекомендованої літератури

1. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Підручник. — Вид. 2-ге, доп. і переробл. — К.: Атіка, 2004. — С. 387—469.

2. Шевчук С. В., Кабиш О. О. Практикум з українського ділового мовлення: Навч. посібник. — К.: Атіка, 2005. — С. 74—93.

3. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. — К.: А.С.К., 2002. — С. 144—169.

4. Зубков М. Сучасна українська ділова мова. — 2-ге вид., допов. — X.: Торсінг, 2002. — С. 128—131.

5. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С. П. Бибик, І. Л. Михно, Л. О. Пустовіт, Г. М. Сюта. — К.: Довіра; УНВЦ «Рідна мова», 1999. — С. 58—61, 224—247.