15. Концепція «круговороту локальнихцивілізацій» а. Тойнбі:

А) розкрити основні положення концепції А. Тойнбі;

Б) в чому сутність закону «Викликів-та-Відповідей;

В) роль творчої ментальності в культурному розвитку.

А) Британський історик та соціолог Арнольд Тойнбі (1889-1975) оприлюднив “A study of history” («Дослідження історії») у 12 томах (1934-1961), в якому переосмислив весь історичний розвиток людства у дусі теорії кругообігу локальних цивілізацій. Всесвітня історія являє собою лише сукупність історії окремих своєрідних та відносносамрстійних цивілізацій. Тойнбі нараховував 21 цивілізацію, з яких сьогодні продовжує існувати 7. Цивілізації – це автономні культурні утворення, які в своєму розвитку проходять стадії виникнення, зростання, надлому та розпаду, після чого вони гинуть, як правило поступаючись місцем іншій цивілізації. На відміну від Освальда Шпенглера, Арнольд Тойнбі вивів «емпіричні закони» повторюваності, які дозволяють передбачити головні події у майбутньому.

Б) А. Тойнбі шукав механізми, за допомогою яких здійснюється перехід суспільства із статичного стану в динамічний рух, що власне й зумовлює процес народження та існування цивілізації. Один з таких законів втілений в законі «Виклик-та-Відповідь». Згідно з цим законом кожен крок вперед у розвитку цивілізації пов’язаний з адекватною (вірною, відповідною) відповіддю на «Виклик» істричної ситуації. Рушійною силою, яка може дати адекватну відповідь на «Виклик» , є «творча меншість», яка, за висловом Анро Бергсона,є носієм “elan vital” («життєвого пориву»). Саме «творча меншість» веде за собою «інертну більшість». Не маючи сили вирішити завдання епохи, у цьому випадку «творча меншість» перетворюється в «панівну меншість», яка, за словами Арнольда Тойнбі, нав’язує не авторитетом, а силою свою владу більшості населення, яку британський історик іменує «внутрішнім пролетаріатом».

В) Намагаючись ввести в свою концепцію елементи поступального розвитку, Тойнбі вбачає прогрес людства у духовному вдосконаленні, в релігійній еволюції вод примітивних анімістичних вірувань через універсальні релігії до єдиної синкретичної релігії майбутнього Тойнбі закликає до відмови від меркантильної філософії та абсолютизації матеріальних цінностей, в відродженні гармонії між людиною та природою.

16. Типологія культури:

А) назвіть основні варіанти типології культури;

Б) розкрити сутність регіонального підходу до типології культури;

В) визначити особливості європейського регіону.

А) Основними варіантами типології культури є:

- формаційна;

- цивілізаційна;

- релігійна;

- регіональна;

- парадигмальна;

- історична.

Саме для більш повного і плідного вивчення культури в культурології застосовується метод класифікації або типології, що являє собою метод наукового пізнання.

Б) Релігійний підхід пов’язаний з регіональним підходом. Слід відзначити особливу роль релігійного фактору у формуванні культури кожного регіону, визначення специфіки регіональної культури неможливе без аналізу домінуючої релігії. У зв’язку з тим, що панівна релігія віддзеркалює базові духовні цінності суспільства і на цій основі кажуть про конфуціансько-даоський, індо-буддійський, ісламський, християнський тип культури, то можна в рамках регіонального підходу говорити і про релігійну типологію культури.

Так, духовною основою формування європейського егіону стало християнство з його ідеєю неповторності людської індивідуальності, що сприяло розвитку особистісного начала в європейській культурі, роль релігійного фактору у формуванні культури регіону найбільш яскраво виявилась в арабо-мусульманській культурі.

В) В модерному світі виділяють такі культурні регіони:

- європейський,

- далекосхідний,

- індійський,

- тропічно-африканський,

- арабо-мусульманський,

- латиноамериканський.

Основні цінності європейського культурного регіону: раціоналізм – коли людина крується здебільшого розумом; сцієнтизм – культ науки й техіки; антропоцентризм й активізм – коли людина протиставляє себе природі як щось особливе і прагне до активного оволодіння світом; персоналізм – високе цінування особи, її права на свободу, самореалізацію, автономність і пов’язаний з цим індивідуалізм; динамізм; орієнтація на нове; демократичні ідеали – свободи, рівності, толерантності. На грунті такої духовності сформувалась європейська цивілізація.